Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.

Виразність акцентуації може бути різною – від легкої, помітної лише найближчому оточенню – до крайніх варіантів, коли доводиться замислюватись, чи не психопатія це?

Акцентуація характеру проявляється не постійно, з роками може суттєво згладитись, наблизитися до норми.

Визначити тип акцентуації чи її відсутність можна за допомогою спеціальних психологічних тестів, наприклад, тесту Шмишека.

Характеристика типів акцентуації:

1.гіпертемічний(гіперактивний) – дуже бадьорий настрій, завжди весела людина, багатомовна, дуже енергійна, самостійна, прагне до лідерства, ризику, авантюрам, не реагує на зауваження, втрачає грань дозволеного, ігнорує покарання, відсутня самокритичність.

2.дистимічний–постійно знижений настрій, замкнута, похмура, небагатомовна, песимістична людина, нехтує гамірними групами, з оточуючими близько не сходиться, в конфлікти вступає рідко, прагнучи залишитися пасивною стороною;

3. циклоїдний–товариськість (рос. - общительность) циклічно змінюється (висока в період підвищеного настрою і низька в період пригніченості);

4. емотивний (емоційний) – надмірна чутливість, глибоко переживає дрібні неприємності, людина дуже ранима до зауважень, невдач, тому нерідко має похмурий настрій;

5. демонстративний – яскраво виражене прагнення бути в центрі уваги, добивається своїх цілей за будь-яку ціну (сльози, вдавана непритомність, сварки, хвастощі, незвичні хобі, брехливість);

6. збудливий-підвищена дратівливість, нестриманість, агресивність, занудливість, але можливі підлабузництво, послужливість (як маскування), схильність до хамства, нецензурності, сварки чи мовчанка, повільність в бесіді, активно і часті конфліктує;

7.що застряє (рос. - застревающий) – зациклюється на своїх думках, почуттях, не може забути образи, службова і побутова незговірливість, схильність до тривалих сварок, в конфліктах частіше за все виступає активною стороною;

8.педантичний –виражена занудливість у вигляді «переживань» подробиць, на службі може замучити клієнтів формальними вимогами, виснажує навіть своє близьке оточення надмірною акуратністю;

9.стривожений (психостенічний) – знижений фон настрою, побоювання за себе, боягузтво, невпевненість у собі, крайня нерішучість, довго переживає невдачі, сумнівається у свої діях;

10.екзальтований(лабільний) – дуже часто змінюється настрій, емоції яскраво виражені, підвищена абстрагованість на зовнішні події, багатомовність, влюбливість;

11.інтровертований(шизоідний, аутистичний) – малий рівень товариства, замкнутість, спілкування в разі потреби, занурення в себе, про себе нічого не розповідає, свої переживання не розкриває, але ранима людина, стримано-холодно ставиться до інших, навіть до близьких;

12.екстравертований(конформний) – високий рівень товариства, багатомовність до балакучості, власної думки не має, дуже несамостійний, прагне бути як всі, неорганізований, переважно підкорюється.

Характер проявляється не тільки по відношенню до інших людей. Але й до самого себе.Кожен з нас, навмисно чи не усвідомлюючи, порівнює себе з оточуючими і, як наслідок, виробляє відносно стійку думку про свій інтелект, зовнішність, здоров’я, положення в суспільстві, тобто, формує «набір самооцінок», від якого залежить: скромні ми чи зарозумілі, вимогливі до себе чи самозадоволені, сором’язливі чи чванливі.

У більшості людей проявляється тенденція оцінювати себе вище середнього. Це дозволяє зробити висновок, що людині притаманна потреба в достатньо високій самооцінці, іншими словами, кожен прагне поважати себе.

Самоповага –один з витоків психологічної зрілості, доброго настрою.