Список літератури

Гід журналіста. - К., 1999.

Еверетт Девід. Учбовий посібник репортера. - К., 1999.

Теорія і практика радянської журналістики. - Львів, 1989. - С. 128-181

Фихтелиус Зрик. Десять заповедей журналистики. - Взрнамо, 1999

Шостак М. И. Репортер: профессионализм и зтика. - М., 2002. - С. 5-74.

13.2. Жанрова палітра

Традиційно, як уже зазначалось, всю сукупність жанрів журналістики прийнято поділяти на три групи: інформаційні, аналітичні, художньо-пуб­ліцистичні. Можна сперечатися, чи вдалий, запозичений із літерату­рознавчої практики, термін "літературний рід", але те, що в основі кожної з цих трьох груп журналістських текстів маємо справу не просто із набором певних жанрів, а зі своєрідними способами, методами відтворення об'єктивної реальності не може викликати сумнівів.

Будь-яка класифікація, будь-який поділ цілісного явища, а тим більше такого суперечливого і динамічного явища, як літературна творчість, завж­ди умовний і відносний. Бо й справді замітка чи звіт можуть просто по­відомляти про щось чи про когось, тобто бути елементарним відтворенням того, що відбулося, а можуть містити в собі осуд, заперечення, і такого типу виступи не вкладаються у рамки описаних вище вимог щодо інформаційного відтворення подій та явищ. Не зосереджуємо увагу на тому, що у сучасних мас-медіа домінують публікації інформаційного спрямуван­ня. Жанри, які традиційно належать до інформаційних, скажімо, те ж інтерв'ю чи навіть звіт, виконують у ЗМІ аналітичні функції, часто навіть заміняють інші аналітичні жанри.

Це спонукає деяких авторів шукати вихід із явної вразливості класифі­каційно-поняттєвих схем, неспроможних взяти до уваги всі нюанси жур­налістських явищ. Скажімо, Л. А. Кройчик, один із співавторів виданого у Санкт-Петербурзі посібника "Основи творческой деятельности жур-налиста", пропонує поділяти жанри журналістики не на три, а на п'ять груп: оперативно-новинні (замітки у всіх різновидах); оперативно-дослідницькі (інтерв'ю, репортаж, звіт); дослідницько-новинні (кореспонденція, коментар, рецензія); дослідницькі (стаття, лист, огляд); дослідницько-образні (нарис, есе, фейлетон, памфлет)¹.

Незважаючи на явні прорахунки (автор, скажімо, явно "загубив" низку таких традиційних жанрів журналістики, як публіцистичний огляд, огляд преси; не цілком виправдана термінологія), не можна не погодитися із диференціацією інформаційних жанрів на оперативно-новинні й опе­ративно-дослідницькі. Оперативно-дослідницькі ми, правда, називаємо опе­ративно-узагальнюючими, щоб не зумовлювати плутанину подієвої інфор­мації з аналітичною.

Замітка - один із найстаріших, найуніверсальніших, найпростіших і водночас найскладніших жанрів журналістики. Власне періодична преса, а точніше газета, почалася з комерційних новин. Вона є універсальною фор-

Основьі творческой деятельности журналиста. - СПб., 2002. - СІ39.

мою повідомлення новин з усіх сфер життя, починаючи з подій, які тільки що відбулися на нашій вулиці чи у космічному просторі, наукового життя, передбачуваної зміни погоди чи зміни курсу валют, оперну прем'єру, скандальну заяву політика, гостру статтю в газеті тощо. Вона най­елементарніша за структурою, а тому може бути блискавично написана. Водночас є найскладнішою, бо пошук і знаходження інформації про важ­ливу подію, незвичайну думку, велике відкриття нерідко пов'язане із важ­кими пошуками і довгими очікуваннями, терпінням, щастям, везінням, удачею. Звичайно, крилата фраза з відомої радянської пісні про те, що журналістові заради декількох рядків у газеті доводиться "троє суток шагать, троє суток не спать" є метафорою, гіперболою, проте водночас щирою правдою, бо за важливою новиною стоїть значна праця, інтелектуальні зусилля відбору, зважування події і факту, а нерідко й великий ризик.