Карибська криза

Корейська війна

Першим випробуванням воєнних сил між західним і комуністичним світами стала Корейська війна. Після Другої світової війни територія Кореї була поділена на дві частини. У північній частині утворилася Корейська Народно-Демократична Республіка під владою комуністів, на півдні - Республіка Корея, де правив проамериканський режим Лі Син Мана.

Лідер КНДР Кім Ір Сен був переконаний, що населення півдня бажає приходу комуністів, і вирішив силою об'єднати країну. Радянський Союз забезпечив війська півночі озброєнням, амуніцією і продовольством, до КНДР були направлені військові радники, спеціалісти, літаки з екіпажами. Сталін таєм­ним посланням вимагав від Кім Ір Сена розпочати наступ. Сполучені Штати зі свого боку озброювали і зміцнювали сили півдня.

25 червня 1950 р.північнокорейська армія перетнула 38-му паралель. На першому етапі війни до середини вересня їй вдалося окупувати майже весь південь. Південнокорейські війська опинилися у безвихідному становищі на невеликому плацдармі між річкою Нактонган і портом Пусан.

Сполучені Штати домоглися від Ради Безпеки ООН перейменування американських військ у Кореї на «війська ООН» і права втручання цих військ на боці півдня. До кінця жовтня (другий етап) разом з південнокорейськими військами їм вдалося не лише звільнити південну частину країни, а й захопити майже всю північ. Тепер уже комуністичні сили були змушені покладатися на зовнішню допомогу. Вона прийшла наприкінці жовтня з боку комуністичного Китаю, який надіслав до Кореї свої війська під виглядом «добровольців». Розпочався третій етап війни, який тривав до липня 1951 р. і завершився тим, що обидва війська розташувалися приблизно вздовж 38-ї паралелі. Четвертий етап (липень 1951 - липень 1953 рр.) протікав у виснажливих боях, які не виявили переможця.

Радянські та американські лідери зрозуміли, що жодному з них не вдасться поставити під свій контроль весь півострів. У жовтні 1951 р.було укладено перемир'я, за яким Корея залишилася розділеною на дві держави.

Найнебезпечнішим епізодом у протистоянні двох блоків була Карибська криза. Після обрання режимом Кастро комуністичного шляху Сполучені Штати робили спроби повалити його. У 1961 р. завершилася крахом операція у бухті Качинос (Свиняча затока), де висадився десант кубинців - ворогів кому­ністичного режиму. Кубинські лідери, аби убезпечитися від повторення таких акцій, звернулися по допомогу до Радянського Союзу. Кремль відразу відгукнувся. По-перше, він мусив проде­монструвати всім іншим прокомуністичним урядам, що ніколи не залишить їх напризволяще. А по-друге, він вирішив скористатися ситуацією та схилити на свою користь ядерний баланс.

З Радянського Союзу на Кубу було переправлено ракети середнього радіуса дії (операція «Анадир»). Кремль учинив так ще й тому, що СІЛА самі розмістили аналогічні ракети на території Туреччини, поблизу радянського кордону.

Поява на Кубі радянських ракет викликала обурення американського керівництва. Більшість фахівців розуміла, що СРСР і за такої ситуації навряд чи наважиться на перший удар, бо в будь-якому разі це призвело б до планетарної катастрофи. Але й жити, маючи під боком ворожі ракети, СІЛА не бажали. Президент Кеннеді 22 жовтня 1962 р.прийняв рішення вста­новити військово-морську блокаду Куби.

У Кремлі розуміли, що коли блокаду не буде знято, то Куба просто загине економічно. Тому наступного дня Радянський Союз попередив, що в разі агресії проти Куби він завдасть «найміцніший удар у відповідь». Мало хто повірив, що СРСР наважиться на термоядерну війну. Але у СІЛА розуміли й те, що коли вони піддадуться на цей шантаж, то і надалі залежатимуть від радянських дій.

Кожна із сторін зайшла так далеко, що не вважала себе в праві відступати першою. Тому блокад тривала, і достатньо було якоїсь дрібної сутички, щоб сталася вселенська катастрофа. Ліндон Джонсон, у той час віце-президент СІЛА, згодом розповідав, що коли в ті дні йому доводилося зустрічатися із сім'єю, то він кожного разу не виключав, що вони бачаться востаннє. Поступово здоровий глузд повертався до політиків і військових. На початку листопада 1962 р. Кеннеді і Хрущов дійшли компромісу.

СРСР вивіз свої ракети з острова, США зняли блокаду Куби і гарантували, що проти неї не буде вчинено агресії, а також пообіцяли вивезти свої ракети з території Туреччини. Світ полегшено зітхнув: Карибська криза минула, але вона багато чого навчила її учасників. СРСР і США стали обережнішими у своїх діях.