Основні засади зовнішньої політики Української держави

На міжнародній арені Україна як співзасновник ООН з’яви­лася ще у 1945 р., але на той час її суверенітет був суто формаль­ним, обмеженим загальносоюзними і партійними структурами. Шлях до самостійного зовнішньополітичного курсу відкрився лише у 1991 р., із здобуттям незалежності. Саме відтоді бере по­чаток її утвердження у світовому співтоваристві.

З проголошенням незалежності перед Україною постала низ­ка складних зовнішньополітичних проблем, зокрема, визначення характеру зв’язків з країнами колишнього СРСР (передусім, з РФ), стосунків із США, участі у міждержавних об’єднаннях та європейській інтеграції, вимірів зовнішньоекономічної діяльності, відношення до ядерної зброї та роззброєння. У процесі теоретич­ного осмислення та практичної діяльності у названій сфері по­ступово формувалася стратегія зовнішньополітичної діяльності.

Вирішення низки зовнішньополітичних питань ускладнюва­лася багатьма факторами:

– потужними процесами глобалізації, які підривають стабіль­ність національних політичних інститутів і стимулюють тен­денцію перенесення частки національного суверенітету до над- та міждержавних інститутів.

– необхідністю пов’язувати зовнішньополітичний курс із за­гальним поступом модернізації;

– відсутністю досвіду практичної роботи у вказаній сфері;

– загальною розмитістю державотворчої роботи, властивої кра­їнам перехідного типу;

– суперечностями у середовищі політичного класу України щодо визначення пріоритетів та цілей зовнішньої політики.

Загальні принципи зовнішньої політики України визначи­лись на початковій стадії державотворення і в своїй суті зали­шаються незмінними і сьогодні. Вона носить відкритий харак­тер і здійснюється на основі принципів взаємовигоди, рівнопра­вності та невтручання у внутрішні справи інших країн. Україна не висуває жодних територіальних претензій до інших країн і не визнає жодних претензій до себе. Засади її зовнішньої полі­тики ґрунтуються на дотриманні загальновизнаних норм між­народного права, зокрема, статуту ООН, Гельсінського заключно­го акта (1975 р.), Паризької хартії для Нової Європи (1990 р.) та інших важливих документах.

У липні 1993 р. ВР ухвалила “Основи зовнішньої політики України”, в яких визначено національні інтереси і завдання дер­жави у зовнішньополітичній сфері: забезпечення стабільності між­народного становища України; входження господарства країни до світової економічної системи; захист прав та інтересів грома­дян і юридичних осіб за кордоном; участь у європейській інтег­рації; співробітництво з країнами СНД, водночас неучасть у захо­дах, спрямованих (прямо чи побічно) на перетворення цієї орга­нізації у наддержавну структуру; визначення стосунків з РФ як стосунків “особливого партнерства”.

В Указі Президента України “Про заходи щодо підвищення ефективності зовнішньополітичної діяльності держави” (листо­пад 2003 р.) визначено ряд конкретних заходів щодо підвищен­ня ефективності здійснення зовнішньополітичного курсу держа­ви, серед них:

– розширення політичних, економічних, науково-технічних та інших зв’язків України з іноземними державами і міжна­родними організаціями;

– досягнення цілей європейської та євроатлантичної інтег­рації;

– формування і підтримка позитивного міжнародного іміджу України;

– захист українських громадян за кордоном, у тому числі, українських працівників-мігрантів та юридичних осіб.

Таким чином, зовнішня політика України стала спробою не тільки максимально прагматичне підійти до задоволення потреб та інтересів нашої держави, а й намаганням врахувати специфічні риси менталітету, традиції та зовнішньополітичні орієнтації населення. Протягом століть територія України була поділена між кількома державами, і тому населення Східної й Північної України більше тяжіє до тісних контактів з Росією, а жителі Західної України – до зв’язків із країнами Центральної і Західної Європи. Реалізувати і гармонійно поєднати ці орієнтації можна, проводячи активну зовнішню політику як у східному, так і в західному напрямах.

Література

1. Баран В., Бойко О., Верстюк В., Віднянський С., Греченко В.Україна: політична історія. ХХ - початок ХХІ століття / НАН України; Інститут історії України ; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса / Валерій А. Смолій (ред.), Юрій А. Левенець (ред.). – К. : Парламентське видавництво, 2007. –1028с.

2. Бойко О. Д.Історія України: навч. посібник. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Академвидав, 2007. – 687c.

3. Брехуненко В. А., Войтович Л. В., Головко О. Б., Горобець В. М., Гурбик А. О.Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. / НАН України; Інститут історії України. НДІ козацтва / В.А. Смолій (відп.ред.) – К. : Видавничий дім „Києво-Могилянська академія”, 2000. – 800с. : іл.

4. Вакуленко О. Здійснення нової економічної політики у сільському господарстві України в 1921 – 1928 рр./ Вакуленко О. // Економіка України. – 1992. – №3. – С. 22 – 38.

5. Васюта І.К. Національно-визвольний рух в Західній Україні (1918 –1939) / Васюта І.К. // Український історичний журнал (далі УІЖ). – 2001. – №5. – С. 22 – 42, №6. – С. 35 – 64.

6. Васюта І.К.Політична історія Західної України (1918 – 1939) / Васюта І.К. – Л. : Каменяр, 2006. – 336с.

7. Верстюк В. Ф., Гарань О. В., Гуржій О. І., Даниленко В. М., Євтух В. Б.Історія України: Навч. посіб. – 3.вид., доп. й перероб. – К. : Видавничий дім „Альтернативи”, 2002. – 472с. : іл

8. Верстюк В.Ф. Симон Петлюра: політичний портрет/ Верстюк В.Ф. // УІЖ. – 2004. – №2. – С. 112 – 126.

9. Волковинський В.М. Бойові дії на українських землях у роки Першої світової війни/ Волковинський В.М. // УІЖ. – 2004. – №4. – С. 38–55.

10. Гуржій О. І., Ісаєвич Я. Д., Котляр М. Ф., Моця О. П., Русина О. В. Історія України: нове бачення: У 2. т. / НАН України; Інститут історії України – К. : Україна, 1995. – 350с.

11. Єфименко Г.Г. Зміни в національній політиці ЦК ВКП(б) в Україні (1932 – 1938) / Єфименко Г.Г. // УІЖ. – 2000. – №2. – С. 82 –93, №3. – С. 37 – 47.

12. Залізняк Л. Л.Первісна історія України: Навч. посіб. для студ. іст. спец. вищ. навч. закл. освіти / Інститут українознавства Київського ун-ту ім. Тараса Шевченка – К. : Вища школа, 1999. – 264с. : іл.

13. Ільюшин І.І. Антипольський фронт в боротьбі ОУН і УПА (1939 – 1945) / Ільюшин І.І. // УІЖ. – 2002. – №3. – С. 94 – 103.

14. Клапчук С.М. Діяльність КПРС у 60-х – на початку 80-х рр. Наростання застійних явищ у соціально-економічному розвитку країни / Клапчук С.М., Білан В.П. // УІЖ. – 1989. – №1. – С.34 – 42.

15. Кульчицький С.В. Утвердження незалежної України: перше десятиріччя / Кульчицький С.В. // УІЖ. – 2001. – №2. – С. 3 – 22, №3. – С. 48 – 68, №4. – С. 3 – 40.

16. Курносов Ю.С. Соціально-політичний розвиток УРСР в 50-х рр. – першій половині 60-х рр. / Курносов Ю.С. // УІЖ. – 1990. – №5. – С.79 – 87.

17. Лановик Б. Д., Лазарович М. В.Історія України: Навч. посібник. – 2. вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2003. – 733с. – Бібліогр.: с. 722 –733.

18. Липинський В. Україна на переломі 1657 – 1659 рр. Замітки до історії українського державного будівництва в ХVІІ ст. / Липинський В. // УІЖ. – 1992. – №2. – С.144-151, №4. – С.133–148

19. Литвин В. М., Мордвінцев В. М., Слюсаренко А. Г.Історія України: Навч. посіб. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. : Знання-Прес, 2002. – 670с.

20. Маковійчук І. Голод на Україні у 1946 – 1947 рр./ Маковійчук І // УІЖ. – 1990. – №8. –С. 14 – 32.

21. Мовчан О.М. Голод 1921– 23 рр. на Україні / Мовчан О.М // УІЖ – 1990. – №10. – С.38 – 45.

22. Олійник М.М. Політика державних та партійних органів України щодо приватних підприємств у період непу/ Олійник М.М. // УІЖ. – 2001. - №1. – С. 16 – 29.

23. Слюсаренко А. Г., Гусєв В. І., Литвин В. М., Дрожжин В. П., Козицький М. Ю.Новітня історія України. (1900-2000): Підручник для студ. іст. спец. вищих навч. закл. – 2. вид., перероб. і доп. – К. : Вища школа, 2002. – 719с. – Бібліогр.: с. 688 – 706.

24. Степанков В.С. Богдан Хмельницький і проблема державотворення в Україні / Степанков В.С. // УІЖ. – 1991. – №11. – С.127–139

25. Толочко П. П., Козак Д. Н., Моця О. П., Мурзін В. Ю., Отрощенко В. В. Етнічна історія давньої України / НАН України; Інститут археології. – К., 2000. – 276с. : іл.

26. Шаталіна Є. Експропріація селянських господарств в Україні у 1929 - 1933 рр./ Шаталіна Є. // УІЖ. – 1992. – №3 – 5. – С. 32 – 36.

27. Швагуляк М. «Українська карта». Українське питання у світовій політиці напередодні та на початку Другої світової війни / Швагуляк М. // Дзвін. – 1990. – №7. – С.83 – 95.