Загальна характеристика м'язової системи

Тема: М’язова система.

Лекційне заняття №10.

М'язова система є активною частиною апарату руху тварин, складається з окремих м'язів і допоміжних пристосувань. Розрізняють соматичну, або скелетну, і вісцеральну, або внутрішню, мускулатуру. Скелетну мускулатуру становлять м'язи, які прикріплені до кісток скелета, побудовані з поперечносмугастої скелетної м'язової тканини і вико­нують довільні рухи.

Внутрішню мускулатуру становлять м'язи, які знаходяться в стінці внутрішніх труб­частих органів, побудовані з гладенької м'язової тканини і виконують мимовільні рухи.

Розділ анатоми, що вивчає м'язову систему, називають міологією.

М'язи, закріплюючись на кістках скелета, надають тілу тварини певної форми. За допомогою м'язів як системи важелів тварина може стояти або здійснювати різні рухи.

На частку скелетної мускулатури в системі руху припадає 68—75%, що становить у великої рогатої худоби 30—37%, у коня — 35—38%, у свині — 30—35% маси тіла тварини.

Органами м'язової системи є різні за формою, будовою та функціями м'язи. У ко­питних тварин нараховують близько 500 м'язів. М'язи мають такі властивості, як по­дразливість, скоротливість і пружність. Під впливом нервового імпульсу м'язи подраз­нюються й скорочуються, а в розслабленому стані зберігають пружність.

Основна функція м'язів — динамічна. Під час скорочення м'язи зменшуються на 20—50% своєї довжини і таким чином змінюють положення зв'язаних з ними кісток. При цьому виконується певна робота, наслідком якої є рух тварини.

Друга функція м'язів — статична. Вона виявляється у фіксуванні тіла тварини та його окремих частин під час спокою. Завдяки цій властивості м'язів коні здатні спати стоячи.

М'язи також беруть участь в обміні речовин. Під час скорочення м'язів тільки 30% енергії перетворюється на механічну (рух), а 70% — на теплову. Отже, внаслідок робо­ти м'язів в організмі утворюється теплота.

Скелетна мускулатура становить основу такого цінного продукту харчування, як м'ясо — джерело повноцінного білка для людини.

2. Будова м'яза як органа.

Скелетний м'яз (musculus) — це орган м'язової системи, що має властиву йому форму, виконує певну функцію і складається з кількох тканин (Мал.).

Основними властивостями м'яза є скоротливість і збудливість. Завдяки скорочен­ню м'яз зменшується в довжину, зближує кінці кісток, на яких він закріплюється, і та­ким чином виконує певну роботу.

Анатомічно в м'язі розрізняють дві частини: м'язове черевцеі два сухожилки — по­чатковий (голівка) та кінцевий (сухожильна гілка). М'язове черевце під час скорочен­ня виконує роботу, а сухожилки призначені для прикріплення м'яза до кісток, переда­вання сили на кістки, що розвивається м'язовим черевцем. М'язове черевце витримує навантаження 70 Н, а сухожилки — 5000—7000 Н.

Основна робота м'язового черевця — динамічна (скорочення), а сухожилків — ста­тична (утримання тіла в стані спокою).

За будовою м'яз є паренхіматозним органом, має строму і паренхіму. Паренхімою м'язового черевця є поперечносмугаста скелетна м'язова тканина, а стромою — спо­лучнотканинні оболонки, які вкривають м'яз зовні, м'язові пучки і м'язові волокна, а та­кож судини й нерви, що заходять у м'яз.

Строма включає зовнішній перимізій, або епімізій, що оточує черевце зовні, та внутрішній перимізій, який оточує м'язові пучки. М'язові пучки складаються з м'язових волокон, вкритих зовні тонкою сполучнотканинною оболонкою — ендомізієм.

Сухожилки м'язів побудовані з щільної фіброзної сполучної тканини, багатої на ко­лагенові волокна. Залежно від способу розміщення пучків м'язових волокон відносно сухожилків розрізняють одно-, дво- і багатоперисті м'язи.

В одноперистих м'язів пучки м'язових волокон проходять від одного сухожилка до іншого приблизно паралельно довжині м'яза.

У двоперистихм'язів один сухожилок роз­щеплений на дві пластинки, які лежать на м'язі поверхнево, другий виходить із середи­ни м'язового черевця.

У багатоперистих м'язів пучки м'язових волокон розміщуються в кількох напрямках, оскільки всередину черевця проникає кілька сухожилків.

Залежно від внутрішньої будови та функції м'язи бувають динамічні — здатні вико­нувати певну роботу під час руху тварини; статичні — пристосовані для фіксації тіла під час стояння; проміжні (статодинамічні, динамостатичні).

За формою розрізняють м'язи пластинчасті, або широкі, довгі веретеноподібні та кільцеподібні.

Веретеноподібні м'язи частіше розміщені на кінцівках, мають добре розвинене че­ревце і два сухожилки, один з яких є голівкою, а другий — хвостом. Деякі м'язи мають кілька голівок, тоді їх називають дво-, три- і чотириголовими.

Трапляються м'язи, що складаються з двох черевець, у такому разі їх називають двочеревцевими.

М'язи пластинчастоїформи розміщені на тулубі та черевній стінці, їх широкі сухо­жильні пластинки, якими вони закріплюються на кістках або зростаються між собою, утворюють так звані апоневрози, а м'язи кільцеподібної форми знаходяться навколо от­ворів тіла тварини, їх називають сфінктерами.

За функцією м'язи поділяють на згиначі — флексори, розгиначі — екстензори,

від­відні — абдуктори, привідні — аддуктори,

піднімачі — леватори, опускачі — депресори,

розширювачі — дилататори, напружувачі — тензори,

звужувачі — констриктори, стиска­чі — сфінктери,

обертачі — ротатори (обертачі назовні — супінатори,

обертачі всереди­ну — пронатори),

вдихачі — інспіратори, видихачі — експіратори.

Групу м'язів, що виконують одну функцію, називають синергістами, а протилежну функцію — антагоністами.

Мал. Будова м'яза:

А — зовнішній вигляд двоперистого м'яза; Б — багатоперис-тий м'яз на поздовжньому розрізі; В — поперечний розріз м'яза (мікроскопічна будова); 1 — сухожилок м'яза; 2 — во­рота м'яза із судинно-нервовим пучком (н — нерв; а— ар­терія; в— вена); 3 — анатомічний поперечник м'язового че­ревця; 4 — його фізіологічний поперечник (сумарний); 5 — зовнішній і 6 — внутрішній перимізій; 7 — пучки м'язових во­локон; 8 — періост кістки; 9 — підсухожилкова бурса

3. Допоміжні органи м'язів

До них належать фасції, синовіальні сумки (бурси), синовіальні піхви та сезамоподібні кістки. Усі ці утвори зменшують тертя м'язів та їх сухожил­ків об кістки.

Фасції— це сполучнотканинні футляри, в яких містяться окремі м'язи чи групи м'язів. За розміщенням розрізняють фасції поверхневі і глибокі. Поверхневі фасції розміщені під шкі­рою. Між листками поверхневої фасції є підшкірні м'язи, які під час скорочення струшу­ють шкіру. Глибокі фасції, прикріплюючись до кісток, утримують м'язи в певному місці та запобігають тертю їх між собою. Відповідно до положення в тілі тварини фасції поді­ляють на фасції шиї, голови, кінцівок, тулуба і т. д.

Синовіальні сумки, або бурси, мають форму мішеч­ків із сполучної тканини, порожнини яких заповнені слизом, або синовією (якщо вони сполучаються з порожнинами суглобів). Вони відіграють роль подушечок у місцях, де від­бувається тертя між м'язом і шкірою або кісткою, тим са­мим послаблюючи його.

Синовіальні піхви подібні до синовіальних сумок, тільки витягнуті вздовж сухожилків і оточують їх у вигляді чохлів. Зустрічаються вони здебільшого в ділянці зап'яст­ного, заплеснового та пальцьових суглобів.

Мал. Сухожильні піхви зап'ястного суглоба і пальця коня:

А — латеральна і Б — медіальна поверхня; 1 — променевого розгина­ча зап'ястя; 2 — загального пальцьового розгинача; 3 — поверхневого згинача пальців; 4 — ліктьового розгинача зап'ястя; 5 — латерального розгинача пальців; 6 — глибокого згинача пальців; 7 — променевого згинача зап'ястя; 8 — довгого абдуктора першого пальця; а— синові­альна сумка бокового розгинача пальців; б — синовіальна сумка за­гального розгинача пальця

Сезамоподібні кістки — це додаткові кістки, що утворились внаслідок окостенін­ня сухожилків у місцях найбільшого напруження і виконують функцію блоків. Зустріча­ються вони в колінному й путовому суглобах. Колінна чашка являє собою окостенілу ді­лянку сухожилків — розгинача колінного суглоба.

Самостійна робота студентів.

Загальні закономірності розміщення м'язів.

За місцем розміщення на скелеті м'язи поділяють на м'язи голови, м'язи шиї, ту­луба і хвоста, м'язи передньої та задньої кінцівок.

У розміщенні м'язів на скелеті виявляють такі загальні закономірності: 1) м'язи ді­ють на частини скелета, що з'єднані рухомо, і на шкіру; 2) м'язи на скелеті розміщу­ються перпендикулярно до осі обертання, у суглобах — поперек кожної осі руху пара­ми з протилежною дією (м'язи-антагоністи); м'язи-синергісти, навпаки, допомагають один одному при скороченні; 3) м'язове черевце, що діє на той чи інший суглоб, роз­міщується вище від суглоба, а його нижній сухожилок закріплюється нижче від суглоба.

М'язи можуть одночасно діяти на один, два суглоби та більше.

Загальні закономірності розміщення м'язів на кінцівках такі: 1) згиначі розміщені всередині кута суглоба, розгиначі, навпаки, проходять через вершину кута суглоба; 2) привідні м'язи розміщені з внутрішньої поверхні суглоба, а відвідні лежать на зовніш­ній його поверхні.

Інд. Самостійна робота студентів.