До питання собівартості

Необходимость управления затратами обуславливается той ролью, которую они играют в экономике предприятия, их прямым участием в формировании прибыли предприятия. Прибыль, как правило, выступает важнейшим условием конкурентоспособности и жизнестойкости промышленного предприятия. Поэтому для подавляющего большинства предприятий основной задачей является сохранение прибыли (в краткосрочном периоде) и поддержание потенциала прибыльности (в долгосрочном периоде).

Управление затратами является действенным, а зачастую и единственным способом эффективного решения этой задачи. Особенно остро стоит эта проблема перед предприятиями, у которых влияние на цены своей продукции ограничены. К этой категории относятся горнодобывающие предприятия и горно-обогатительные комбинаты (ГОКи) по добыче и переработке руд черных и цветных металлов. ГОКи работают в условиях олигополистического внешнего рынка, что не позволяет им повышать эффективность их деятельности за счет увеличения цен. В таком случае, основным источником, роста эффективности деятельности предприятия является снижение или более эффективное использование затрат.

Так же особенности технологий добычи и переработки полезных ископаемых не позволяют быстро и гибко управлять ассортиментом, качеством и количеством производимой продукции.

Прибыль любого предприятия непосредственно зависит от уровня затрат и эффективности их использования, в свою очередь прибыль это конечная цель управления предприятием. Поэтому затраты могут служить критерием эффективности управления предприятием.

При управлении затратами горнодобывающего предприятия необходимо учитывать технологические и экономические особенности подобных предприятий. Существующие методы управления затратами не в полной мере позволяют учитывать эти особенности. Возникает необходимость в разработке методов управления затратами горнодобывающих предприятий, учитывающих их экономические и технологические особенности.

Степень научной проработанности проблемы. Проблема управления затратами и прибылью на промышленных предприятиях не нова, ее решению посвящены исследования многочисленных зарубежных и отечественных авторов. Многие вопросы эффективного управления затратами рассмотрены и нашли решение в трудах Балуковой В.А., Васина Ф.П., Денисовой И.П., Ильинского А.А., Керимова В.Э., Краюхина Г.А., Крятова М.С., Кушнерова Ю.П, Лабзунова П.П., Лебедева В.Г., Римера М.И., Садчикова И.А., Селиванова П.В., Сомова В.Е., Трубочкиной М.И., Хотинской Г. И., Чистова A.M. и многих других.

В работах названных авторов обосновывается необходимость создания на предприятиях системы управления затратами производства, включающей организацию их учета, методы калькулирования себестоимости различных видов продукции, работ, услуг, способы анализа.

В теоретико-методологическом отношении можно считать удовлетворительно разработанными вопросы экономической сущности, структуры и классификации затрат производства, порядка их отражения в бухгалтерском учете, распределения косвенных затрат, калькулирования полной себестоимости продукции, анализа и планирования расходов.

Однако, при достаточно высокой степени изученности рассматриваемой проблемы, остаются слабо освещенными и решенными вопросы применения управления затратами к горным предприятиям, с учетом технической и экономической специфики горного производства.

Несмотря на большое количество работ по управлению затратами вопросы взаимосвязи методов управления затратами и общего экономического управления предприятием остаются не проработанными.

Недостаточно, на наш взгляд, рассмотрено применение процессного подхода к управлению затратами. Совершенно отсутствует использование процессного подхода применительно к затратам горных предприятий.

Актуальность темы, практическая потребность в научном обосновании методов управления затратами горных предприятий определили цель и задачи настоящего диссертационного исследования. Цель диссертации состоит в разработке и адаптации методов управления затратами к горному предприятию, учитывающих техническую и экономическую специфику горного производства. Для достижения этой цели потребовалось решить следующие задачи: обособить горное предприятие как объект экономического управления; определить технологические и экономические особенности горного производства; определить степень влияния затрат на экономические результаты деятельности горного предприятия; проанализировать методические основы управления затратами промышленного предприятия; исследовать методы управления затратами применительно к технологической и экономической специфике горных предприятий; выполнить сравнительную оценку методов управления затратами применительно к специфике горных предприятий; разработать способ управления затратами горного предприятия на основе процессного подхода; разработать метод экономического управления горным предприятием на основе эффективности затрат.

Методологической основой является системный подход к анализу и обобщению теоретических положений экономической науки, опыта принятия управленческих решений. В работе также использовались методы экономического анализа и прогнозирования, методы экспертной оценки и экономико-математического моделирования. В качестве гипотезы выполненного исследования принято предположение о том, что управление затратами неотделимо от общего экономического управления горным предприятием и затраты являются критерием эффективности управления горным предприятием и приведены доказательства этих предположений. Информационную базу исследования составили отчетные финансовые и статистические документы, отражающие деятельность горных предприятий в России за 2002 - 2006 г.г.

Научная новизна результатов исследования состоит в следующем: определены особенности горного предприятия как объекта экономического управления; выявлены и систематизированы особенности формирования затрат на предприятиях горной промышленности; применен процессный подход к управлению затратами горного предприятия; предложен многоуровневый подход к управлению затратами горного предпрития; разработан метод управления затратами горного предприятия в рамках процессного подхода; разработан метод экономического управления горным предприятием на основе эффективности затрат.

Лекція № 11. Тема: «Продукція гірничодобувних підприємств».

Поняття якості гірничої продукції

В умовах ринкової економіки успішна діяльність промислового підприємства спрямована на прибуткове рентабельне господарювання і досягається завдяки виконанню однієї з головних умов ефективної діяльності підприємства – задоволення конкретних потреб покупців. Стрижнем цієї політики є створення конкурентоспроможної і, насамперед, якісної продукції. Сучасна ринкова економіка висуває принципово нові вимоги до якості виробленої продукції. Якість показує міру переваги одного виробу над іншими за умов реальної експлуатації або використання товару споживачем. Цей показник характеризує ступінь ринкової відповідності продукту потребам споживача за техніко-експлуатаційними та економічними параметрами. Вона є найважливішою передумовою успіху підприємства на ринку. Якісна продукція отримає конкурентні переваги у числі перших.

Безумовно, якість продукції дуже багатогранна. Вона має фізичну і технічну суть, оскільки продукція – це фізичний об’єкт, змінений працею людини. Продукції в результаті виробничої діяльності надаються певні технічні властивості, пов’язані з її корисністю, надійністю тощо. Якість має економічну складову, тому що в кожному виробі є певна кількість суспільно необхідної праці. Продукція має товарну форму і підлягає економічному обліку. Якість визначає значну частину матеріального світу, що задовольняє соціальні потреби.

Відомо багато визначень поняття „якість продукції”, серед яких найточніше сформульоване Європейською організацією з контролю якості: „Продукція вважається доброї якості, якщо при мінімальних витратах протягом усього її життєвого циклу вона максимально сприяє здоров’ю і щастю людей, які залучені до її проектування і відновлення (повторного використання) за умови мінімальних витрат енергії та інших ресурсів”. Таке формулювання чітко визначає зв’язок проблеми якості продукції з іншими життєво важливими для людини проблемами – збереженням навколишнього середовища, раціональним використанням природних ресурсів, впливом результатів господарської діяльності на умови життя наших нащадків.

Отже, коли ми розглядаємо якість як сукупність характеристик, то це об’єктивно існуюча, незалежно від відношення до неї людей, комплексна характеристика будь-якої споживчої вартості, але про сукупність характеристик не можна сказати, влаштовує вона нас чи ні. Коли ж ми говоримо про якість як про економічну категорію, то це вже відношення людей до тієї чи іншої сукупності властивостей споживчої вартості. У цьому випадку якість - це споживча оцінка, яка характеризує ступінь задоволення потреб у конкретних умовах споживання тієї сукупності властивостей, якими з урахуванням цих умов наділили її виробники. Ось тут як раз і доречні епітети „висока”, „низька”, „добра”, „погана”. A сукупність характеристик не може бути поганою чи доброю, низькою чи високою - вона просто об’єктивно існує.

Це одна із сторін поняття „якість”. Коли в цьому аспекті ми розглядаємо якість конкретного об’єкта, то перераховуємо всі значення показників, що характеризують ті чи інші його властивості. Такий підхід до якості відповідає визначенню, приведеному в МС ІСО 8402: „Якість – сукупність характеристик об’єкта, які відносяться до його здатності задовольняти сталі і припущені потреби”.

На основі загального поняття якості продукції можна сформулювати визначення якості продукції гірничодобувного виробництва. Вона є сукупністю властивостей добутого мінерального продукту, які обумовлюють придатність використання його у вигляді сировини, а також для експлуатації чи кінцевого споживання.

Якість будь-якої промислової продукції визначається якістю вихідної сировини і якістю роботи:

, (8.1)

де – відповідно якість продукції, сировини і роботи.

Сировина є об’єктом виробництва. У гірничодобувній промисловості об’єкти виробництва – родовища (поклади) корисних копалин. Оскільки родовища з плином часу не можуть залишатись рівноцінними, умови для формування якості продукції шахт, рудників і кар’єрів не однакові. Природно, що більш висока якість руди легше забезпечується при розробці родовища з багатими рудами і менше – при складних гірничотехнічних умовах.

Розглядаючи другий компонент формули (8.1) q_p – якість роботи, необхідно виходити з того, що робота містить у собі не тільки виробничу діяльність з перетворення сировини в товарний продукт, але і проектно-конструкторську її складову (якість проекту).

На відміну від інших видів, гірничі роботи значною мірою залежать від природних умов. Ці умови (якість руди в надрах, міцність руди і порід, кут падіння і потужність покладу, стійкість масиву гірничих порід та ін.) по-різному чи побічно впливають на якість добутої рудної маси, ускладнюючи, як правило, виконання гірничих робіт.

Виходячи з вищесказаного, загальний вираз якості продукції гірничодобувного виробництва можна представити у вигляді:

, (8.2)

де – відповідно якість видобутої рудної маси, руди в промислових контурах покладу і гірничих робіт;

– показник, що характеризує складність природних умов виробництва гірничих робіт.

Якість гірничих робіт – комплексне поняття, що включає в себе технічний, технологічний і організаційний рівень гірничих робіт, обумовлений ступенем їхньої відповідності геологічним і гірничотехнічним умовам розробки конкретного родовища корисної копалини чи його ділянок.

За інших рівних умов якість гірничих робіт характеризується сукупністю наступних показників:

- рівнем видобутку корисної копалини з надр;

- засміченням корисної копалини породами, що знаходиться в ній;

- ступенем забезпечення стабільності якості рудної сировини в процесі її видобутку.

Для споживачів продукції гірничодобувних підприємств має дуже важливе значення не тільки абсолютний рівень показників якості мінеральної сировини (наприклад, вміст металу в руді), а й забезпечення стабільності цих показників (що більш важливе), тобто мінімізація їх коливань у кожному об’ємі руди і між окремими її партіями. Досягається це за рахунок виконання визначених заходів щодо стабілізації показників якості копалин.

Стабілізація якості корисних копалин складає багатоетапний процес формування однорідного складу копалини при її видобутку і первинній переробці. Здійснюється цей процес на всіх етапах гірничих робіт, починаючи від оконтурювання покладів, вибору напрямку і послідовності розробки родовища, обґрунтування способу розкриття і системи розробки до одержання товарної продукції гірничого підприємства. Стабілізація якості корисних копалин – поняття більш загальне, ніж усереднене, що являє собою процес змішування обсягів різноякісної мінеральної сировини у визначених пропорціях з метою вирівнювання (усереднення) її складу.

Усереднення – це завершальна стадія багатоетапного процесу стабілізації якості видобутої корисної копалини. Сам цей термін прийшов у гірниче виробництво з металургії, де при підготовці шихти до плавки вирівнюють склад рудної сировини, одержуючи (шляхом перемішування декількох різноякісних руд і інших добавок) усереднену масу. Усереднення широко використовується й у збагаченні.

Якщо ж розглядати поняття “якість” стосовно гірничо-металургійного комплексу загалом, то слід зауважити, що якість видобутих корисних копалин формується під сукупним впливом великої кількості факторів, які можна об’єднати в групи:

- природні;

- економічні;

- технологічні (включаючи технічні й організаційні).

У табл. 8.1 подано ці групи і найбільш важливі їх складові, що впливають на зміну якості видобутих корисних копалин. Між багатьма з цих факторів існують прямі взаємозв’язки і взаємозалежності. Таблиця 8.1