Роль органів чуттів у пристосуванні організму до зміни умов зовнішнього середовища.
Лекційне заняття №27.
Тема: Органи чуттів (аналізатори)
Організм тварин постійно зазнає впливу умов зовнішнього середовища. Для того щоб своєчасно орієнтуватися в зовнішньому середовищі, пристосовуватися до його змін, організм тварин повинен постійно отримувати інформацію про стан зовнішнього середовища. Таку інформацію він отримує завдяки функціям органів чуттів.
Органи чуттів — це скупчення чутливих клітин та їх закінчень (рецепторів), які здатні сприймати вплив певних зовнішніх подразників, трансформувати (перетворювати) силу подразника на нервове збудження і передавати його по нервах у ЦНС. До органів чуттів належать органи зору, слуху і рівноваги, нюху, смаку й дотику.
Єдину систему складних нервових утворів, які сприймають та аналізують інформацію, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовища, І.П.Павлов назвав аналізаторами.
Кожний аналізатор складається зрецептора (це певний орган чуття), який сприймає певне подразнення і перетворює його енергію на процес збудження (периферична частина аналізатора); чутливого нерва, по якому нервове збудження передається від рецептора до центральної нервової системи; нервового центру в головному мозку, де нервове збудження сприймається та аналізується, та внаслідок чого виникає певне відчуття.
За характером енергії, до сприймання якої аналізатори пристосувались, а також за характером відчуттів, що виникають у тварини під час роботи аналізатора, розрізняють зорові, слухові, смакові, нюхові, больові, рівноваги, дотику та інші аналізатори.
2.Будова органа зору.Органом зору є око (oculus) — периферична частина зорового аналізатора. Проміжною частиною зорового аналізатора є зоровий нерв, а центральною — нервові центри в середньому і проміжному мозку, а також у корі великих півкуль головного мозку.
Мал. 8. Розріз через ділянку ока коня:
1 — склера; 2 — рогівка; 3 — судинна оболонка; 4 — райдужна оболонка; 5 — війкове тіло; 6 — зоровий нерв; 7 — передня камера ока; 8 — верхня повіка; 9 — нижня повіка; 10 — слизова оболонка повік (кон'юнктива); 11 — слізна залоза; 12 — розпил виличного відростка лобної кістки; 13 — м'язи очного яблука
Завдяки зоровому аналізатору тварини отримують найбільшу кількість інформації (близько 90%) про навколишнє середовище та його зміни.
Око розміщується в очній орбіті черепа і складається з очного яблука та його захисних і допоміжних органів (повік, слізних залоз, окорухових м'язів, вій, періорбіти, слизової оболонки повік — кон'юнктиви (мал.8).