Колективна оплата праці
В умовах переходу до ринкових відносин застосування колективних (бригадних) форм організації праці потребує зваженого диференційованого підходу, оскільки методи розподілу колективного заробітку повинні правильно відображати витрати праці кожного працівника. Доцільно використовувати колективні форми організації плати там, де об’єднання працівників у трудовий колектив обумовлено технологічно, тобто для виконання одного технологічного комплексу необхідні сумісні зусилля робітників, а кінцеві результати виробництва є безпосереднім результатом їхньої праці.
Виділяють три групи робіт, на яких доцільно використання колективних форм організації праці.
1. Роботи з сумісного обслуговування агрегатів, апаратів, крупного устаткування, збирання та монтажу крупних об’єктів (виробів), а також важкі роботи, які не можуть виконуватись окремими робітниками. При виконанні цих робіт за технологічною послідовністю відсутня можливість рівномірного завантаження робітників протягом зміни лише за їх спеціальністю внаслідок різноманітної трудомісткості окремих видів робіт.
2. Роботи конвеєрного типу, де досягнення кінцевого результату потребує від кожного робітника чіткого узгодження, синхронізованого за часом виконання операцій, а заділи на робочих місцях (поверх нормативно необхідних) не допускаються. За таких умов кожен робітник безпосередньо забезпечує фронт робіт іншим, обсяг роботи кожного наступного робітника повністю залежить від успішної роботи попереднього. Витрати праці кожного робітника відбиваються безпосередньо на кінцевих результатах виробництва і можуть бути виміряні кількістю готових виробів.
3. Роботи з обслуговування технологічного процесу і контролю за його ходом. При виконанні підсобних робіт неможливо визначити показники індивідуального виробітку окремих робітників, але ці робітники впливають на кількісний випуск продукції поверх установленої норми. Тому вважається, що використання колективної оплати праці за кінцевими результатами доцільне при суміщенні трудових функцій робітників, або при повному розподілі праці.
Відрядні роботи, що оплачуються за прямими відрядними, за відрядно-прогресивними розцінками або за відрядно-преміальною системою в гірничо-металургійній промисловості можуть виконуватись індивідуально чи колективно (бригадою чи ланкою).
При індивідуальній відрядній системі оплати праці робітника оплата праці здійснюється, виходячи із змінної норми виробітку і розцінки за одиницю роботи. При організації праці ланкою робота виконується сумісно й одночасно двома або більше робітниками-відрядниками однойменних або різних професій і кваліфікацій (коваль і молотобоєць, машиніст і помічник на бурінні свердловин, машиніст і помічник на тепловозі тощо). При цьому норма виробітку установлюється на робочий день ланки і вводиться диференційована розцінка за одиницю загального ланкового виробітку для кожного члена ланки, виходячи із його тарифної ставки й установленої ланці норми.
Колективні відрядні розцінки (Ркол) розраховуються одним із наступних способів:
1) підсумком розцінок окремих видів робіт, що входять у загальний комплекс робіт, необхідних для виконання одиниці роботи чи виготовлення одиниці продукції:
(3.20)
де Тсі ─ тарифні ставки відповідних розрядів робіт, що входять у їх загальний комплекс;
Нві ─ норма часу на окремі види робіт, що входять у їх загальний комплекс;
2) підсумком розцінок на весь обсяг робіт, що заданий бригаді, та діленням цієї суми на обсяг робіт у натуральних одиницях;
3) на основі бригадної (агрегатної) норми виробітку (
)і суми тарифних ставок бригади за нормативами:
. (3.21)
Практика проведення гірничих виробок і очисних робіт показала, що жорстка диференціація праці забійних робітників в умовах підземних робіт, де окремі операції повного виробничого циклу у вибої (буріння, заряджання, підривання шпурів, вбирання породи, кріплення і торкретування) тісно пов'язані між собою, має наступні недоліки:
─ великі втрати робочого часу у кожного члена бригади через неможливість завантаження кожного роботою за спеціальністю;
─ якість робіт залишається низькою через відсутність відповідальності за подальші роботи у вибої;
─ відсутність зв’язку між процесами повного комплексу робіт, що призводить до значних втрат робочого часу на виправлення недоробок, простоїв одних робітників з вини інших та порушення правил безпечного ведення гірничих робіт;
─ складність точного обліку і якісного приймання гірничим майстром виконаних робіт очисного циклу через їх нормування в різних одиницях обліку;
─ відсутні стимулюючі умови для освоєння робітниками суміжних професій;
─ невихід на роботу одного члена бригади частіше зриває виконання змінного завдання бригадою, знижує швидкість проведення гірничих виробіток, а в результаті, уповільнює підготовку нових горизонтів до експлуатації і блоків до очисної виїмки, призводить до відставання кріпильних робіт, до самообвалення покрівлі і порушення нормальної роботи дільниці, шахти.
Ці недоліки усуваються при комплексній організації праці в бригадах.
Комплексна бригада ─ це колектив робітників, що мають спільне робоче місце, єдине виробниче завдання. Обов’язки між членами бригади жорстко не розподілені. Праця організована на принципі взаємодопомоги, взаємозаміни і суміщення професій.
Обсяг виконаної комплексної роботи обліковується в цілому по бригаді в зміну, добу, місяць.
На гірничих дільницях організовані і працюють комплексні бригади з видобутку руди і з проведення гірничих виробок з попутним видобутком руди і порід. Бригади в шахтах організовані за виробничо-територіальним принципом. У коло обов’язків бригади входить буріння, кріплення, вбирання підірваної руди, настилання відкаточної колії, проведення і обладнання водостічної канавки. За професійним складом робітників бригада включає: бурильників, скреперистів, машиністів навантажувальної машини, кріпильників, слюсарів, бригадирів слюсарів та підривників. Для видобувних бригад комплексні норми і розцінки встановлені за 1т видобутої руди, а для гірничопрохідницьких бригад ─ за проведення 1м (м3) гірничої виробки.
Комплексні норми і розцінки підземних гірничих бригад розраховуються за наступним порядком.
Перший спосіб. Комплексні норми виробітку і розцінки складаються за нормами виробітку і розцінками, що діють окремо на кожен вид роботи (або операцію) комплексу гірничих робіт: буріння ─ м. гірничої виробки; видалення породи ─ т; кріплення ─ рами; настилання колії ─ м. колії.
При цьому розраховують нормативний час на проведення 1м виробки за обсягами робіт і нормами часу на одиницю кожної операції, а потім розраховують комплексну розцінку, виходячи із розряду роботи і відповідної тарифної ставки.
Другий спосіб. Усі роботи (операції), що входять до комплексу робіт, нормуються в однакових одиницях виміру (або м, або т, або м3).
При комплексній організації праці робітників у вибої робота бригади проводиться за графіками циклічності. Цикл складається із розбирання – видалення, кріплення, буріння і підривання (зарядки шпурів і підривання).
Завдання колективу робітників і гірничого нагляду полягає в максимальному суміщенні за часом виконання усіх операцій, що складають повний виробничий цикл у вибої.
Машиністи екскаваторів на навантаженні (прийомі) гірничої маси в кар’єрі організовуються в наскрізні бригади, що обслуговують екскаватор (чотири машиністи екскаватора та чотири помічники ─ два п’ятого і два четвертого розряду). В екскаваторних бригадах встановлюються так звана план-норма навантаження і приймання гірничої маси в м3 та бригадний відрядний розцінок на 1м3 гірничої маси на певний місяць. Відрядний розцінок розраховується діленням місячної суми тарифних ставок усіх членів бригади на плановий обсяг гірської маси на місяць. Процент виконання плану бригадою (для екскаватора) визначається шляхом ділення фактичного обсягу видобутку гірничої маси на плановий обсяг, скоригований на фактично відпрацьовані зміни або, на деяких підприємствах, співвідношенням нормативного часу, необхідного для виконання норм виробітку і фактичного часу роботи на екскавації. За дні участі в планово-попереджувальних ремонтах, ліквідації наслідків аварій, перегонах екскаваторів, переключеннях і перебудові ліній електропередач, проведенні вибухових робіт встановлюється погодинна оплата праці бригади.
Відрядний заробіток бригад з буріння свердловин визначається за відрядними розцінкою та фактичним обсягом пробурених свердловин у погонних метрах, приведених до п’ятнадцятої категорії міцності гірських порід.
Екіпажу установок з руйнування негабаритів гірської маси встановлюється відрядно-преміальна система оплати праці за завданням план-норма, яка визначається програмою гірничих робіт щомісячно. Відрядний заробіток машиніста установки з руйнування негабаритів гірської маси розраховується шляхом множення годинної тарифної ставки на фактично відпрацьований час у годинах і на процент виконання плану-норми в розрахунковому місяці. За час участі в ремонтах оплата праці погодинна.
На металургійних підприємствах відрядно-преміальна система оплати праці виробничих робітників, що обслуговують агрегати також передбачає використання системи „норма-план”. У цьому випадку нормою для розрахунку відрядної розцінки і наступної оплати праці є планове завдання на агрегат або групу агрегатів, яке з різних причин є нижчим їх технічної продуктивності.
Праця в обслуговуючих і допоміжних бригадах може оплачуватись із застосуванням як відрядної, так і погодинної форм оплати праці.
Загальний основний заробіток бригади (Звб) за відрядної форми оплати праці дорівнює:
(3.22)
де Qфj ─ обсяги виконаних бригадою j-х робіт;
Рвj─ відрядні розцінки за окремі види робіт.
Частіше використовують наступні методи розподілу заробітної плати в бригаді.
І. За простої відрядної системи оплати праці.
1) Увесь відрядний заробіток, нарахований бригаді за виконані роботи (Звб), за місяць розподіляється пропорційно відпрацьованому часу кожним робітником і присвоєній тарифній ставці (тарифному заробітку) з визначенням коефіцієнта розподілу заробітку (Крз):
(3.23)
, (3.24)
де Тсі ─ тарифна ставка і-го робітника;
Тфі ─ відпрацьований час і-м робітником;
─ тарифний заробіток і-го робітника;
1,2,3...п ─ кількість членів бригади.
2) Відрядний приробіток бригади, тобто частина відрядного заробітку, що перевищує тарифний заробіток бригади, розподіляється із урахуванням коефіцієнтів трудової участі (КТУ). При цьому коефіцієнт розподілу відрядного приробітку (Крпрк) дорівнює:
(3.25)
де 
─ сума відрядного приробітку бригади;
КТУі ─ коефіцієнт трудової участі і-го робітника.
Заробіток кожного члена бригади складе:
. (3.26)
ІІ. За відрядно-преміальної системи оплати праці.
1) При розподілі відрядного заробітку і нарахуванні премії пропорційно відпрацьованому часу і тарифним ставкам робітників заробіток кожного робітника (Звпі) складе:
(3.27)
де Пі ─ премія за виробничі результати;
Пп ─ процент премії.
2) При розподілі загальної премії бригади (Пб) з використанням коефіцієнта трудової участі заробіток кожного члена бригади і коефіцієнт розподілу премії( Крпк) визначаються за формулами:
(3.28)
(3.29)
3) При розподілі відрядного приробітку і премії із урахуванням коефіцієнтів трудової участі заробіток кожного члена бригади складе:
. (3.30)
Коефіцієнти трудової участі (КТУ) характеризують ступінь участі кожного робітника у виконанні загального завдання і залежать від індивідуальної продуктивності праці та якості роботи, складності і відповідальності робіт, розміру зони обслуговування, виконання суміжних операцій або суміщення професій, допомоги іншим членам бригади, прояву ініціативи і використання передових методів і прийомів праці, бережного відношення до устаткування, інструменту, раціонального використання палива та енергії, дотримання трудової і виробничої дисципліни й ін.
КТУ може застосовуватись для розподілу колективної премії, відрядного приробітку бригади, відрядного приробітку і премії.
КТУ встановлюється на основі діючого положення кожного місяця.
У якості базового значення КТУ прийнята одиниця. Фактичні коефіцієнти можуть бути більші або менші базового рівня в залежності від дотримання критеріїв оцінки трудової участі робітника в результатах діяльності бригади.
На гірничих і металургійних підприємствах з використанням коефіцієнтів трудової участі, як правило, розподіляється відрядний приробіток і премія за результати роботи. Перелік дільниць, бригад і професій робітників, де використовуються КТУ та основні принципи їх застосування наводяться в Положенні про оплату праці.