Класифікація методів викладання

(за М.М.Верзиліним)

Наприклад, названі іншими авторами словесні методи він поєднує з формами того самого типу та визначає чотири рівні їх застосування:

1) на інформаційному рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-інформаційного методу;

2) на проблемному рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-проблемного методу;

3) на евристичному рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-евристичного методу;

4) на дослідницькому рівні словесна форма набуває характеру словесно-дослідницького методу.

Аналогічним шляхом класифікуються бінарні методи наочної форми (наочно-інформативний метод, наочно-проблемний метод, наочно-практичний метод, наочно-евристичний метод, наочно-дослідницький метод) і практичної форми (практично-евристичний, практично-проблемний метод).

Напевно, бінарна класифікація є фактично найреальнішою з усіх класифікацій, оскільки педагог завжди діє комплексно, не вдаючись до теоретичних обгрунтувань своїх дій. Практично цієї ж думки до класифікації методів навчання дотримується видатний російський дидакт Ю.К.Бабанський. Концептуально у цьому ж напрямку працює польський дидакт В.Оконь.

Узагальнюючи вищевикладене, до класифікації методів навчання, беручи до уваги активні методи навчання і можливості їх використання у навчально-пізнавальній діяльності військовослужбовців та враховуючи зміст і особливості дидактичного процесу в Збройних Силах України, можна запропонувати наступну класифікацію методів навчання військовослужбовців(рис.) .

Рис. Класифікація методів навчання військовослужбовців

1.Усне викладання навчального матеріалу, яке поділяється на: словесно-інформаційне; словесно-евристичне; словесно-проблемне; словесно-дослідницьке. Воно включає різні види розповідей, пояснення, оповідання, лекції.

2.Обговорення матеріалу, який вивчається, поділяється на: словесно-інформаційне; словесно-евристичне; словесно-проблемне; словесно-дослідницьке. Воно включає: бесіду, семінарське заняття, дискусію, мозкову атаку, інтелектуальну розминку, аналіз конкретної ситуації тощо.

3.Показ поділяється на: наочно-іформаційний; наочно-практичний; наочно-евристичний; наочно-проблемний; наочно-дослідницький. Він включає: демонстрацію; ілюстрацію; спостереження у формі особистого показу підлеглим цих або інших прийомів і дій; показ дій окремих воїнів, розрахунків і підрозділів; показ натуральних і образних засобів наочності; демонстрацію фільмів та ін.

4.Практичні методи поділяються на: практично-репродуктивні; практично-евристичні; практично-дослідницькі (проблемні). Вони включають практичні заняття, групові вправи, лабораторні роботи, вправи, обслуговування бойової техніки та озброєння, несення вартової, бойової та інших видів служб тощо. Наприклад, основними різновидами занять у військах зв'язку з групових вправ є тактико-стройові заняття, часткові та комплексні тренування, тактико-спеціальні заняття і навчання, командно-штабні навчання, навчання військ.

5. Самостійна робота об'єктів навчання, яка поділяється на усі форми, які були в попередніх методах, тобто, наприклад, словесно-наочно-практично-інформаційні. Вона включає: роботу з друкованими джерелами; самостійне вивчення техніки; самостійне тренування; самостійний перегляд кінофільмів, телепередач та ін.

6.Методи контролю та самоконтролю в навчанні включають: індивідуальну контрольну співбесіду; опитування; письмові роботи; тестування; контрольні роботи; машинний контроль; самоконтроль; іспит; залік тощо (рис. 15).

Безумовно, ця класифікація методів навчання є недосконалою. Але в ній враховано: по-перше, сучасні дидактичні системи та їх вплив на методику навчання військовослужбовців; по-друге, як позитивні аспекти класифікації методів навчання, які мали місце в історії дидактики, так і сучасні підходи до розв'язання цієї проблеми вітчизняними і закордонними вченими-дидактами; по-третє, зміст і особливості методичної системи процесу навчання в Збройних силах України, і врешті-решт, активні методи навчання, які органічно включені до відповідних груп методів навчання. Зробимо кілька зауважень до останнього.

Отже, вибір методів навчання залежить від:

загальних і військово-професійних цілей освіти, виховання, розвитку і психологічної підготовки військовослужбовців Збройних сил України;

провідних установок сучасної загальної та військової дидактики;

особливостей, змісту, методів і форм підготовки військовослужбовців конкретних видів і родів військ;

особливостей змісту професіограми конкретного військового спеціаліста;

особливостей змісту і методики викладання конкретної навчальної дисципліни та визначених її специфікою вимог до добору загальнодидактичних методів;

мети, задачі, змісту матеріалу та дидактичного задуму конкретного заняття;

наявності часу на вивчення даної теми, розділу, рівня розумової та фізичної підготовленості об’єктів навчання;

рівня оснащення навчально-матеріальної бази;

педагогічної майстерності військових педагогів;

методичного задуму конкретного заняття та ін.

Враховуючи ці обставини та умови, військовий педагог вибирає конкретний метод навчання для вирішення певної навчально-пізнавальної задачі. Про правильний вибір методу навчання свідчить характер діяльності та взаємовідносин суб’єктів і об'єктів навчання, глибина і міцність опанування військово-професійних знань, навичок, вмінь, і також те, якою мірою він викликає пізнавальну, емоційну і практичну активність військовослужбовців та формує у них мотивацію навчально-пізнавальної діяльності.