Етапи процесу моделювання управлінських процесів

Сутність моделювання управлінських процесів

Моделювання – процес побудови, реалізації та дослідження моделі, який здатний замінити реальну систему та дати інформацію про неї.

Моделювання управлінських процесів – комплексний процес, який включає формулювання управлінської задачі, розробку економіко-математичної моделі для досліджуваної управлінської ситуації, розрахунок даної моделі та прийняття управлінських рішень на основі отриманих результатів.

Управлінським процесам притаманна істотна властивість – висока ступінь взаємних зв’язків різних процесів. Існує складна система співвідношень між різними, іноді на перший погляд досить далекими, явищами і подіями, наприклад, змінами прибутковості підприємства і змінами процентної ставки національного банку; змінами доходів магазину і рівнем безробіття населення.

Очевидно, знаючи причини (фактори), досить просто передбачити їх наслідки (поведінку досліджуваного процесу). Треба тільки виявити, як саме ці причини впливають, іншими словами, виявити форму залежності між факторами (пояснюючими змінними) і результатом (пояснювальною змінною, досліджуваним процесом). Формальний запис цієї залежності називається моделлю.

Модель – це умовне зображення об'єкта, що відображає його найістотніші характеристики, які необхідні для проведення дослідження. Значення моделі у вивченні навколишнього світу полягає в тому, що вона повинна бути проміжною ланкою між теорією і дійсністю, схематично спрощуючи останню.

Економіко-математична модель – математичний опис економічного процесу чи явища з метою його дослідження та управління. Економіко-математична модель включає в себе систему рівнянь та нерівностей математичного опису економічних процесів і явищ, які складаються з набору змінних і параметрів. Змінні величини характеризують, наприклад обсяг виготовленої продукції, капіталовкладень, перевезень. Змінні величини поділяють на дві групи:

- пояснювальні (залежні), які є результативними показниками;

- пояснюючі (незалежні), які є наперед заданими і незалежними.

Параметри – чисельні ознаки показників, такі як норми витрат сировини, матеріалів, часу на виробництво.

Прийняття управлінських рішень на підприємстві здійснюється менеджерами різних рівнів управління і передбачає вибір однієї з кількох можливих альтернатив.

Управлінські рішення класифікують за такими загальними ознаками:

За сферою охоплення:

Загальні – прямо чи опосередковано стосуються всього підприємства (рішення, пов’язані з розробленням нового виду продукції);

Часткові – стосуються тільки деяких структурних підрозділів, відділів, служб, проблем (рішення, пов’язані із заміною обладнання в цеху).

За тривалістю дії:

Перспективні ( стратегічні) – їх наслідки виявляються в майбутньому (рішення, пов’язані із вкладенням інвестицій в певний інвестиційний проект (наприклад, реконструкції підприємства);

Поточні (оперативні) – спроможні активно та негайно вплинути на розвиток управлінської ситуації (рішення, пов’язані із залученням короткострокових кредитних коштів).

За рівнем прийняття:

На вищому рівні управління (рішення, пов’язані із зміною виробничої діяльності підприємства);

На середньому рівні управління (рішення, пов’язані із проведення маркетингового дослідження ринку);

На нижчому рівні управління (рішення, пов’язані із зміною режиму та змінності в цеху).

За способом прийняття:

Одноособові – рішення, прийнятті одним керівником рішення (пов’язані із розподілом прибутку на підприємстві);

Колегіальні – розробляються та пропонуються групою фахівців, а приймаються відповідною групою менеджерів (рішення, пов’язані із зміною технології виробництва).

Колективні – приймаються загальними зборами на основі більшості голосів (рішення, пов’язані із зміною графіка відпусток).

Фактори, які впливають на процес управлінських рішень:особисті якості менеджера та його поведінка, середовище прийняття рішення (визначеність, ризик, невизначеність), можливість застосування сучасних технічних засобів, наявність ефективних комунікацій, інформаційні обмеження.

Рішення прийнятті на основі досвіду чи інтуїції керівника не завжди є оптимальними, тобто правильними. Тому, для оптимізації прийнятих управлінських рішень керівник може використати конкретні економіко-математичні моделі та розв’язати їх за допомогою комп’ютера.

В загальному моделювання управлінських процесів на підприємстві включає наступні етапи:

1 етап: постановка (тобто формулювання) управлінської задачі, де формується ціль запланованого заходу, ставляться задачі дослідження, проводиться якісний опис об’єкту;

2 етап: розробка економіко-математичної моделі для досліджуваної управлінської ситуації, де формуються та обґрунтовуються показники та система основних припущень;

3 етап: власне розрахунок моделі за допомогою ПК;

4 етап: розробка альтернативних варіантів управлінських рішень

5 етап: прийняття оптимального управлінського рішень на основі певного критерію;

6 етап: перевірка даної моделі на практиці, тобто встановлення відповідності моделі описаному економічному процесу;

7 етап: оцінка реалізованого управлінського рішення.

При моделюванні управлінських процесів варто дотримуватися наступних вимог:

- управлінські задачі повинні характеризуватися показниками, які можна кількісно виміряти, а тому повинні розв’язуватися кількісно;

- функціонування економіки в цілому, підприємства чи його окремих підрозділів повинно оцінюватися на основі певного критерію;

- кращий варіант управлінського рішення потрібно вибирати за умови обмеженості певних видів ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових).