Вищі органи та їх компетенція.

Головною характеристикою вищих органів є те, що до їх складу входять засновники (учасники, члени, акціонери), в широкому розумінні - усі особи, які мають корпоративні права або є членами юридичної особи. Вищі органи ніким не обираються, їх склад визначається членством, участю в юридичній особі або самим фактом її заснування певною особою. Це прослідковується в усіх приватних юридичних особах.

Членами вищих органів можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Цей орган може бути як колегіальним, так і одноособовим, в залежності від організаційно-правової форми юридичної особи. Одноособовий вищий орган існує в юридичних особах, які засновані одним засновником (унітарні юридичні особи). Якщо засновників декілька, то кожен з них входить до складу вищого органу, а тому цей орган є колегіальним. Основне призначення (функція) вищого органу полягає у формуванні волі юридичної особи та вирішенні основних питань її діяльності. Компетенція вищого органу залежить, насамперед, від організаційно-правової форми юридичної особи.

Порядок роботи вищих органів законом регламентовано найбільше. Встановлюється порядок їх скликання, формування питань, що мають розглядатися (порядку денного), визначення кворуму і прийняття рішень. Певне коло питань складає, як правило, виключну компетенцію вищого органу. Серед них визначення програми діяльності, формування виконавчих органів, заслуховування і затвердження їх звітів, затвердження змін до установчих документів, припинення діяльності та інші. Виключна компетенція органу юридичної особи полягає у тому, що лише він, і ніхто інший, не вправі прийняти рішення з певного питання.

Практика показує, що це не завжди враховується судами. Так, гр. А. пред’явив позов до гр. Д. про поділ майна товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок". Гр. Д звернувся з зустрічним позовом про виключення гр. А. з товариства. Рішенням Ужгородського міського суду в позові про поділ майна відмовлено і задоволено зустрічний позов. Справа переглядалася судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України, яка у задоволені зустрічного позову відмовила, оскільки відповідно до ст.59 Закону України "Про господарські товариства" виключення учасника з товариства належить до виключної компетенції зборів учасників.

Рішенням підкреслюється, що ніхто, крім зборів учасників, не вправі приймати рішення щодо виключення учасника, а тому такі вимоги судам не підвідомчі. В іншій справі гр. П. звернувся зі скаргою на рішення загальних зборів братства "Філадельфія" про виключення його з членів братства. Він вважав, що колишній голова братства, який мав печатку, сфальсифікував протокол засідань братства, згідно яких П. був виключений, звільнений з посади заступника голови, за те що він не брав участі в роботі Братства, не виконував доручень, ухилявся від оформлення документів, його поведінка не сумісна з християнством і суперечить статуту братства. Згодом вимоги доповнив і просив визнати його повноправним членом братства і його головою. Рішенням Богунського районного суду Жимтомирської області позов задоволено. Протокол визнано незаконним. Визнано також, що на день винесення рішення П. є повноправним членом братства і його головою. Постановою президії Житомирського обласного суду судове рішення в частині визнання П. Повноправним членом братства та його головою скасовано і справу провадженням в цій частині закрито внаслідок непідвідомчості, в решті судове рішення залишено без змін. За протестом заступника голови Верховного суду України судовою колегією в цивільних справах ВС України усі рішення скасовано, а провадження у справі закрито за непідвідомчістю. За ст. 248-3 ЦПК України судам не підвідомчі скарги на акти і дії об"єднань громадян, які належать до їх внутріорганізаційної діяльності або внутрішньої компетенції. Оскільки статутом Братства "Філадельфія" питання членства і обрання керівного складу віднесено до виключної компетенції загальних зборів Братства, скарга П. щодо неправильності його виключення з членів братства і звільнення з посади голови, а відтак і визнання недійсним протоколу, яким оформлені вказані дії загальних зборів судам не підвідомчі.

На наш погляд, суд неправильно витлумачив закон і неправомірно позбавив громадянина права на судовий захист від неправомірного рішення органу управління юридичної особи. Суд не вправі вирішувати питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів (таким є членство і формування керівних органів), але даний спір виник не через те, що оспорювалася компетенція зборів, а у зв’язку порушенням встановленого порядку їх проведення, що призвело до порушення прав громадян. На наш погляд, встановивши, що рішення прийняте з порушення встановленого порядку, суд повинен був скасувати його. При цьому він не вправі визначати, яке саме рішення повинно бути прийняте зборами при наступному розгляді спірного питання.

До компетенції вищого органу, за загальним правилом, належить:

а) визначення основних напрямів діяльності юридичної особи і затвердження її планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту;

в) обрання та відкликання членів контрольних органів;

г) обрання та відкликання членів виконавчого органу;

д) затвердження річних результатів діяльності, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;

е) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури;

з) визначення умов оплати праці посадових осіб;

и) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності юридичної особи, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів.

Як правило, рішення приймаються більшістю голосів присутніх. Але в акціонерних товариствах існує ряд питань, які ивмагають кваліфікованої більшості у ¾:

а) зміна статуту товариства;

б) прийняття рішення про припинення діяльності товариства;

в) створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства.

Закон регламентує також прядок скликання зборів. Про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально. Крім того, повинно бути зроблено загальне повідомлення передбаченим статутом способом про наступні збори з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів.

Будь-який з акціонерів вправі вносити свої пропозиції щодо порядку денного загальних зборів не пізніш як за 40 днів до їх скликання. В цей же строк акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, можуть вимагати включення питань до порядку денного.

До скликання загальних зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком денним зборів.

Загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного.

Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться за принципом: одна акція - один голос. У статуті товариства може бути встановлено мінімальну кількість акцій, яка надає право голосу, або обмеження кількості голосів, які надаються одному акціонеру. Представник може бути постійним або призначеним на певний строк. Акціонер вправі в будь-який час замінити свого представника у вищому органі, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також при наявності обставин, вказаних у статуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Збори повинні бути також скликані виконавчим органом на вимогу ради акціонерів (спостережної ради).

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, вправі вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконало вказаної вимоги, вони вправі самі скликати збори.