Етнічні конфлікти

У XIX ст. завершилося формування більшості європейських та американських націй. У другій половині XX ст. процес національного оформлення продовжився в Азії та Африці.

Щодо європейського континенту, то міжнаціональні відносини в розташованих на ньому країнах тривалий час по війні були стабільними. Починаючи з 60-х років нинішнього століття Європу охопило «етнічне відродження» - рух етнічних груп за більш повне забезпечення їхніх громадянських, соціальних, культурних та політичних прав.

Спочатку етнічні групи прагнули відродити свої культурні риси - національну мову, традиції, звичаї, релігію, історичну пам'ять. Після цього вони почали вимагати для себе політичних прав, або законодавства, яке охороняло б їх від дискримінації, або автономії у складі своїх держав. У ряді випадків етнічні групи добиваються права на утворення власної незалежної держави.

Боротьба етнічних груп за свої права нерідко завершувалася політичними і навіть збройними конфліктами. У СРСР рух етнічних спільнот за своє самовизначення завершився розпа­дом держави. Етнічні негаразди є дуже болючими для Великої Британії. Крім хронічної Ольстерської проблеми, періодично поставало питання про самовизначення Шотландії, де не припиняється агітація з боку Шотландської національної партії за відокремлення від Англії. Більшість населення Шотландії проти такого кроку і задовольняється тим розширенням автономії, яке було надано у 1999 р.

Етнічний рух не припиняється ще в одній частині Великої Британії - Уельсі. Валійський рух намагається не допустити асиміляції корінних мешканців Уельсу в англійській нації, зберегти національну мову, культуру, мистецтво, традиції, історичну пам'ять народу.

Дедалі гострішим стає національне питання в Іспанії, де дві провінції - Каталонія та Країна Басків (Еускаді) перебувають в опозиції до центрального уряду. У 1979 р. між Мадридським урядом і баскськими партіями був розроблений документ під назвою «Статус Герніки», в якому було закладено основу для автономії провінції. Але у грудні 1989 р. і лютому 1990р. місцеві парламенти Каталонії та Країни Басків ухвалили резолюцію із закликом до самовизначення своїх провінцій.

У Країні Басків найбільшою підтримкою населення користується Баскська націоналістична партія, яка прагне досягти незалежності поміркованими методами. Навпаки, підпільна екстремістська організація ЕТА розраховує на терор і залякування населення, щоб таким чином змусити його підтримати свою програму. Діяльність ЕТА є небезпечною для всієї Європи, оскільки організація не просто вимагає утворення незалежної Країни Басків, а й приєднання до неї іспанської провінції Наварри, а також трьох населених басками провінцій, що зараз належать Франції.

Багато азіатських країн також стикнулися з проблемою національних меншин. Понад ЗО років триває боротьба курдів за утворення власної держави. Історична доля цього народу склалася так, що його територія площею близько 500 тис. квадратних кілометрів поділена між Туреччиною, Іраном, Іраком і Сирією. На ній проживає понад 20 млн. курдів. Періодично курдська проблема обговорюється на міжнародних конференціях. Ситуація, в якій опинився цей народ, викликає загальне співчуття. Проте задоволення його вимог без згоди держав, до яких входить його територія, означало б порушення принципу недоторканності кордонів, на що світове співтовариство піти не може, щоб не створити небезпечний прецедент.

Етнічні рухи у багатонаціональній Індії ставлять під загрозу існування самої держави. Сікхські і кашмірські сепаратисти у штатах Пенджаб та Джамму і Кашмір вдаються до збройних акцій, застосовують тактику терору. Так само розвиваються події у штаті Ассам.

Оскільки сепаратистські рухи, навіть справедливі, все ж таки загрожують міжнародному спокою, майже всі політичні діячі світу вважають, що найкращий шлях розв'язання проблем - це боротьба із сепаратизмом і одночасне забезпечення національним меншинам належних умов для соціального, економічного і культурного розвитку.