Тема: Лімфа і тканинна рідина.

Кровотворення і регуляція системи крові

Кровотворення, або гемопоез, — це процес утворення, розвитку і дозрівання клі­тин крові. Розрізняють еритропоез — утворення еритроцитів, лейкопоез — утворення лейкоцитів і тромбоцитопоез — утворення тромбоцитів. У крові тварин підтримується відносно стала кількість формених елементів крові. Така сталість, їх безперервне по­новлення і руйнування здійснюється органами кровотворення та кроворуйнування. Го­ловним органом кровотворення, де утворюються еритроцити, лейкоцити і тромбоцити (кров'яні пластинки), є червоний кістковий мозок. Лімфоцити утворюються також у лім­фовузлах і тимусі (загруднинній залозі). Моноцити, крімкісткового мозку, утворюються ще в лімфовузлах і сполучній тканині, У плода органами кровотворення є червоний кіс­тковий мозок І печінка.

Формені елементи крові живуть відносно недовго, тому відбуваєть­ся безперервне утворення нових і руйнування старих клітин. Руйнування еритроцитів і лейкоцитів відбувається в печінці і селезінці. Так, в організмі корови щосекунди утво­рюється і руйнується близько 35 млн еритроцитів.

Кровотворення пов'язане з обміном речовин в організмі. Утворення еритроцитів здійснюється за наявності в ньому вітамінів В₂, В₆, В₁₂, С та фолієвої кислоти, а також мікроелементів — заліза, кобальту, мангану й міді. Отже, повноцінна годівля тварин — необхідна умова нормального утворення і дозрівання формених елементів крові.

Самостійна робота студентів.

Під час руху крові кровоносними капілярами, розташованими в органах і тканинах ті­ла тварини, постійно відбувається фільтрація її плазми, тобто крізь їх стінку в міжклітин­ний простір потрапляють складові частини плазми крові. Таким чином утворюється тка­нинна рідина, яка оточує всі клітини тіла і разом з кров'ю та лімфою становить внутрішнє середовище організму. За своїм складом тканинна рідина подібна до плазми крові, з неї клітини поглинають поживні речовини, гормони, вітаміни, ферменти, кисень, воду й міне­ральні солі, а виділяють у неї вуглекислий газ та інші продукти своєї життєдіяльності.

Тканинна рідина, яка надходить у лімфатичні капіляри, називається лімфою.

Лімфа — прозора жовтувата рідина, яка циркулює в лімфатичних судинах і влива­ється у венозну систему. За своїм складом лімфа також близька до плазми крові, у ній містяться білки, небілкові азотисті речовини, глюкоза, вітаміни, гормони, ферменти, со­лі, вода і антитіла. Білків у лімфі менше, ніж у плазмі крові, тому густина лімфи нижча від густини плазми крові і становить 1,017—1,026, реакція лімфи лужна (рН-7,4—9,0). У лімфу легко проникають часточки клітин, мікроби, токсини, які знешкоджуються в лім­фатичних вузлах. Рух лімфи забезпечується фізіологічною активністю органів, скоро­ченням м'язів, від'ємним тиском у венах та грудній порожнині.

Кількість лімфоцитів у ній після проходження через лімфовузли збільшується і в грудній протоці становить 5—20 тис. в 1 мм³. Крім лімфоцитів у лімфі є незначна кількість моноцитів і гранулоцитів (нейтрофілів, базофілів та еозинофілів). У лімфі також немає тромбоцитів, проте вона здатна зсідатися, оскіль­ки містить білок фібриноген та інші фактори зсідання.

Кількість лімфи залежить від функціонального стану органа. Найінтенсивнішє вона утворюється в печінці, що має значення для евакуації білків, які тут утворюються. На­приклад, на 1 кг живої маси її припадає: в печінці — 21—36 мл, у серці — 5—18, у се­лезінці — 3—12, у м'язах кінцівок — 2—3 мл.