Завершення вигнання фашистських загарбників з території України. Наслідки війни

Історична перемога Червоної армії під Сталінградом (19 листопада 1942 – 2 лютого 1943 р.) стала не тільки початком корінного перелому в Другій світовій війні, але й початком визволення території України. Вже 18 грудня 1942 р. було визволено перший населений пункт – с. Півнівку Луганської області. Сьогодні тут височить монумент “Україна – визволителям”. А поряд – могили 1066 воїнів, представників семи національностей, які віддали життя в ім’я свободи українського народу.

Велику роль у звільненні України від німецько-фашистських загарбників відіграла Курська битва, що розгорнулася у липні – серпні 1943 р. За 50 днів боїв ворог втратив понад півмільйона своїх воїнів. Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до радянських військ. 23 серпня було визволено Харків, а з 13 серпня до 22 вересня проведено Донбаську операцію. Радянські війська форсували Сіверський Донець і захопили плацдарм на правому березі Міусу. Особливо важкі бої розгорталися за Савур-Могилу. В ніч на 30 серпня 17 гвардійців прорвалося на висоти. Гітлерівці оточили сміливців, але вони стояли на смерть. Уранці на штурм рушили піхота і танки. Захисники висоти геройськи загинули, але своїм вчинком вони допомогли основним силам оволодіти Савур-Могилою і просунутися у глиб Донецького басейну. Були визволені Дебальцеве, Єнакієве, Горлівка, Макіївка, Слов’янськ, Краматорськ та інші міста. 8 вересня радянські війська оволоділи містом Сталіно (нині – місто Донецьк) і до 22 вересня очистили від фашистів вже весь Донбас.

На кінець вересня 1943 р. радянські війська вийшли до Дніпра. В результаті запеклих боїв війська І-го Українського фронту (командувач М.Ватутін) 6 листопада 1943 р. з великими втратами звільнили Київ. Форсування Дніпра і взяття Києва зірвало план Гітлера стабілізувати лінію фронту, створити неприступний “Східний вал” і перейти до затяжної позиційної війни. Деякі історики вважають, що саме перемого у битві за Дніпро і стала завершенням корінного перелому в Другій світовій війні.

24 грудня 1943 р. на 1400-кілометровій смузі від Полісся до Чор­ного моря почався загальний наступ радянських військ на Правобережній Україні, в якому взяли участь 1-й Бі­лоруський та 1, 2, 3 і 4-й Українські фронти. Внаслідок запеклих боїв з ворогом війська 2-го Українського фронту 8 січня 1944 р. визволили Кіровоград. Але німецьким військам удалося втримати великий виступ у районі Корсунь-Шевченківського, де оборонялося сильне угруповання, загрожуючи флангам 1-го і 2-го Україн­ських фронтів. 25 і 26 січня 1944 р. війська цих фронтів почали операцію з метою оточення і ліквідації угруповання.

Незважаючи на відчайдушний опір ворога, 28 січня радянські війська замкнули кільце оточення. В ньому виявилося понад 10 дивізій, усього близько 80 тис. чоловік, багато гармат, мінометів, танків. Німці, намагаючись за будь-яку ціну вирватися з оточення, вели жорстокі бої по всьому фронті. Але кільце оточення стискалося дедалі дужче. Коли 8 лютого німецьке командування відхилило ультиматум про капітуляцію, Червона армія почала розгром цього угруповання. 17 лютого 1944 р. воно перестало існувати. Фашисти втратили 55 тис. солдатів та офіцерів, а понад 18 тис. опинилися в полоні.

Перемога під Корсунем-Шевченківським відкрила шлях Червоній армії на Правобережжя. Війська 1-го Українського фронту провели Луцько-Рівненську операцію і 2 лютого 1944 р. визволили від німців Луцьк і Рівне. Успішне здійснення цієї операції дало можливість у березні визволити від ворога Проскурів, Чернівці, Тернопіль, Вінницю. Водночас війська 2-го Українського фронту перейшли у наступ на умансько-ботошанському напрямку і, форсувавши Південний Буг та Дністер, вийшли 25 березня 1944 р., тобто на 1009-й день війни, на державний кордон з Румунією. Бойові дії було перенесено на територію цієї союзниці Німеччини.

Успішно розгортали наступ війська 3-го і 4-го Україн­ських фронтів, які завдали тяжких поразок німецьким військам у районі Кривого Рогу – Нікополя та Березнегуватого – Снігурівки і 13 березня визволили Херсон, 28 березня – Миколаїв, а 10 квітня штурмом здобули Одесу. У ході бойових дій на території УРСР Червона армія просунулася на 200 – 400 км.

З виходом радянських військ до Одеси й Дніпровського лиману створилися сприятливі умови для розгрому кримського угруповання ворога і визволення півострова. Крим утримувала 17-та німецька армія. Вона налічувала майже 200 тис. чоловік й була добре озброєна. 8 квітня після тривалої артилерійської та авіаційної підготовки війська 4-го Українського фронту іОкремої Приморської армії перейшли в наступ і 13 квітня здобули Сімферополь. 5 травня почався штурм Севастопольських укріплень.

Нових успіхів в очищенні території України від ворога Червона армія досягла під час літнього наступу. 13 – 14 липня почався наступ на Рава-Руському і Львівському напрямках з метою розгрому армій “Північна Україна”. Розвиваючи наступ, радянські війська ударами з півночі та півдня оточили і розгромили у районі Брод 8 дивізій. 38 тис. гітлерівців було вбито, понад 17 тис. узято в полон. 27 липня 1944 р. був визволений Львів. На початку жовтня 1944 р. в ході Карпатсько-Ужгородської операції завершилося визволення території Української РСР. 27 жовтня вибито ворога з Ужгорода, наступного дня з решти населених пунктів Закарпатської України.

Внаслідок кількох вдалих зимових операцій 1943 – 1944 р., особливо після розгрому 80-тисячного угруповання ворога у районі Корсуня-Шевченківського, а потім поразки німецько-фашистських військ у результаті Нікопольсько-Криворізької, Кримської, Львівсько-Сондомирської, Карпатської, Ужгородської та інших наступальних операцій було повністю визволено захоплену противником територію України.

Але хоча ворог на українських землях був розгромлений, бойові дії з визволення поневолених фашистами країн Центральної та Південно-Східної Європи і завершення розгрому гітлерівської Німеччини тривали ще півроку. Лише 8 травня 1945 р. капітулювала Німеччина, а 2 вересня – Японія. Це означало, що Друга світова війна фактично закінчилася. Найактивнішу участь в ній брали мільйони воїнів-українців та воїнів за походженням з України. Показовий штрих: із 11635 Героїв Радянського Союзу, удостоєних цього звання під час війни, 3940 одержали його у боях за Україну. Серед них 2598 росіян, 668 українців, 69 грузин, 49 татари та багато інших – всього представники 43 національностей.

Усього за 1941 – 1945 рр. український народ дав Збройним силам СРСР понад 6 млн. воїнів, з них загинуло близько 3-х млн. Як і інші народи Європи, народ України приніс на вівтар перемоги небувалі жертви – кожний п’ятий житель республіки загинув з вини фашистських агресорів. З іншого боку героїзм і втрати українського народу в цій війні дістали міжнародне визнання. УРСР стала одним із засновників ООН. З вигнанням окупантів на порядок денний стало питання возз’єднання Закарпаття з УРСР і завершення багатовікового процесу формування соборної України.

ТЕМА 11 СТАНОВИЩЕ В УКРАЇНІ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1946 – 1953 РР.)