Розвиток девіації в Україні та їх причини.

Соціологія девіантної поведінки - вивчає прояви девіації, її причини - як соціально-психологічні, так і загальносуспільні чинники, а також систематизує весь наявнийматеріал, всі наукові джерела, підходи вивчення, принципи, що стосуються поведінки, діяльності людей та груп, які не відповідають загальноприйнятим нормам.

При цьому сама соціологія займається вивченням найбільш загальних причин і наслідків девіації, її впливу на розвиток соціальних процесів, показує шлях відповідного ефективного контролю, ліквідації, запобігання наслідкам проявів такого типу.

Об'єктом соціології девіантної поведінки виступають суб'єкти девіантної поведінки: люди, групи людей, організації. Предметом соціології девіантної поведінки виступають

характеристики та природа соціального явища як девіантна поведінка та діяльність і розгляд їх як специфічних відповідних відносин. На думку Е. Гідденса вивчення відхилень - одна з найбільш захоплюючих завдань соціології. Ця область складна для аналізу, тому що типів порушень так багато, як багато соціальних норм і цінностей, Крім того, норми різних культур, а також субкультур в рамках одного суспільства істотно розрізняються. Тому те, що нормально для одного співтовариства, може бути відхиленням в іншому. Тому соціологія девіантної поведінки визначається як теорія з історично мінливим предметом. Саме поняття «відхилення» характеризується як елемент механізму зміни, притаманний будь-якій системі і має як негативні, так і позитивні значення. Соціальна нерівність визначається як джерело відхилень. На рівні індивіда таким джерелом є «соціальна невлаштованість». Між різними формами девіантної поведінки (у тому числі негативними і позитивними) існує постійний зв'язок.

Виникнення соціології девіантної поведінки Злочини та порушення суспільних норм поведінки були завжди. Відповідно людина з давніх пір намагалась зрозуміти своє ставлення до порушення певних норм. Мабудь одна з найперших згадок про злочин ми зустрічаємо ще в Біблії. Це історія про братів Каїна та Авеля. Нагадаємо, що Каїн із заздрощів вбив свого брата Авеля. І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його. І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відказав: Не знаю. Чи я сторож брата свого? І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі. Бог осудив вчинок Каїна, давши нам зрозуміти, що вбивство це не просто злочин, а це гріх. Тобто порушення не тільки людських норм і моралі, але й щось що неприймає Бог. В стародавніх документах ми бачимо чи мало прикладів того, як суспільство відокремлює норму від її порушення. В Торі наличується майже 365 запретів, які носять не тільки традиційний (обрядовий) характер, а й регулює відносини між людьми. У Вавілонії створен свод законів Хамурапі. Стародавні римляні склали Кодекси. В ранніх державних утвореннях Середньовічної Європи існували Правди. В кожному такому своді законів ми бачимо не просто існування злочину та порушення норми, але відношення суспільства до різних видів порушень.

Істотний внесок в уявлення про причини злочинності та соціальної невлаштованості внесли просвітителі XVIII століття: Вольтер, Гельвецій, Гольбах, Дідро, Локк, Монтеск'є, Беккаріа, Бентам та інші, які вважали, що законодавці повинні пом'якшувати репресії і більше приділяти увагу запобіжним заходам, вихованню громадян. Причини девіації розглядали і соціалісти-утопісти, які звинувачували не людину, що стала на злочинний шлях, а порочну організацію суспільства, що допускає приватну власність і експлуатацію людей.