Жінкаі сучасна сім'я

Розвиток правового регулювання сімейно-шлюбних відносин

Любов любов'ю, але в суспільстві складається більш-менш тверда правова регуляція сімейно-шлюбних відносин. Закони завжди закріплювали нерівноправне становище жінки. Цар вавілонської династії, Хаммурапі в 1750 р. до н.е. установив: «Якщо дружина чоловіка буде захоплена лежачою з іншим чоловіком, то потрібно їх зв'язати і кинути у воду. Якщо господар дружини пожаліє життя своєї дружини, то цар пощадить життя свого раба». Чоловіча невірність не тільки не засуджувалася, а навіть навпаки - заохочувалася.

В другій половині XIX ст. ідея рівності чоловіка і жінки оголошувалася божевільною і такою, що призводить до виродження і загибелі людства.

Багато систем західних країн закріплюють нерівність замужньої жінки. У ряді штатів США право власності на майно і контроль за ним надано тільки чоловіку. Виключне право управління майном має чоловік у Швейцарії, Японії, Нідерландах, Бразилії тощо. У Франції чоловік вирішує питання, чи може його дружина займатися тією чи іншою професією. Жінка ставиться в нерівноправні умови при розірванні шлюбу.

У нашому законодавстві становище інше, у жінки більше прав. Але прийшли до цього не відразу.

Сім'я: гендерний аспект

Жінці в сім'ї належить ключова роль. Але усе виткано з ■Протиріч. З одного боку, ріст освіти, професійна кар'єра збагачують інтелектуальний і емоційний світ жінки. З іншого боку, різко 'Скорочують кількість часу, який вона може присвятити вихованню Дітей. Відзначено і зворотна кореляція між рівнем професійної зайнятості і рівнем народжуваності.

Уміння будувати сім'ю - особливий дарунок жінки. Опитування показують, що тільки у чверті сімей не буває сварок і конфліктів. Саме від жінки найчастіше залежить уміння створювати Цю безконфліктну ситуацію.

Велика частина жінок указує на брутальність чоловіка як одну з причин сімейних конфліктів і розлучень. На першому місці стоїть пияцтво. Щоправда, нерідко розлучення здійснюються без

достатніх підстав. 14,5 відсотка справ закінчуються примиренням, а З відсотки, що подали заяву в суд, не з'являються.

Більш повної реалізації соціальної ролі матері, виховательки заважає нерозвиненість соціальної сфери, служби побуту. Уся служба побуту бере на себе лише п'яту частину домашньої праці, прання білизни в пральнях - тільки 3 відсотки. Свою негативну роль грає і суспільна психологія - традиційний розподіл на чоловічі і жіночі види домашньої праці. Чомусь вийшло так, що суспільство механізувало й автоматизувало ті види домашньої праці, що традиційно виконували чоловіка. Чи візьміть рекламу побутових приладів - пральної машини, пилососа. На ній завжди зображена симпатична жінка, а не чоловік. У результаті в жінки виходить подвійний робочий день. Загальні витрати часу на ведення домашнього господарства в країні оцінюються в млрд людино-годин і порівнянні з витратами часу у всьому суспільному виробництві. Але якщо чоловік витрачає на домашню роботу в середньому 1 годину в день, то витрати жінки - 4-5 годин.

Соціологія сімейно-шлюбних відносин досліджує тендерні чи соціально-культурні відмінності між чоловіками і жінками. Тендерні проблеми пов'язані із соціальним аспектом у понятті «чоловіче» і «жіноче». Стереотипи наполегливо вимагають від нас відповідності тим стандартам «дійсних» чоловіків і жінок, що прийняті суспільством тепер. Щоправда, в інтерпретації результатів практично будь-якого тендерного дослідження майже завжди присутня феміністична тенденційність. Одним словом, жіноча проблематика в соціології є традиційною, чого не можна сказати про специфічно чоловічі проблеми. Іноді створюється враження незначності чи повної їх відсутності. Безпроблемність чоловічого соціального буття стала навіть стереотипом суспільної свідомості.

Першого ж дослідження тендерних проблем показали, що серед чоловіків більше, ніж серед жінок, зустрічається людей, що вважають себе невдахами. Чоловіки частіше прибігають до соціальної мімікрії через неможливість бути «дійсними чоловіками», вони намагаються ними здаватися. Серед чоловіків у два рази більше тих, хто не бажає своєму сину повторення власної долі.

7.12. Глобалістика і соціальна екологія: становлення і розвиток

7.12.1. Поняття «глобалістика»

Глобальні проблеми - це загальнолюдські проблеми, які зачіпають корінні інтереси всієї цивілізації, кожної людини. Виникнення даного напряму соціологічної думки пов'язують з

діяльністю Римського клубу, в якому відомі вчені, політичні діячі зробили небезуспішні кроки з моделювання можливих сценаріїв світового розвитку, глобальних оцінок стану людства на початку третього тисячоліття,

В даний час сформувалася й вітчизняна глобалістика, тобто науковий напрямок, який вивчає глобальні проблеми сучасного людства.

З екологічним конгресом у Ріо-де-Жанейро пов'язана перша спроба впливу на глобальні проблеми в планетарному масштабі. У ньому взяли участь 170 країн, і в тому числі більшість їх лідерів. Тут уперше була сформульована концепція стійкого розвитку суспільства. «Стійкий розвиток повинен уможливити розвиток технологічної основи праці, ріст суспільного багатства і добробут людей при одночасному збереженні навколишнього середовища для проживання нинішніх і майбутніх поколінь», - зазначав Д. Маркович.

Найважливішим теоретичним джерелом вітчизняної глобалістики стали ідеї, В.І.Вернадського про ноосферу. При відомій умовності оточуючий нас світ можна розділити на біосферу, техносферу і соціосферу. Людина впливає на біосферу, у результаті чого вона переходить у якісно новий стан - ноосферу. Ноосфера являє собою єдність природи і суспільства, в основі якого - свідома діяльність людей. Процеси формування і функціонування ноосфери є предметом вивчення соціальної екології. «Людина вперше реально зрозуміла, шо вона житель планети і може, і повинна мислити і діяти в новому аспекті, не тільки особистості, сім'ї, роду, держави чи їх союзів, але й у планетному аспекті», - писав видатний учений. Саме В.І.Вернадському належить ідея про діяльність людини як геологічний фактор, що своїми господарськими турботами докорінно змінює оточуюче її природне середовище. І дійсно, сучасна : цивілізація перетворює природу до невпізнанності. На її рахунку величезні безлісні простори, пустелі. Викиди вуглекислоти і фреону і сильно впливають на атмосферу і глобально змінюють нашу планету. Утім, є і численні приклади, коли людина своїм втручанням облагороджує природу, робить її більш комфортною, створює другу «природу» - штучне середовище свого проживання - сучасні міста, мегаполіси. Яскравим прикладом позитивного впливу на навколишню природу можна вважати міста ОАЕ. Але поки більше прикладів негативного впливу людини на навколишнє середовище. Наведемо кілька цифр. Щодня населення планети збільшується на 250 тис. чоловік, щодня до 500 млн автомобілів додається 140 тис. нових.

Ідея глобального моделювання виникла наприкінці 60-х початку 70-х рр. XX ст. У її витоків стояли такі вчені, як

Дж.Форестер, А.Печчеі, Е.Янг, Г.Тімман тощо. Особлива роль у розробці і застосуванні глобального моделювання належить Римському клубу - організації західних учених, бізнесменів, політиків і суспільних діячів, заклопотаних виробленням заходів для запобігання глобальних загроз. Римський клуб був створений у 1968 р. А в 1972 р. була опублікована перша доповідь Римському клубу під назвою «Межі росту». Авторський колектив, який очолив Деніз Медоуз, поставив завдання за допомогою математичних моделей і комп'ютерної техніки виявити межі росту світової цивілізації, навантажень антропологічного характеру.

Для глобальної свідомості, видно, цілком справедливі слова Х.Ортеги-і-Гассета: «Не тільки не важливо, але й не потрібно, щоб окремі частини соціального цілого збігалися у своїх прагненнях і ідеалах. Важливо і потрібно, щоб кожна група не забувала про інших і певною мірою розділяла їх життя».

За наявними даними, у процесі спалювання викопного палива щорічно виділяється 5 млрд тонн вуглекислого газу, з якого не менш половини залишається в атмосфері. З 1900 р. кількість вуглекислого газу в атмосфері збільшилося на 15 відсотків, а в даний час щорічно збільшується на 0,4 відсотки. Крім того, в атмосфері зростає вміст сірки і сполук азоту. У ряді регіонів світу ліси й озера отруюються кислотними дощами. Викиди вуглекислоти і фреону сильно впливають на атмосферу і глобально змінюють нашу планету (парниковий ефект, руйнування озонового шару). Забруднення вод хімічними і побутовими витоками набуває таких масштабів, що багато рік перетворилися в колектори для стічних вод і непридатні для пиття. Проблема чистої питної води стала найгострішою, по суті, глобальною, проблемою для людства. До речі, нагадаємо, що в озері Байкал - п'ята частина всієї прісної води планети, якщо не вважати антарктичного льоду.

Деградація навколишнього середовища в результаті господарської діяльності людини вийшла за рамки окремих територій і почала набувати глобальних масштабів. У природі стали з'являтися зміни планетарного характеру. Спостерігається трансграничний перенос хімічних і реактивних речовин, що призводять до випадання кислотних дощів, важких металів і радіоактивних опадів на території багатьох країн. Відбувається виснаження озонового шару й обумовлене цим украй несприятливий вплив на все живе -ультрафіолетове випромінювання, нагромадження інших речовин, що веде до посилення «парникового ефекту». Зміни планетарного характеру стали глобальними проблемами людства.

7.12.2. Становлення і розвиток і лоба лі стики в Україні

Довгий час у нашій країні в угоду класовому підходу відкидалася сама ідея існування глобальних, загальнолюдських проблем. Роботи західних філософів, економістів, футурологів Ігнорувалися, або затверджувалося, що це буржуазна пропаганда, яка покликана відвернути увагу мас від соціально-економічних проблем, революційних перетворень. Глобалістика пройшла приблизно такий асе шлях, що і генетика, кібернетика, педологія, які були у свій час оголошені лженауками, служницями імперіалізму. Зрозуміло, яка мужність була потрібна від учених, що піднімали ці проблеми.

Протягом декількох десятиліть домінувало однобічне розуміння перспектив розвитку світової цивілізації. Зміст його: соціальний прогрес фатально неминучий, перехід до соціалізму аксіоматичний, вірна тільки радянська модель громадського життя. Тобто суспільний прогрес визначений і одноваріантний, суспільний устрій спрощується: одна форма власності, стирання відмінностей між класами, містом і селом, націями тощо. Які тут соціальні прогнози, глобальні проблеми?

Вважалося, що ніяких антагоністичних протиріч, екологічних проблем в умовах планової економіки просто не може бути. Звідси -принцип підкорення природи, екологічна неграмотність і безвідповідальність. До місця і не до місця повторювалися слова І.В. Мічуріна: «Не можна чекати милостей від природи, узяти їх у неї -наше завдання».

У суспільній і індивідуальній свідомості усе більше утверджувалася думка, що людина володіє гнучкою адаптивністю і може пристосуватися до будь-яких техногенних впливів, екологічних ситуацій. Навіть згадали феномен царя Митридата, який, боячись отруєння, поступово тренував себе на адаптацію до отрути і досягнув таких успіхів, що коли йому треба було отруїтися, то він не зміг цього зробити - отрути не діяли на нього.