Загальна характеристика органів розмноження тварин.

Розділ №9. Фізіологія розмноження.

Лекційне заняття №46.

Линяння та його види.

Волосся у тварин і пір'я у птахів старіє. Поступово здійснюється відділення воло­син від епітелію волосяного фолікула, це призводить до розладу живлення волосся, припинення його росту; волосся випадає і замінюється новим, тобто тварина линяє.

Линяння буває постійним, сезонним і віковим. При постійному линянні випадання волосся відбувається протягом усього року. Воно спостерігається у тонкорунних овець. Довге волосся гриви й хвоста у коней тримається протягом 5—6 років, заміна його від­бувається протягом року в міру старіння волосяних цибулин.

При сезонному линянні волосся замінюється повністю за короткий час. У коней і великої рогатої худоби линяння здійснюється двічі на рік — навесні та восени. Особли­во чітко виявляється весняне линяння, коли настають теплі дні. Молоді здорові коні замінюють своє волосся протягом 15—20 днів. У старих і виснажених тварин заміна во­лосся затримується і линяння тягнеться до ЗО діб і більше. У телят і лошат у 5—7-місяч-ному віці у зв'язку із статевим дозріванням відбувається вікове линяння.

Більшість хутрових звірів також линяють двічі протягом року — навесні та восени. Осіннє линяння розтягується на 3—4 місяці.

Завдяки сезонному линянню тварини оберігають себе влітку від перегрівання, а взимку — від переохолодження.

Механізми линяння вивчені ще недостатньо. Дослідами встановлено, що линяння залежить більшою мірою від світлового фактора, ніж від температурного. Світло сприй­мається очима і через центральну нервову систему діє на гіпофіз. Свій вплив на линян­ня гіпофіз виявляє через щитоподібну залозу.

Линяння у ссавців супроводжується заміною не лише волосся, а й шкіри. У деяких тварин (коні, вівці, північні олені) восени й узимку потовщується роговий шар епідермі­су шкіри, а сосочковий шар дерми потоншується. Навесні і влітку, навпаки, роговий шар потоншується, а сосочковий шар дерми розростається. У тварин, які живуть на пів­ночі, шкіра значно товща, ніж у тварин, що живуть в умовах теплого клімату. Сезонні і кліматичні зміни шкіри — яскравий приклад тісної залежності організму тварини від се­редовища її існування.

Розмноження, або репродукція, — складний біологічний процес, що забезпечує від­творення тварин і продовження виду.

Для сільськогосподарських тварин характерне статеве розмноження, яке здійсню­ється за допомогою спеціальних органів розмноження самця і самки. Функціонувати ор­гани розмноження починають при досягненні тваринами статевої зрілості. У жуйних тварин вона настає з 6 — 10-го місяця, у свиней з 5 — 8-го і у коней з 16 — 18-го мі­сяця. У цьому віці у фолікулах яєчників самок починають періодично розвиватися жіно­чі статеві клітини — яйцеклітини. У сім'яниках самців починають розвиватися чоловічі статеві клітини — сгтерматоозони. Самці здатні виділяти сперму і здійснювати статевий акт. Проте використовують самок і самців для відтворення стада тільки при досягненні ними фізіологічної зрілості, яка у телиць настає у віці 16 — 18 міс, у кіз і овець — 12 — 15 міс, у свиней — 9 — 11 міс. і у кобил - у віці 3 років. У цьому віці у статевозрілих тварин посилюється виділення статевих гормонів і починають виявлятися статеві ре­флекси. У самок з'являється статева охота і тічка. Самець здатний здійснювати стате­вий акт, виділяти сперму і запліднювати самку, а самка може стати вагітною і виношу­вати плід.

При заплідненні відбувається об'єднання жіночої і чоловічої статевих клітин (гамет), утворюється зигота, з якої розвивається зародок, а потім плід.

Тривалість використання тварин для відтворення стада різна і залежить як від пле­мінної цінності, так і від їх старіння. Більшість коней зберігають свою плідність до 18—20, корови до 12 — 14, вівці — 7 — 8 і свині — 7 — 10 років.