Будова та функції епітеліальних тканин
Тканини і їх класифікація.
Тема: Основи гістології.
У процесі ембріогенезу відбувається не лише збільшення кількості клітин зародка, їх маси, а й їх диференціація та спеціалізація. Клітини об'єднуються в групи, набувають певних специфічних функцій, тобто відбувається процес гістогенезу — утворення тканин тваринного організму.
Тканина (histos) — це сукупність клітин та їх похідних, що характеризуються спільним типом обміну речовин, походженням, подібністю будови, форми й виконують певну функцію.
В організмі тварин розрізняють чотири типи тканин: епітеліальні (покривні), сполучні (опорно-трофічні), м'язові й нервова.
Будову та функції тканин в організмі вивчає наука гістологія.
До похідних клітин належать волокна: колагенові, еластичні і ретикулярні, а також міжклітинна безструктурна аморфна речовина, синцитій і симпласти.
Синцитій — сітчаста структура, що складається з клітин з їх відростками, які щільно з'єднані між собою. Прикладом синцитію є ретикулярна тканина і мезенхіма.
Симпласт — структура, що складається із злитих між собою кількох клітин і містить численні ядра в суцільній масі цитоплазми. Прикладом симпласту є м'язові волокна м'язової тканини.
Колагенові волокна — це ниткоподібні похідні клітин сполучних тканин; складаються з найтонших ниток — фібрил, побудованих з білка колагену. Виварюванням колагенових волокон отримують клей. При тривалому нагріванні у воді білок колаген розкладається з утворенням желатину. Ці волокна досить міцні і виконують опорну функцію. У пухкій сполучній тканині вони утворюють сітку, в щільній — пучки, в хрящовій тканині їх називають хондриновими, а в кістковій — осеїновими.
Еластичні волокна — це також ниткоподібні похідні клітин сполучних тканин, складаються з білкової речовини еластину. Вони здатні розтягуватись і входять до складу пухкої сполучної тканини, стінок кровоносних судин, еластичних хрящів і зв'язок.
Епітеліальні тканини (епітелій) досить поширені ворганізмі, виконують різноманітні функції (захисну, трофічну, секреторну, інкреторну, видільну тощо) і складаються тільки з клітин (епітеліоцитів), різних за формою і розмірами. Під час ембріогенезу епітелій розвивається з усіх трьох зародкових листків: ектодерми, ентодерми і мезодерми. Епітеліальні клітини розміщуються в один або кілька шарів на базальній мембрані, яка відокремлює їх від нижчерозташованої сполучної тканини. За морфологічною класифікацією розрізняють епітелій одношаровий і багатошаровий:
ЕПІТЕЛІЙ |
Одношаровий | Багатошаровий |
Однорядний: Плоский Кубічний Призматичний (циліндричний) Миготливий Каймистий Залозистий | Багаторядний: Миготливий | Плоский | Перехідний | ||||
Зроговілий | Незроговілий | ||||||
Одношаровий епітелій складається з одного шару клітин, що тісно прилягають одна до одної, і залежно від їх розмірів та розташування в них ядер поділяється на однорядний і багаторядний. У однорядному епітелії клітини мають однакові розміри, ядра в них розміщені на одному рівні, а в багаторядному епітелії клітини мають різні розміри, ядра в них розміщені на різних рівнях. Залежно від форми клітин одношаровий однорядний епітелій буває плоский, кубічний і циліндричний (призматичний).
З плоского епітелію побудовані серозні оболонки, які вистилають порожнини тіла (плевра, очеревина) і вкривають зовні органи, розміщені в цих порожнинах. З плоского епітелію побудовані також легеневі пухирці. З кубічного епітелію побудовані канальці і протоки багатьох залоз.
Циліндричний епітелій буває трьох видів: миготливий, каймистий і залозистий. Миготливий епітелій вистилає слизову оболонку яйцепроводів, його клітини на своєму апікальному (верхньому) кінці мають війки. У результаті миготіння війок відбувається переміщення зиготи і зародка по яйцепроводу. Клітини каймистого епітелію на вільних кінцях мають субмікроскопічні вирости цитоплазми — мікроворсинки. Цей епітелій вистилає слизову оболонку кишок, крізь нього здійснюється всмоктування поживних речовин корму в кров і лімфу. Із залозистого епітелію побудовані залози шлунка, матки.
Багаторядний миготливий епітелій складається з клітин, які на вільних кінцях також мають війки. Цей епітелій вистилає слизову оболонку дихальних шляхів (носової порожнини, гортані, трахеї, бронхів). Внаслідок миготіння війок здійснюється очищення дихальних шляхів від пилових частинок та слизу.
Мал. Схема будови та розміщення різних видів епітелію:
1 — багатошаровий плоский епітелій; 2 — багатошаровий перехідний епітелій сечоводів і сечового міхура; 3 — кубічний; 4 — циліндричний; 5 — одношаровий плоский; 6 — багаторядний миготливий; а — сполучна тканина; б — війчасті клітини; в — келихоподібна клітина; г — К-клітина
Багатошаровий епітелій поділяється на плоский і перехідний, плоский, у свою чергу, — на зроговілий і незроговілий. З плоского зроговілого епітелію побудований поверхневий шар шкіри — епідерміс та його похідні (волосся, копита, ратиці, роги). Плоский незроговілий епітелій вистилає слизову оболонку ротової порожнини, стравоходу, піхви, прямої кишки, передшлунків жуйних тварин, рогівку ока. Багатошаровий перехідний епітелій вистилає слизові оболонки сечовивідних шляхів (сечового міхура, сечоводів, сечівника).
Розміщення певного виду епітелію в різних органах тваринного організму зображене на (Мал.)
Епітелій має такі особливості:
v він побудований тільки з клітин (епітеліоцитів), похідних клітин не має;
v клітини епітелію розміщені на базальній мембрані, яка відокремлює їх від інших тканин;
v клітинам епітелію властива полярність, у них є верхній (апікальний) і нижній (базальний) кінці (полюси);
v в епітелій не заходять кровоносні капіляри, він отримує поживні речовини і кисень дифузно з крові судин, розміщених у сполучних тканинах;
v він займає примежове положення і контактує із зовнішнім або внутрішнім середовищем;
v епітелію властива швидка регенерація — здатність до відновлення зруйнованих клітин.
Більшість залоз тваринного організму побудована із залозистого епітелію. їх поділяють на одноклітинні й багатоклітинні.
До одноклітинних залоз належать келихоподібні клітини, що входять до складу одношарового миготливого і каймистого епітелію і виділяють на поверхню слизових оболонок слиз.
Багатоклітинні залози бувають зовнішньосекреторні та внутрішньосекреторні. Залози зовнішньої секреції мають вивідні протоки й по них виділяють секрети на поверхню тіла (піт, шкірне сало — потові й сальні залози) або на поверхню слизових оболонок (слину — слинні залози, шлунковий сік — шлункові залози, жовч — печінка).
Залози внутрішньої секреції не мають вивідних проток, і їх інкрети (гормони) надходять прямо в кров і лімфу крізь стінку капілярів (гіпофіз, епіфіз, щитоподібна залоза, надниркові залози). Деякі залози є водночас залозами зовнішньої і внутрішньої секреції (сім'яники, яєчники, підшлункова залоза).
Залози зовнішньої секреції мають два відділи: кінцевий — секреторний і вивідний — вивідну протоку.
За будовою кінцевого відділу залози зовнішньої секреції поділяють на трубчасті, альвеолярні та трубчасто-альвеолярні.
3.Будова та функції сполучних тканин.
На відміну від епітеліальних, сполучні тканини побудовані не лише з клітин, а й з їх похідних (волокон та міжклітинної аморфної речовини):