Реєстрація та облік платників єдиного внеску
Згідно з Положенням про Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-1, в обов’язки ПФУ входить формування та ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Зазначений реєстр складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.До реєстру страхувальників включаються всі дані про страхувальників — платників єдиного внеску. Реєстр застрахованих осіб містить дані про фіз осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, та персоніфіковані відомості про їх заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески, і розмір цих внесків.
Підставою для взяття на облік юр осіб є відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юр особи, а фіз осіб — підприємців — відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фіз особи — підприємця. Такі відомості ПФУ подають державні реєстратори згідно із ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» вiд 15 травня 2003 року № 755-IV.
Для суб’єктів, на яких не поширюється дія ЗУ "Про державну реєстрацію юр осіб та фіз осіб - підприємців" (фіз особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій та особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді;), - здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.
За умови подання відомостей взяття на облік платника єдиного внеску здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами ПФУ (Рис. 1) (Додаток 1).
Рис. 1. Порядок обліку платників єдиного соціального внеску
У день отримання відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації територіальний орган ПФУ самостійно направляє до відповідного робочого органу виконавчої дирекції ФНВ всю інформацію про платника єдиного внеску. На підставі цієї інформації робочий орган виконавчої дирекції ФНВ приймає рішення про віднесення кожного конкретного платника єдиного внеску до відповідного класу професійного ризику виробництва. Повідомлення про таке рішення направляється до органу ПФУ не пізніше наступного робочого дня.
Платникові єдиного внеску наступного робочого дня з дня взяття його на облік в органі ПФУ безоплатно надсилається (поштою з повідомленням про вручення) повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску за встановленою у Порядку № 21-6 формою.
Якщо платник єдиного внеску не згоден з установленим йому розміром єдиного внеску, він може протягом 10 робочих днів з дня надходження повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску звернутися до органу ПФУ з письмовою заявою про зміну розміру внеску. Так само, якщо платник єдиного внеску не згоден зі встановленим йому розміром єдиного внеску у зв’язку із віднесенням до відповідного класу професійного ризику виробництва, він має право самостійно узгодити свій клас професійного ризику виробництва з робочим органом виконавчої дирекції ФНВ.
Підприємства, які мають статус пільговиків щодо сплати єдиного внеску, таких як бюджетні установи, підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів (товариства УТОГ та УТОС), в яких кількість інвалідів становить не менш як 50% загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25% суми витрат на оплату праці, а також підприємства та організації громадських організацій інвалідів, у яких кількість інвалідів становить не менш як 50% загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25% суми витрат на оплату праці, повинні подати до органу ПФУ заяву та документи про підтвердження зазначеного статусу.
На кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка, яка зберігається в ПФУ протягом усього її життя та протягом 75 років після її смерті.
Згідно з Порядком звірення платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та наказом Державної податкової адміністрації України від 23 листопада 2010 року №886, звірка даних платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється шляхом інформаційного обміну в електронному вигляді. При цьому суб’єктами інформаційного обміну є:
- Пенсійний фонд України;
- Державна податкова служба України;
- виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
- виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;
- Державний центр зайнятості — виконавча дирекція Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
За результатами перевірки стану обліку платників страхових внесків вносяться відповідні зміни в бази даних фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та/або ПФУ. Таким чином, ПФУ самостійно проводить звіряння даних платників страхових внесків з фондами соціального страхування та Державною податковою службою України і повідомляє поштою платника єдиного внеску про взяття на облік.
2.Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску
База нарахування. Єдиний соціальний внесок нараховується на:
1) заробітну плату найманих працівників, яка включає основну, додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом “Про оплату праці”;
2) винагороду фізичній особі за виконання робіт та надання послуг за цивільно – правовим договором (далі – ЦПД);
3) оплату перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;
4) допомогу по тимчасовій непрацездатності;
5) допомоги або компенсації згідно із законодавством;
6) грошове забезпечення (Рис. 2) (Додаток 2).
Окремий підхід щодо нарахування ЄСВ установлено для осіб, які:
- працюють у сільському господарстві;
- зайняті на сезонних роботах;
- виконують роботи (послуги) за ЦПД.
У разі коли строк виконання робіт (послуг) для зазначених осіб перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення зарплати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Постановою КМУ від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Згідно з Переліком єдиний внесок не нараховується на:
- соціальні допомоги та виплати, встановлені колективним договором працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми тощо;
- одноразову допомогу працівникам, які виходять на пенсію;
- надбавки та доплати до державних пенсій пенсіонерам, які працюють;
- вихідну допомогу у разі припинення трудового договору;
- відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні;
- витрати на відрядження та ін. виплати.
Рис. 2. База нарахування єдиного соціального внеску
Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.