Тема: “Формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку”.

Для досягнення мети та перевірки висунутої гіпотези у вступі наукових досліджень зазначається також використані методи дослідження.

Приклади:

Тема: «Формування у дітей старшого дошкільного віку позитивного ставлення до занять фізичною культурою в умовах села»

Для вирішення поставлених завдань використаний комплекс методів. Серед теоретичних методів – аналіз літературних джерел, синтез, порівняння, класифікація, абстрагування, Емпіричні – узагальнення передового педагогічного досвіду з проблеми формування позитивного ставлення до занять фізичною культурою у дошкільників, спостереження, бесіди, опитування, анкетування, тестування; педагогічний експеримент – використовувались у ході проведення констатувального, формувального та контрольного етапів експериментальної роботи. Статистичний аналіз результатів проведеного дослідження здійснювався за допомогою методів кількісної обробки отриманих даних.

Об’єкт дослідження – процес формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, створенні та експериментальній перевірці педагогічних умов формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження. Формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку буде більш ефективним, якщо реалізувати такі педагогічні умови: 1) підготовка вихователів до діяльності щодо вирішення заявленої проблеми; 2) співпраця педагогів і батьків з питань збереження, зміцнення і відновлення здоров’я дітей; 3) впровадження в навчально-виховний процес методики, розробленої відповідно до сутності поняття „ціннісне ставлення до власного здоров’я”, оскільки цим передбачено забезпечення можливості засвоєння дітьми знань про основи здоров’я, усвідомлення здоров’я як найвищої життєвої цінності, закріплення навичок дбати про власне здоров’я.

Завдання дослідження:

– з’ясувати стан досліджуваної проблеми у філософській і психолого-педагогічній літературі;

– уточнити сутність поняття „ціннісне ставлення до власного здоров’я” в контексті його формування в дітей старшого дошкільного віку;

– визначити критерії, показники та діагностувати рівні сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку;

– теоретично обґрунтувати, створити й експериментально апробувати педагогічні умови формування ціннісного ставлення до власного здоров’я в дітей старшого дошкільного віку, розробити методичні рекомендації для вихователів і батьків.

Для реалізації завдань дослідження використовувався комплекс методів:

– теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, систематизація, узагальнення, дедукція, індукція, абстрагування – для визначення поняттєвого апарату дослідження, розробки його методики; історико-логічний – у ході вивчення теоретичних основ досліджуваної проблеми);

– емпіричні (узагальнення передового педагогічного досвіду – з метою вивчення реального стану практики роботи дошкільних навчальних закладів із заявленої теми; спостереження та аналіз різних видів діяльності дітей, індивідуальні бесіди з дошкільниками – для діагностування рівнів сформованості ціннісного ставлення до власного здоров’я; опитування вихователів та батьків з метою з’ясування їхнього ставлення до досліджуваної проблеми; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний); статистична обробка отриманих результатів з метою доведення ефективності визначених педагогічних умов).

► В експериментальній базі дослідження вказується конкретний навчальний заклад, вікова група та кількість дітей, де відбувався пілотажний, констатувальний, формувальний або контрольний експеримент.

Приклади:

Тема: ,,Соціальна адаптація старших дошкільників засобами ігрової діяльності”

Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота проводилася протягом на базі дошкільних навчальних закладів №3, 27, 28, 33, 34, 37, 39 м. Бердянська, №32 м. Жовті Води Дніпропетровської області, дошкільного навчального закладу "Дзвіночок" с. Новодніпровка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області. Дослідженням було охоплено 326 дітей старшого дошкільного віку дошкільних навчальних закладів та навчально-виховних комплексів "Загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад", 57 педагогів, 118 батьків.

 

Тема: “Формування духовних цінностей у старших дошкільників засобами регіональної культурно-історичної спадщини”.

Об'єктом дослідження є процес формування духовних цінностей старших дошкільників.

Предмет дослідження – педагогічні технології формування духовних цінностей старших дошкільників засобами регіональної культурно-історичної спадщини.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати систему духовних цінностей старших дошкільників, розробити та експериментально перевірити педагогічні технології формування духовних цінностей у старших дошкільників засобами регіональної культурно-історичної спадщини.

Гіпотезою дослідження стало припущення про те, що процес формування духовних цінностей у старших дошкільників буде ефективним, якщо впровадити у процес виховання чітко визначений зміст духовних цінностей; педагогічну технологію формування духовних цінностей у старших дошкільників засобами регіональної культурно-історичної спадщини; систематичне спілкування старших дошкільників разом з сім’ями з творами мистецтва рідного краю; систему підготовки вихователів дошкільного закладу та батьків до формування духовних цінностей у старших дошкільників.

Відповідно до мети й гіпотези були визначені такі завдання дисертаційного дослідження:

  • на основі вивчення та аналізу філософської, психологічної, педагогічної, мистецтвознавчої, історико-краєзнавчої літератури визначити рівень дослідженості проблеми на сучасному етапі;
  • визначити змістовну сутність духовних цінностей старших дошкільників та критерії їх сформованості;
  • вивчити та систематизувати педагогічний досвід формування духовних цінностей у старших дошкільників;
  • виявити духовний потенціал регіональної культурно-історичної спадщини як засобу формування духовних цінностей старших дошкільників;
  • розробити педагогічні технології формування духовних цінностей старших дошкільників з урахуванням історико-культурних особливостей регіону;
  • підготувати методичні рекомендації для педагогічних працівників дошкільних закладів та батьків з формування духовних цінностей у старших дошкільників засобами регіональної культурно-історичної спадщини.

Експериментальна база дослідження.Дослідження проводилось у дошкільних закладах №55, №66 м. Слов'янська Донецької області, дошкільному закладі “Лелека” санаторно-оздоровчого та реабілітаційного центру для дітей-сиріт та малозабезпечених “Смарагдове місто” м. Святогірська. Експериментальна робота здійснювалася в групах старшого дошкільного віку. Дослідженням охоплено 98 дітей дошкільного віку, проаналізовано досвід роботи вихователів дошкільних закладів м. Слов'янська Донецької області.

 

► Апробація результатів дослідження: вказуються конференції, на яких було иголошено результати наукових розвідок.

► Основні результати дослдіження: визначена кількість публікацій з обраної теми дослідження.

Структура дослідження (структура курсової (дипломної роботи): перераховані структурні розділи дослідження, визначений загальний обсяг роботи та обсяг основного тексту, представлено кількість використаних джерел.

 

Наприклад:

Апробація результатів дослідження здійснювалась на регіональних педагогічних читаннях «Реалізація ідей В.О. Сухомлинського в практиці роботи сучасної початкової школи» (Вінниця, 2009-2011 рр.); на звітних конференціях викладачів і студентів Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (2010-2012 рр.).

Основні результати дослідження висвітлено в 5 одноосібних публікаціях.

Структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (63 найменування) та додатків. Загальний обсяг становить 123 сторінки, основний зміст викладено на 85 сторінках.

 

Аналіз стану проблеми, що досліджується дає можливість реалізувати ще один важливий момент у написанні наукової роботи — скласти її план.

План повинен відображати структуру роботи. Чим більше чіткості, логіки у складеному плані, тим легше автору виконувати наукове дослідження.

Одним з недоліків студентських наукових робіт є непропорційність у розмірах параграфів. З огляду на це, важливо визначити розміри кожної частини майбутнього дослідження та їх взаємозв'язок. Під час виконання роботи план може удосконалюватись та набути кінцевого вигляду на останньому етапі опрацювання обраної теми

План дає можливість розпочати написання теоретичної частини курсової роботи, зміст якої складає систематизований та узагальнений варіант зібраної наукової інформації.

Приклади оформлення плану (простий)

ВСТУП.....................................................................................................................................................
1. Назватеоретичногопараграфа (Значення дидактичних ігор ....) ...................................................................
2. Назватеоретичногопараграфа (Види дидактичних ігор......)..............................................  
3. Педагогічні умови успішного застосування(практичний, експериментальний параграф)................................................................... ...............................................................................  
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ  
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  
ДОДАТКИ  

Приклади оформлення плану (складний)

ВСТУП.....................................................................................................................................................
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ.........................
1.1. Назва параграфа...........................................................................................................................  
1.2. Назва параграфа.........................................................................................................................  
1.3. Назва параграфа.........................................................................................................................  
2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ.....(ШЛЯХ ЗАСТОСУВАННЯ....)..........................................................................................................................  
2.1. Назва параграфа.........................................................................................................................  
2.2. Назва параграфа.........................................................................................................................  
2.3. Назва параграфа..........................................................................................................................  
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ  
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  
ДОДАТКИ  

ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ

Теоретична частина психолого-педагогічного дослідження, як правило, складається з 2 (3) параграфів. Виклад матеріалу повинен будуватися за принципом: від загального до конкретного, тобто від висвітлення загальних аспектів проблеми до аналізу експериментальних досліджень в галузі педагогіки та психології.

Наприклад:

Розділ 1. Аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблеми волі.

І. 1. Сутність волі та характер Ті прояву.

1. 2. Особливості вольового розвитку дітей дошкільного віку.

1.3. Формування вольової поведінки дітей у сюжетно-рольовій грі.

або

1. 1. Особливості вольового розвитку дітей дошкільного віку.

І. 2. Формування вольової поведінки дітей у сюжетно-рольовій грі.

Аналіз теоретичних джерел з проблеми дослідження - це перший параграф теоретичного розділу. Метою аналізу літератури є опис встановлених та вивчених фактів і закономірностей, що складають теоретичну основу питання, на якому будується власне дослідження автора. Такий підхід дозволяє визначити рівень вивчення проблеми, а також ті сторони, які залишилися за межами уваги дослідників.

Кожен параграф (пункт) є логічно завершеною частиною, в якій можна виділити головну думку, закінчується висновком, що виражає основні положення, від яких відштовхується автор при проведенні власного дослідження.

При написанні теоретичногорозділу слід уникати таких типових помилок:

Ø компіляція - подання результатів чужих досліджень без самостійної обробки;

Ø переписування шматків текстів з книг, журналів, що не поєднуються за смислом;

Ø називання літературних джерел, переказ їх змісту;

Ø відсутність посилань на конкретні джерела (чужі думки ''привласнюються" автором курсової роботи);

Ø відсутність авторської позиції (щоб уникнути такої помилки, автору слід вказати, яку точку зору він поділяє, а з ким не погоджується і чому; при розкритті точки зору автора вживається авторське «ми», «нам»);

Ø стилістичні недоліки (вживання виразів-штампів, надання мовленню експресивності, повтор слів та словосполучень).

В КІНЦІ КОЖНОГО ПАРАГРАФА МАЄ БУТИ ПРИБЛИЗНО ОДИН АБЗАЦ ВИСНОВКІВ ПО ТЕМІ ЦЬОГО ПАРАГРАФА!

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ПАРАГРАФ

Головною метою до даного розділу є відповідність методики (методу) дослідження меті та задачам, обґрунтування вибору і змістовність характеристики методів. У тексті курсової роботи методик називаються а організація дослідження відповідно до методу детально описуються. Описуючи методику дослідження слід вказати мету її застосування, можливості (що дає застосування даної методики), характер даних, критерії, оцінки та одиниці вимірювання (якщо методика дає кількісний матеріал). У разі використання традиційної методики в неповному об'єму, а частково, необхідно обґрунтувати доцільність такого підходу, якщо автор подає свою модифікацію традиційної методики або адаптує її. то необхідно обов'язково описати варіант запропонованої методики, вказати мету модифікації або адаптації. Застосування методик (експериментальних, анкетним і т.д.), запозичених у інших авторів не слід детально описувати. Вказуються лише вихідні дані та загальні особливості методики. У разі розробки авторських методик відповідно до мети конкретного дослідження опис методики має бути детальним (описується процедура дослідження; вказуються способи фіксації результатів; характер даних; критерії оцінки).

Аналіз даних здійснюється за етапами:

1. Для обробки результатів слід воєдино звести первинні емпіричні дані (одиничні оцінки випробовувань за використаними методиками). Дані заносяться у загальну таблицю. Зведені відомості не приводяться у тексті роботи і не обов'язково розміщувати їх у додатках.

2. Даний етап обробки даних здійснюється з метою їх узагальнення, яке робиться на основі встановлених критеріїв. Дані групуються, основними кількісними показниками с відсотки. Цей етап обробки даних має своє відображення в тексті роботи, що виражається у приведенні та описі різного роду таблиць, що містять узагальнені (а не первинні) дані.

3. Найбільш складним етапом обробки даних є статистичний аналіз.

Інтерпретація отриманих статистичних показників - це перехід від оперування числами до оперування поняттями (педагогічними, методичними, психологічними та ін.). Кожен математичний показник у дослідженні має певний смисл. Тому якісний аналіз даних повинен бути глибоко продуманим, логічним, коректним. Констатація тих чи інших фактів, виявлених у дослідженні, повинна здійснюватись обережно, формулювання мають бути виваженими.

ЗАКЛЮЧНИЙ РОЗДІЛ (ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ)

Заключний розділ є завершенням текстової частини роботи, в якій підводяться підсумки проведеного дослідження та формулюються висновки.

На початку заключного розділу автор дає свою оцінку результативності дослідження, рівень вирішення поставлених задач. Необхідно зупинитися на узгодженості результатів досліджень з передбаченнями, висунутими в гіпотезі. Гіпотеза може бути підтверджена повністю або частково. Якщо певна частина гіпотези не знайшла підтвердження даними дослідженнями, то це слід пояснити.

Висновки складають основний зміст заключного розділу. Розміщуються в строгій логічній послідовності і, як правило, нумеруються. Кожен висновок формулюється чітко та коротко. Зміст висновків охоплює як теоретичну, так і експериментальну частину. Формулювання мають бути виваженими та обґрунтованими. У них констатуються тільки ті факти і закономірності, які були отримані у ході дослідження. У висновках необхідно стверджувально констатувати тільки ті положення, які перевірені на істинність. Якщо дослідження містить факти, які можна пояснити, передбачувані, то на цьому слід зупинитися по-особливому. Необхідно назвати ті теорії, методи, наукові підходи чи концептуальні положення, з якими узгоджуються результати даної роботи. Це ж саме слід зробити, якщо авторські результати суперечать певним загальновизнаним положенням.

Висновки мають відповідати поставленим завданням дослідження. Якщо завдань дослідження чотири, то і висновків має бути чотири пункти.

  1. Методичні рекомендації до виконання курсової роботи.

1.Вибір теми - перший і дуже відповідальний момент під час виконання курсової роботи.

Студентам надається право вибирати тему роботи серед тематики, запропонованої керівником курсової роботи. В окремих випадках студент може запропонувати власну тему, але вона повинна бути узгоджена з керівником і затверджена на засіданні предметної комісії.

Обґрунтування актуальності та значення обраної теми подається у такій послідовності:

ü сутність проблеми

ü соціальний запит

ü запит та потреби практики виховання

ü розробленість проблеми у психолого-педагогічній науці

ü ідея дослідження та вихід на формулювання мети власного наукового дослідження.

Вибір теми дослідження тісно пов'язаний з визначенням об'єкта та предмета дослідження.

2. Починаючи наукову розробку теми, слід провести аналіз стану питання, що досліджується, тобто вивчити теорію та історію питання відповідно до мети та проаналізувати передовий педагогічний досвід.

Пошук наукової інформації бажано проводити у такій послідовності:

1. Накопичення загальної інформації з проблеми за допомогою підручників, довідників, словників та ін.

2. Ознайомлення зі змістом монографій, де найбільш глибоко систематизовано викладаються загальні результати наукових досліджень. Як правило, монографії містять список найбільш значущої літератури, що відкриває нові можливості для продовження пошуку інформація.

3. Робота з періодичними виданнями (журнали "Педагогіка та психологія", "Початкова школа", "Освіта","Питання психології"", "Дошкільне виховання", та ін.) та пошук статей, які розкривають вузькі питання або результати досліджень з даної проблеми. Аналогічну інформацію можна отримати, опрацювавши автореферати дисертацій.

4. Вивчення статей з досвіду роботи, методичних рекомендацій, які висвітлюють кращі надбання практики.

Вивчення теоретичного матеріалу передбачає його систематизацію та фіксацію. Досліднику-початківцю необхідно володіти найбільш доступними способами фіксації та збереження наукової інформації.

Вихідним способом вивчення літературних джерел є створення власної біографічної картотеки, тобто фіксування на окремих картках назв джерел та складання анотацій до них. Анотування — це найбільш загальний та стислий виклад основного змісту роботи. (Виписуються назви розділів, параграфів, розкриваються .основні ідеї)..

До найбільш поширених способів стислого фіксування наукової інформації також належать тезування, цитування та конспектування.

Тезування — це складання нотаток про найбільш суттєві ідеї, висновки наукового тексту та викладення їх своїми словами. Якщо текст відтворюється точно, без змін, то така форма його вивчення називається цитуванням. Під час конспектування зберігається основний зміст наукової публікації.

Уся отримана інформація полягає аналізу, на основі якого визначаються вихідні теоретичні положення, формулюється гіпотеза дослідження та його завдання.

3. Вивчивши теоретичний стан проблеми, студент переходить до здійснення дослідно-експериментальної роботи. Цей етап передбачає добір і розробку методики експериментального дослідження.

Методика дослідження: - це опис сукупності методів, що застосовуються для вивчення будь-якого явища або процесу. Вона відповідає на питання: як, яким чином здійснюється дослідження.

Найбільш поширеними методами наукового дослідження в педагогіці є спостереження, експеримент, методи опитування, методи вивчення результатів продуктивної дитячої діяльності та документації Навчально-виховних установ, математичні методи.

Кожен з названих методів використовується для вирішення певних завдань дослідження. Так, для отримання первинної інформації про предмет дослідження доцільно використовувати метод спостереження та опитувальні методи ( бесіди, інтерв'ю, анкетування).

Щоб визначити картину зростання педагогічного явища, встановити його особливості та чинники розвитку, слід удатися до методів вивчення документальних джерел та продуктів дитячої діяльності.

Вищеозначені методи, передусім, дають можливість вивчити стан проблеми у педагогічній практиці.

З метою здійснення активного впливу на педагогічне явище шляхом створення спеціальних умов застосовується метод педагогічного експерименту, який забезпечує наукову перевірку та доказ гіпотези, висунутої на початку дослідження.

Педагогічний експеримент має комплексний характер, оскільки передбачає використання цілої групи методів: спостереження, бесід, текстових завдань, створення спеціальних ситуацій та ін.

Отримані за допомогою різних методів експериментальні дані підлягають кількісному аналізу за допомогою методів математичної стати стики.

4. Експериментальне дослідження здійснюється за вибраними методиками, з дотриманням відповідних інструкцій і методичних рекомендацій щодо їх проведення. Як правило, воно складається з трьох етапів: констатуючого, формуючого, та контрольного але деякі теми передбачають проведення тільки констатуючого експерименту.

5. Загальні висновки курсової роботи відображають кількісний та якісний аналіз результатів в цілому та містять методичні рекомендації для практичних працівників ( батьків).

План
Вступ……………………………………………………………………...………
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………..………
1.1.Творчі здібності молодших школярів: дефінітивний аналіз……..........
1.2. Розвиток творчих здібностей учнів початкових класів у процесі фізкультурно-оздоровчої діяльності………………………………………...
1.3. Діагностика сформованості творчих здібностей молодших школярів………………………………………………………...………….....
РОЗДІЛ ІІ. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ…………………………………………………………………....…
2.1. Набуття молодшими школярами теоретичної, фізичної та технічної компетенції з навчального предмету «Фізична культура»………………...
2.2. Проведення сюжетно-рольових уроків фізичної культури в школі І ступеня…………………………………………………………….…………..  
2.3. Активізація фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів молодшого шкільного віку в позаурочний час……………………………………….….
2.4. Формування творчих здібностей молодших школярів у досвіді вчителів-практиків…………………………………………………………...
Висновки…………………………………………………………………………
Список літератури……………………………………………………………...
Додатки…………………………………………………………………………...

 

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження.На кожному конкретному етапі розвитку суспільства домінують певні орієнтири, які задають напрямок у вирішенні проблем виховання підростаючого покоління. В законах України «Про освіту», «Про фізичну культуру і спорт», у Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті, у Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття), «Концепції фізичного виховання в системі освіти України», у проекті «Фізичне виховання – здоров’я нації» тощо, підкреслюється, що основні завдання початкової ланки освіти полягають у її спрямованості на всебічний гармонійний розвиток дитини як особистості та найвищої суспільної цінності, створення умов для творчої самореалізації кожної дитини в навчально-виховному процесі. Отже, орієнтація на творчість – є головною умовою створення системи гуманістичного виховання, що дозволить сформувати незалежну, вільну, яскраву, самобутню особистість.

Гуманістичний принцип як один з основних теоретичних положень освіти орієнтує навчально-виховний процес у школі І ступеня на розвиток творчих здібностей молодших школярів. Фізичне виховання, як елемент системи освіти, розкриває широкі можливості для забезпечення тривалої творчої активності, тому є важливим засобом задоволення творчих запитів кожної особистості.

Вирішення окреслених завдань потребує пошуку шляхів удосконалення педагогічного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах, організації навчально-творчої діяльності учнів, зокрема молодшого шкільного віку. З огляду на це актуальним є створення системи організації навчально-творчої діяльності учнів початкових класів, розробка й комплексу засобів, спрямованих не лише на ефективну організацію навчально-творчої діяльності вчителем, а й поступове переведення учнів на рівень самоорганізації діяльності, підвищення рівня їхньої компетентності.

Проведений науковий пошук засвідчує, що проблема підвищення ефективності організації навчального процесу розглядалася за такими напрямами, як: розвиток творчої особистості учнів у навчально-виховному процесі (Ш.Амонашвілі, М.Лазарев, О.Медведєва, В.Моляко, В.Рибалко, А.Семенова, С.Сисоєва, Т.Сущенко, В.Чернякова та ін.); визначення основ організації та управління навчальною (Ю.Бабанський, В.Бондар, Г.Єльникова, Ю.Конаржевський, В.Костіна, Ю.Машбиць, О.Молчанюк, І.Підкасистий, В.Пікельна, Т.Рогова та ін.) і творчою (О.Лазарева, О.Рассказова, А.Сологуб, Д.Чернілевський) діяльністю учнів; формування духовності, діалогічності, гуманістичної спрямованості особистості (Г.Балл, І.Глазкова, С.Золотухіна, А.Сущенко, О.Ткаченко та ін.); управління навчально-творчою діяльністю учнів (В.Андреєв, В.Нагаєв, В.Якунін, К.Яресько та ін.); розробка технології управління навчально-пізнавальною діяльністю (В.Євдокимов, О.Пєхота, О.Попова, І.Прокопенко, Л.Ричкова та ін.). Проблемою розвитку творчих здібностей у теорії та методиці фізичної культури займалися такі вчені як А.Борисенко, Е.Вільчковський, Н.Денисенко, Л.Іванова, К.Козлова, Л.Матвєєв, Н.Москаленко, Ю.Менхін, Д.Присяжнюк, Т.Круцевич, Л.Сергієнко, С.Цвех, В.Філін, Б.Шиян, А.Шлемін та ін.

Вітчизняними (Л.Богоявленська, О.Лук, О.Матюшкін, В.Моляко, Я.Пономарьов, Я.Шубінський та ін.) та зарубіжними (Ф.Баррон, А.Біне, Д.Гілфорд, А.Маслоу, К.Роджерс, Ч.Спірмен, Д.Томсон та ін.) дослідниками вивчалися різні аспекти проблеми творчих здібностей: їх природа, компоненти, критерії та показники розвитку, методи і прийоми формування. Більшість з цих питань все ж залишається дискусійними, що свідчить про складність та багатозначність досліджуваної проблеми.

Ученими неодноразово підкреслювалася думка, що формування здібностей є керованим психолого-педагогічним процесом, що включає вплив на мотиви творчої діяльності (О.Дусавицький, О.Киричук та ін.), пізнавальні інтереси (Н.Бібік, Г.Щукіна та ін.), загальнонавчальні вміння (Н.Каневська, Н.Підгорна, О.Савченко та ін.).

Сензитивність молодшого шкільного віку до творчості підкреслювалася П.Блонським, С.Русовою, В.Сухомлинським, К.Ушинським та багатьма іншими педагогами-класиками. У дослідженнях Л.Божович, Л.Венгера, В.Давидова, Л.Дранкова, Д.Ельконіна, Н.Менчинської тощо доведено, що зазначений вік є періодом найінтенсивнішого креативного становлення особистості.

На сучасному етапі дослідженню проблемами розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку займаються вчені, такі як: М.Алейнікова, О.Грушко, Г.Касьянова, Н.Ляшова, С.Пальчевський, К.Приходченко, В.Рогозіна, Г.Тарасенко, І.Теплицький, В.Тименко, Л.Шпак та ін.

Водночас цілісна система організації творчої діяльності учнів початкових класів та формування творчих здібностей молодших школярів, яка б забезпечувала розвиток творчої особистості на засадах діалогічної взаємодії, співробітництва та співтворчості не отримала достатнього висвітлення в психолого-педагогічній науці. Актуальність цієї проблеми підтверджується й наявністю суперечностей між:

· потребою суспільства в розвитку творчої компетентної особистості, здатної до діалогічної взаємодії та співробітництва, й недостатньою сформованістю умов для її розвитку і саморозвитку в навчальному процесі сучасної школи;

· необхідністю вдосконалення організації навчального процесу й недостатньою розробленістю технології та конкретних засобів організації навчально-творчої діяльності в процесі фізичного виховання;

· прагненням особистості до творчої самореалізації й недостатнім рівнем сформованості в школярів досвіду творчої діяльності;

· необхідністю розвитку гуманістичних та суб’єктних якостей особистості й переважанням методів і засобів прямого управління з боку вчителя, недостатньою розробленістю засобів співуправління та самоуправління.

Отже, актуальність проблеми, недостатня її вивченість, необхідність подолання визначених суперечностей та потреби шкільної практики зумовили вибір теми дослідження: «Методичні засади формування творчих здібностей молодших школярів засобами фізичної культури».