У другій половині 60-х - першій половині 80-х рр.

Лекція 13. Тема 13. Соціально-економічні процеси і політичний стан в Україні

Господарське будівництво. Характер економічних взаємовідносин республіки і Союзу РСР.

Національно-культурне життя в Україні. Становище в галузі української мови, національної школи, культури, науки. Зміни в чисельному, національному і соціальному складі населення республіки.

Наростання кризових явищ у республіці в другій половині 60-х - першій половині 80-х років. Застій в економічному і культурному житті республіки в умовах необмеженої диктатури партійно-бюрократичної машини КПРС.

Порушення законності, ігнорування особистих прав і свобод людини. Русифікація. Правозахисний рух. Посилення національно-визвольного руху в 70-80-х роках, його учасники (В. Стус, О. Тихий, В. Чорновіл, Л. Лук'яненко, І. Дзюба), репресії щодо них.

Мета заняття:

Навчальна: характеристика економічного та суспільно-політичного стану УРСР у період загострення кризи радянської системи, формування уяви про опозиційний рух в Україні в зазначений період.

Розвиваюча: розвиток умінь логічно висловлювати свої думки, відслідковувати причинно-наслідкові зв’язки, давати оцінку різним політичним процесам і подіям та їх учасникам.

Виховна: виховання національної самосвідомості, активної життєвої позиції, громадянськості, поваги до учасників дисидентського руху, які протистояли системі.

Основні поняття: правозахисний рух, урбанізація, економічна криза, «застій», інфляція, грошова емісія, «самвидав».

З приходом до влади Л.І.Брежнєва (1964-1982) і наступними кадровими змінами у Москві, відбулися кадрові переміщення і на Україні.

Протягом 1963-1972 рр. Першим секретарем ЦК КПУ був Петро Юхимович Шелест.

У період перебування на цій посаді він придушував прояв дисидентського руху в Україні. З іншого боку, на думку дослідників, час його перебування на посаді Першого секретаря ЦК КПУ став періодом найвищого підйому автономного курсу українського керівництва. Шелест намагався відстоювати економічні інтереси України перед московським центром, виступав за надання Україні великих прав у внутрішній і зовнішній економічній політиці. Він був прибічником принципу паритету, у відповідності з яким Україна повинна була отримувати від СРСР фонди, товари та послуги адекватно своєму внеску в загальносоюзну скарбницю. Лінія Шелеста на проведення автономного курсу, дратувала московських партійних лідерів.

У травні 1972 р., відіславши П. Шелеста до Москви, у Києві терміново скликали позачерговий пленум ЦК Компартії України. В. Щербицького було обрано одноголосно першим секретарем ЦК КПУ.

В. Щербицький закрив Україну для П. Шелеста назавжди — навіть до могил батьків на Харківщині той їздив потайки. Надалі здійнялася цілеспрямована ідеологічна хвиля засудження націоналістичних перегинів. Постраждало чимало діячів культури, мистецтва, літератури.

Українська мова швидко витіснялася з партійного та державного апарату, діловодство перевели майже повністю на російську мову.

У жовтні 1972 р. секретарем ЦК КПУ по ідеології було обрано В. Ю. Маланчука. Він реалізовував лінію В. В. Щербицького разом з призначеним головою КДБ при Раді міністрів УРСР В. В. Федорчуком. Вони виявили себе як беззастережні прибічники жорстокого придушення інакодумання, переслідування дисидентів, національної інтелігенції і "самвидаву".

Значною подією у політичному житті суспільства стало прийняття 7 жовтня 1977 року нової Конституції СРСР, а 20 квітня 1978 року – Конституції УРСР, яка копіювала союзний закон.

Декларовані положення Конституцій СРСР та УРСР розходилися з реальним життям.