Питання 45

Суть понять «прийом», «засіб», «метод», «технологія» виховання. Класифікація методів виховання, умови їх оптимального вибору.

Метод у перекладі з грецької означає шлях до чого-небудь, спосіб пізнання, дослідження. Методи виховання – це шляхи, способи впливу вихователя на свідомість, волю, почуття, поведінку вихованців з метою розвитку в них здатних якостей. Першовідкривачем методів виховання вважають німецького педагога Йогана Фрідріха Гербарна, який вважав, що філософія визначає мету виховання, а психологія – шляхи до цієї мети. Методи виховання поділяють на окремі елементи – прийоми виховання. Прийом виховання – частина загального метода, віддалений вплив, конкретне поліпшення, необхідне для ефективнішого використання того чи іншого методу. Засоби виховання – це сукупність конкретних предметів і здобутків матеріальної й духовної культури, форми й види різної діяльності, які застосовуються при використанні певного методу. Знання методів, прийомів і засобів виховання, уміння правильно їх відбирати й використовувати є ознакою високої майстерності педагога. Правильному, усвідомленому вибору методів виховання й найбільш ефективному їх використанню допомагає класифікація методів – система методів, побудована за певною ознакою. За ознаку можна взяти характер, результат впливу, спрямованість тощо. У педагогічній науці існує кілька класифікацій виховних методів. Однією з найпоширеніших є класифікація методів російського вченого-педагога Віталія Сластьоніна, згідно з якою розрізняють такі групи методів: Методи формування свідомості особистості: бесіда, лекції, дискусії, переконання, навіювання, приклад. Методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, довір’я, привчання, тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування. Методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання. Методи самовиховання: самопізнання, само оцінювання, саморегуляція. Використання їх забезпечує формування учнів в учнів практичних умінь і навичок самовиховання як найвищої форми виховання і подальшого самовдосконалення. Вибір методів не є довільним актом. Він підкоряється ряд закономірностей і залежностей, серед яких: мета, зміст і принципи виховання; конкретне педагогічне завдання й умови його вирішення; врахування індивідуальних та вікових особливостей учня.