Тема: Будова органів кровотворення та імунного захисту

Більшість зрілих клітин крові — це високоспеціалізовані, не здатні до розмноження клітини, які мають короткий період життя. Тому в організмі відбувається постійне кро­вотворення — гемопоез у кровотворних органах. На зміну загиблих, зруйнованих клітин із кровотворних органів у кров'яне русло надходять нові життєздатні клітини крові.

До органів кровотворення та імунного захисту у дорослої тварини належать: чер­воний кістковий мозок, селезінка, лімфовузли й тимус, а також мигдалики глотки, солітарні фолікули та пейєрові бляшки кишок.

В ембріональний період розвитку організму основним органом кровотворення є печінка.

Червоний кістковий мозок і тимус належать до центральних, інші до периферичних органів кровотворення та імунного захисту.

1. Червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra)

Це основний кровотвор­ний орган, в якому утворюються еритроцити, гранулоцити, моноцити, кров'яні пластин­ки. Розміщується він у порожнинах і губчастій речовині труб­частих, плоских кісток та в хребцях. У порожнинах трубчастих кісток з віком він пере­роджується в жовтий кістковий мозок.

Основою червоного кісткового мозку є ретикулярна тканина, пронизана значною кількістю синусоїдних капілярів. У проміжках між клітинами ретикулярної тканини й нав­коло синусоїдних капілярів знаходяться острівці клітин крові на різних стадіях свого роз­витку. Майже всі клітини крові розвиваються з одного виду недиференційованих, так званих стовбурних, клітин.

2. Тимус (thymus)

Центральний орган імунного захисту організму тварини. У ньо­му розвиваються популяції Т-лімфоцитів, які мають велике значення в становленні як клітинного, так і гуморального імунітету. Крім того, в тимусі виробляються гормони (ти-мозин та ін.), які сприяють дозріванню В- і Т-лімфоцитів і регулюють вуглеводний, каль­цієвий обміни, процеси росту.

За будовою тимус є компактним органом. Стромою є сполучнотканинна капсула, яка вкриває тимус зовні, і перегородки, що заходять у середину нього від капсули. Па­ренхіма складається з епітеліоретикулоцитів, які формують кіркову та мозкову речови­ни. У кірковій речовині молоді недиференційовані клітини — лімфобласти, які надійшли сюди з червоного кісткового мозку, під впливом гормону тимозину розмножуються і пе­ретворюються на Т-лімфоцити. З кров'ю ці Т-лімфоцити мігрують у периферичні крово­творні органи.

У мозковій речовині відбувається накопичення Т-лімфоцитів, а також зустрічаються тільця Гассаля — кулясті структури, утворені плоскими епітеліальними клітинами.

Самостійна робота студентів.

Селезінка (Liеп)

Це непарний паренхіматозний орган, що міститься в черевній порожнині: у жуйних — на рубці зліва, у нежуйних — на великій кривизні шлунка. Фор­ма селезінки в різних видів тварин неоднакова. У коня селезінка має серпоподібну фор­му, м'яку консистенцію і синьо-червоне забарвлення, поділяється на верхній, передній і задній краї.

Зовні селезінка вкрита серозною оболонкою й сполучнотканинною капсулою, яка містить у своєму складі клітини гладенької м'язової тканини. Всередину від капсули від­ходять тяжі — перегородки, які разом з капсулою формують опорно-скорочувальну ос­нову селезінки. Перегородки поділяють селезінку на окремі часточки, заповнені черво­ною й білою пульпами, основу яких становить ретикулярна тканина.

Біла пульпа складається з фолікулів, у яких відбувається розмноження й диференціація лімфоцитів, перетворення їх на різні типи Т- і В-лімфоцитів.

Червона пульпа складається з ретикулярної тканини, синусоїдних капілярів та скуп­чень клітин крові. Тут з допомогою макрофагів відмерлі еритроцити фагоцитуються.

Селезінка виконує в організмі такі функції: бере участь в обміні речовин, кровотво­ренні, гемолізі, очищенні крові (видаляє зруйновані еритроцити та інші сторонні частин­ки), виконує імунобіологічну функцію (виробляє антитіла) та роль депо крові.