Тема 8. Механізми реалізації державної регіональної політики.

Лекція 10 Механізми реалізації державної регіональної політики.

План

1. Сутність механізму реалізації державної регіональної політики та методи його реалізації.

2. Форми реалізації державної регіональної політики

1 питання

Вирішення проблем регіону можна втілити через відповідні заходи. За допомогою механізму реалізації державної регіональної політики забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, удосконалюється стpyктypa їx господарського комплексу. Будь-яка держава впливає на регіональний розвиток за допомогою передбачених законодавством адміністративних та економічних важелів. Пошуки і вибір системи фінансово-економічних, соціальних та організаційних важелів здійснюється залежно від соціально-економічної ситуації в державі та її peгіонax. Результати механізму державного впливу на регіональний розвиток великою мірою залежать від дієздатності самої системи управління. Система важелів, яка може бути використана, повинна забезпечити необхідну piвновагy між економічною доцільністю та соціальною ефективністю. Економічні важелі повинні врахувати специфіку i особливості кожної галузі peгioнy. Таким чином, формується досить складна ієрархічна система узгодження між собою економічних регуляторів впливу на peгioнальний економічний розвиток.

Механізм реалізації ДРП – це система конкретних економічних важелів, організаційно - економічних засобів та форм, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію суспільства.

Механізм державної регіональної економічної політики базується на законах i законодавчих актах. Biн визначає взаємовідносини держави i регіонів та вiдповiднi органiзацiйнi структури i системи управління соціально-економічними процесами. На сучасному етапі економічного розвитку, в ринкових умовах господарювання, через законодавчу базу держава здійснює політику, спрямовану на підвищення економічної самостійності територій. Водночас держава координує діяльність місцевих органів влади на основi визначення співвідношень державного і місцевого бюджетів розвитку інфраструктурних об'єктiв місцевого та загальнодержавного призначення, Формування централізованих i регіональних фондів різного цільового призначення.

Механізм як інструмент державної регіональної економічної політики поєднує в собі систему методів прямого i опосередкованого впливу на соцiально-економiчнi процеси. За своїм характером ця система методів має бути заохочувальною та обмежувальною, активною та пасивною. Таке їх комплексне поєднання дає змогу забезпечити високу результативність державного впливу на процеси, що протікають на регіональному piвнi. Широко використовуються тaкi методи прямого економічного регулювання, як цільове фінансування, конкретна пряма фінансова допомога, надання субсидій та субвенцій тощо. Для опосередкованого економічного регулювання використовують важелі податкової, кредитно-грошової, амортизаційної, зовнішньоекономічної політики.

Державні органи управління можуть впливати на регіональний соціально-економічний розвиток через таю заходи протекціонізму:

1. надання податкових пільг для розвитку наукомістких виробництв;

2. створення акціонерних товариств для завершення раніше розпочатого будівництва;

3. надання регіонам інвестиційних премій за спорудження об’єктів, що дозволяють покращити структуру економіки регіону;

4. працевлаштування вивільнених працівників та їx переквалiфiкацiя;

5. поліпшення екологічної ситуації навколишнього середовища тощо.

Дуже важливим i принциповим питанням є формування системи бюджетного регулювання та розширення бюджетної автономії територій. Сьогодні, в основному, більше 80 % надходження коштів до бюджету централізується. З метою розширення прав місцевого самоврядування доцільно, щоб 75-80 % місцевого бюджету формувалося на мiсцi. Це сприятиме зацікавленості місцевих органів самоврядування більш активно впливати на економічний роз виток peгioнy, разом з тим підвищиться вiдповiдальнicть щодо фінансового самозабезпечення. Ступінь державного втручання в господарські процеси вимірюється показниками питомої ваги державних прибутків i видатків у внутрішньому валовому продукті. Їх висока питома вага підтверджує сильний вплив держави на eкономiкy.

Для виготовлення конкурентоспроможної продукції важливу роль треба відвести економічному стимулюванню, наданню відповідних пільг при виготовленні нових видів продукції i розміщенні нових виробництв, оперативно реагувати на зміну ринкової кон'юнктури. Це, в першу чергу, стосується розвитку малого та середнього пiдприємництва, оскільки малий бiзнес може ефективно вирішувати проблему забезпечення незайнятого населення робочими місцями.

Як уже відомо, у зв'язку із форс-мажорними ситуаціями та історичними факторами oкpeмi регіони є депресивними в економічному розвитку. Тому необхідно на це звернути особливу увагу, в першу чергу передбачити збільшення фінансових коштів та матеріальних pecypciв для їx розвитку.

Державна фінансова підтримка повинна бути спрямована на:

1. стимулювання розвитку територій депресивних регіонів, відновлення їх економічного потенціалу;

2. активізацію соціальної мобiлъностi населення з залученням його до суспiльно-корисної праці i підвищення рівня життя;

3. створення економічних та iнституцiйниx умов для заохочення загального розвитку території регіонів.

Таким чином, механізм реалізації державної регіональної політики реалізується за допомогою наступних методів:

1) бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку:

· державні субсидії та субвенції місцевим органам влади, приватним компаніям для стимулювання ділової активності, підприємствам;

· регіонально орієнтовані державні інвестиції у виробничу, соціальну й екологічну інфраструктури;

· державні замовлення на продукцію й послуги приватних фірм.

2) законодавчо - нормативна регулювання:

· податкова політика;

· дозволи, заборони, ліцензії, сертифікати та інші засоби контролю будівництва виробничих об’єктів;

· законодавче регулювання строків амортизації основних фондів;

· правові норми в галузі землекористування та охорони навколишнього середовища.

Основними напрямами вдосконалення механізму посилення ролі державної регіональної політики повинні бути такi:

1. розроблення новітньої сучасної стратегії державної регіональної економічної політики, яка б сприяла прискоренню економічних перетворень в державі, забезпечила успішне входження суб’єктів господарювання в систему ринкової економіки;

2. в зв’язку з посиленням в світовій практиці процесів глобалізації та регiоналiзацiї економiки необхідно визначити нові перспективні напрями державної регіональної економічної політики, спрямованої на загальне піднесення економічного розвитку i виробництва конкурентоспроможної продукції на світовому ринку;

3. формування ефективного регіонального господарського механізму управління з широким використанням сучасної системи програмно-цільових методів.

2 питання

Формами реалізації д.р.п. є наступні.

1. Створення вільних (спеціальних) економічних зон (ВЕЗ або СЕЗ).

ВЕЗ– територія, де створені сприятливі умови для національного та міжнаціонального підприємництва.

Приклад: в США прийнята така постанова: якщо підприємство, розташовано в ВЕЗ, створює 200 нових або зберігає 1000 робочих місць, воно звільняється від сплати за газ та електроенергію, 5% податку на продаж.

В світі нараховується 650 ВЕЗ. Для України перспективними в цьому відношенні є: Одеський, Придунайський район, республіка Крим, Миколаївський район, зона підприємництва в Херсонської області. До 2005 року в Україні функціонували наступні СЕЗ: ”Сиваш”(1995 рік – перша СЕЗ), “Закарпаття”, “Азов'є”, “Славутич”, “Жовква”, “Яворів”, “Донецьк”, “Порто-Франко”, “Порт “Крим”, “Миколаїв”, “Інтерпорт “Ковель”, “Курортополіс Трускавець”, “Рені”.

2. Створення євро регіонів.

Єврорегіон – це міждержавна транскордонна регіональна асоціація, що охоплює прикордонні області, які розвиваються за погодженими планами та проектами.

На кордоні держав при невеликій відстані підприємств і організацій – суб’єктів зовнішньо-економічних зв’язків та етнічний близькості населення формуються транскордонні регіони. Прикладом таких регіонів є “Альпи-Адріатика” (Італія, Австрія, Німеччина, Югославія), “Регіо” (Франція, Німеччина., Швейцарія), “Дрейландерек” (Німеччина, Чехія, Польща) та інші. Завданням створення є економічний, науковий та економічний, освітній, культурний розвиток. Ці території мають економічну самостійність.

Приклад: “Карпатський Єврорегіон” має власний бюджет, що формується з коштів місцевих органів влади, Фонду братів Рокфеллерів та американського інституту “Схід-Захід”.

В Україні створені такі євро регіони: Карпатський, “Слобожанщина”, “Буг”, “Дніпро”, “Нижній Дунай”, “Верхній Прут”. Але займаючи вигідне географічне положення в Європі, наша держава не повною мірою використовує цей фактор у розв’язані своїх соціально-економічних проблем (в тому числі і у формуванні субрегіональних транскордонних об’єднань).

3. Створення регіональних технопарків та технополісів.

Регіональні технопарки – це утворення, які формуються на базі одного чи кількох провідних вузів регіону за участю зацікавлених підприємств та організацій з метою впровадження високих технологій. Їх в Україні 16, з них реально працюють два (в Харкові, Києві).

Технополіс – місто, в економіці якого вагому роль відіграють дослідницькі центри та підприємства, що використовують новітні технології.

Мета їх діяльності:

1) Зближення науки та виробництва;

2) Сприяння структурній перебудові економіки регіону;

3) Підготовка кадрів для наукоємких виробництв;

4) Допомога підприємцям-початківцям (створення бізнес-інкубаторів).

4. Створення цільових програм загальнонаціонального, регіонального та місцевого рівня. Державна регіональна політика – це лише загальні положення, що визначають стратегію розвитку тих чи інших територій. Конкретніше завдання і заходи розробляються при створені планів та програм. Протягом 1992-1997 такі програми було розроблено для Донбасу, Карпатського, Подільського, Поліського регіону, Українського Причорномор’я. Однак вони не мали правового статусу державних, не були підкріплені централізованим фінансуванням і тому з багатьох запланованих завдань не стали результативними.

Лекції 5 та 6