Проголошення незалежності України, стан господарства в період громадянської війни 1918-1920 рр.

Тема 11. Економічний розвиток України в умовах радянської економічної системи та його трактування в економічній думці

Семінар 10. Розвиток господарства та економічної думки України у другій половині ХІХ ст.

10.1 Реформа 1861 р. та її наслідки в Наддніпрянській Україні.

10.2 Прискорення промислового розвитку півдня та сходу України в останній третині ХІХ ст.

10.3 Економічний розвиток західноукраїнських земель.

10.4 Столипінська реформа і капіталізація сільського господарства.

10.5 Розвиток вугільної, металургійної та машинобудівної промисловості на сході і півдні України.

Реферати

1. Економічна думка в Україні в другій половині ХІХ ст.

2. Наукова спадщина М. Туган-Барановського.

3. Економічні ідеї Є. Слуцького.

4. Роль концесіонерів в розвитку промисловості України. Джон Юз та інші (по персоналіях)

5. Залізничне будівництво на території України у другій половині ХІХ ст.

11.1 Проголошення незалежності України, стан господарства в період громадянської війни 1918-1920 рр.

11.2 Поділ України, утворення УРСР. Відбудова народного господарства УРСР в 1920-х роках.

11.3Соціалістична індустріалізація та колективізація сільського господарства в 1930-х роках. Голодомор в 1932-1933 рр.

11.4 Мілітаризація економіки УРСР та підготовка до нової війни.

11.5 Економічний розвиток західноукраїнських земель в 1923-1939 рр. Приєднання західноукраїнських земель до Радянської України.

11.6 Економічні наслідки другої світової війни для України. Повоєнна відбудова народного господарства.

11.7 Економічний розвиток УРСР в 1950-1980-х рр.

11.8 Розвиток економічної думки в Україні в 1950-1980-х рр.

Перша світова війна мала катастрофічні наслідки для України як з економічної, так і з інших сторін суспільного життя. Країни, між якими була поділена територія України, виявилися воюючими сторонами: Росія була членом військового союзу Антанта, Австро-Угорщина вступила у війну на боці Німеччини, отже для українців це була братовбивча війна. Практично вся територія України була окупована німецькими та австро-угорськими військами. Руйнівні наслідки для економіки першої світової війни були поглиблені в ході громадянської війни 1918-1920 рр.

Економічні втрати країни були колосальними. Вже в 1917 р. у порівнянні з 1916 р. обсяги виробництва металургійної продукції в Південно-Східній Україні знизились на 20-30%, вуглевидобутку на 20%, продуктивність праці в промисловості впала на 20-30%. Відповідно знизилась частка виробництва на українських землях в загальних обсягах виробництва Російської імперії.

Після лютневої революції 1917 р. руйнівні процеси в економіці продовжувалися. Різко зменшився обсяг виробництва не тільки у вугільній та металургійній, але і в хімічній, харчовій та інших галузях промисловості. Сільське господарство теж перебувало в кризовому стані, зокрема, через відсутність або нестачу чоловіків у селянських господарствах. Через фактичну зупинку машинобудівної промисловості припинилося оновлення сільськогосподарської техніки, інвентарю, а також обладнання у промисловості. Значно знизився не тільки валовий збір зерна, але й урожайність, скоротилося поголів'я худоби.

Територія України була одним із основних театрів воєнних дій, отже, значними були безпосередні матеріальні та людські втрати. Ряд населених пунктів були знищені, багато міст і сіл зазнали значних руйнувань. Економічна ситуація ускладнювалась неконтрольованим з боку тимчасового уряду розвалом економіки Російської імперії. Повний дисбаланс фінансової системи через неспроможність тимчасового уряду Росії забезпечити потреби фронту мав наслідком знецінення рубля, згортання товарообігу, бартеризацію економіки. Більшовицький переворот у Петербурзі радикально змінив політичну ситуацію в Росії, але не міг вплинути на економіку, яка перебувала в глибокій кризі.

Прихід до влади більшовиків прискорив процес національної самоідентифікації та консолідації національно-демократичних сил в Україні. 22 січня 1918 р. Центральна Рада проголошує незалежність України. Представники Центральної Ради намагаються створити урядові структури та атрибути державності. В українській державі - Українській Народній Республіці - з'являються власні гроші. В обіг були випущені українські гривні та карбованці, а з 1 березня 1918 р. грошовою одиницею УНР була проголошена гривня.

Більшість членів Центральної Ради мали соціалістичну орієнтацію, відповідну спрямованість мала законодавча і політична діяльність Центральної Ради. Проте соціалістичні експерименти лише погіршували економічну ситуацію в умовах воєнної розрухи. Так, зокрема, основне питання в країні - земельне - було вирішене у вигляді націоналізації землі з передачею її у «приватно-трудове користування» селянам, причому перехід права користування в спадщину законодавчо не був урегульований. Крім того, відповідно до мирного договору від 9 лютого 1918 р., Німеччині та Австро-Угорщині надавалося право використовувати сировинні та продовольчі ресурси України як оплату за збройну допомогу Центральній Раді.

У квітні 1918 р. Центральна Рада втрачає контроль за ситуацією в країні і влада переходить до гетьмана Павла Скоропадського. Скоропадський намагається встановити правопорядок на основі ліквідації соціалістичних реформ Центральної Ради, відновлення приватної власності і свободи підприємництва. Основні зусилля гетьманський уряд спрямовує на врегулювання аграрних відносин. Готується аграрна реформа, що передбачає примусовий викуп державою крупних землеволодінь з метою розподілу їх між селянами. Досить швидко вдається збалансувати фінансово- кредитну систему, створити державний бюджет, випустити в обіг нову грошову одиницю - карбованець, стабільність якої зміцнилась. Налагоджується залізничне сполучення, в тому числі регулярні пасажирські перевезення.

Значно гіршим був стан промисловості. Тривало скорочення промислового виробництва, зростало безробіття. У промислових районах України безробітними були від 40 до 90% робітників. Мешканці великих міст голодували, оскільки різко зменшився обсяг сільськогосподарського виробництва через скорочення посівних площ майже вдвоє у порівнянні з довоєнним періодом, також посилилася спекуляція. До всього цього необхідно додати посилення економічної експлуатації України німецькими та австро-угорськими окупантами. У грудні 1918 р. гетьманський уряд було повалено Директорією Української Народної Республіки. Селянство, що складало більшу частину населення України, підтримало Директорію значною мірою через негативне ставлення до гетьманського уряду. Але в подальшому Директорія не могла розраховувати на широку підтримку в масах. Адже в умовах критичного стану економіки та зовнішньої небезпеки необхідно було погодитись на непопулярні заходи, до того ж члени Директорії не мали виваженої стратегії соціально- економічної реформи.

В цей же час значні зміни відбуваються в Західній Україні. У листопаді 1918 р. було повалено владу Австро-Угорської монархії і проголошено Західно-Українську Народну Республіку. Уряду новопроголошеної республіки довелося застосувати радикальні заходи з метою вирішення продовольчої кризи, налагодження роботи залізниць, пошти, вирішення земельних питань, забезпечення потреб фронту.

В січні 1919 р. було проголошено Акт Злуки УНР і ЗУНР. Проте фактичного об'єднання двох частин України не сталося. В Україні лютувала громадянська війна(тільки воюючих сторін було більше десяти). Через лічені дні після проголошення Акту Злуки Київ був зайнятий більшовицькими військами, на більшій частині території України було встановлено Радянську владу. Хоча громадянська війна продовжувалась, владу в Східній Україні поступово перебирав уряд Української Радянської Соціалістичної Республіки.