Лекція 3 Фактори розміщення виробництва

План

1. Техніко-економічні особливості виробництва.

2. Фактори розміщення виробництва. Вплив НТР на розміщення.

1 питання

Утворення ТВК тісно пов’язане з процесом розміщення виробництва, який перебуває під впливом цілої низки факторів.

Фактори розміщення – певні причини, що впливають на розташування виробництва, та визначають його ефективність в територіальному аспекті.

Оцінюючи фактори розміщення, аналізують техніко-економічні особливості різних галузей виробництва. Вони визначають вплив різних факторів на розташування підприємств.

Працемісткість: П_м = ,

де П_м – працемісткість;

П – вироблена продукція;

Р – затрати праці в людино-годинах.

Цей показник можна визначити:

1) шляхом обчислення питомих витрат на зарплату в собівартості (не точний, оскільки співвідношення цін на фактори виробництва різне для різних виробництв);

2) методом натуральних показників (люд.- год);

3) шляхом розрахунку маси продукції, яка припадає на 1 робітника (не точний, оскільки окремі види продукції мають різну ступінь складності, розміри тощо);

4) комбінованим методом, що поєднує 2) і 3) підходи.

Фондомісткість: Ф_м = ,

де Ф – вартість основних фондів;

П – вироблена продукція.

Енергомісткість: Е_м = З_е / П ,

де З_е – затрати енергії (кВт * год);

П – вироблена продукція.

- високоенергомістні виробництва (витрати на електроенергію складають 30-45% собівартості)

- середньоенергомісткі виробництва (15-30%)

- неенергомімткі виробництва (менше 15%)

Водомісткість: В_м = З_в / П,

де З_в - витрати води (л, м³);

П – вироблена продукція.

Матеріаломісткість: М_{м =} З_м / П,

де З_м – витрати матеріалів, що визначаються в грошовому або натуральному вигляді;

П – вироблена продукція.

- висока матеріаломісткість (М_м значно більше 1);

- середня матеріаломісткість (М_м = 1);

- низька матеріаломісткість (М_м < 1).

Наукоємність визначається часткою витрат в собівартості продукції, які йдуть на утримання науково-дослідної бази підприємства (лабораторій, проектних інститутів, бібліотеки та ін.) та підготовку кваліфікованих кадрів. Якщо ця частка більша за 20 %, то виробництво вважається наукоємним.

Транспортабельність продукції.

З кількісної точки зору вона визначається за формулою:

Т_п = З_т / П,

де З_т – транспортні витрати на перевезення продукції (гр. од.);

П – вироблена продукція.

З якісної точки зору вона визначається особливостями продукту, який перевозиться (габаритність, хімічна активність, швидкість псування тощо).

2 питання

Виділяють наступні фактори розміщення виробництва.

1. Сировинний (визначається матеріаломісткістю продукції при великій частці сировини у собівартості готової продукції та орієнтує розміщення виробництва такої продукції на джерела сировини). Так, співвідношення затрат сировини до готової продукції в окремих галузях складає

Цукрова промисловість 7:1

Отримання волокна 7:1

Маслоробна 15:1

Мідь 7,5:1

На цей фактор орієнтуються видобувні галузі, виробництво консервів, масла, лляних та бавовняних тканин, підприємства чорної та кольорової металургії.

2. Паливно-енергетичний (визначає розміщення виробництв з великою електро- або паливо місткістю поблизу джерел енергії та палива).

Приклад: витрати на електроенергію складають 3,4 тис. КВт *год. на виробництво тони каучуку; 60 тис. кВт*год. на виробництво тони титану; 20 тис. КВт *год. на виробництво тони магнію; 12,6 тис. КВт *год. на виробництво тони віскозний шовк.

На цей фактор орієнтуються підприємства чорної та кольорової металургії, хімічної, целюлозно-паперової промисловості, виробництво червоної цегли тощо.

3. Фактор науково-технічного прогресу (наукоємкі галузі промисловості розміщуються там, де зосередженні науково-дослідні інститути і кваліфіковані кадри).

На цей фактор орієнтується виробництво ЕОМ, ракет, літаків, автомобілів, ліків.

4. Фактор робочої сили (враховується при розміщенні виробництв з великими витратами людино-днів на одиницю продукції).

На цей фактор орієнтуються галузі сільського господарства, особливо зрошувальне землеробство, овочівництво, плодівництво; легкої промисловості, сфери послуг, збірне машинобудування.

5. Водний чинник (враховується при розміщенні водомістких виробництв). Великі потреби у воді в окремих галузях хімічної промисловості, кольоровій, чорній металургії, целюлозно-паперовій промисловості, зрошувальному землеробстві.

Приклад: виготовлення 1т хімічних волокон вимагає 3-5 тони води, 1т алюмінію – 1,5 тони води.

6. Транспортний чинник (враховується з метою наближення до споживачів продукції, здешевлення транспортних витрат). Він підсилює решту факторів.

Приклад: у продукції видобутку і збагачення вугілля транспортні затрати досягають 45% собівартості, нафтопереробки – понад 65%, цементу – понад 55%.

7. Екологічний фактор (націлює на розташування виробництва так, щоб воно якнайменше шкодило природі і здоров’ю людини).

8. Споживчий фактор. Передбачає наближення виробництв до місць споживання готової продукції. Подібне тяжіння виникає в наступних випадках:

a) коли готовий продукт не можна перевозити на великі відстані через властиві йому споживчі властивості (хлібні вироби, борошно, кислоти, енергія ТЕЦ);

b) коли продукт порівняно дешевий ніж транспортні витрати (будівельні матеріали);

c) коли масове споживання готової продукції локалізується в певних центрах (продукція легкої промисловості, побутова техніка, меблі, папір).

Приклад: радіус транспортування хліба не повинен перевищувати 10 км, молока – 25-30 км, енергії ТЕЦ – 30 км.

9. Фактор ринкової кон’юнктури (при розміщенні підприємств враховують особливості ринкової кон’юнктури ).

Ринкова кон’юнктура – конкретні умови реалізації товарів та послуг, що враховують співвідношення попиту і пропозиції, рух цін, рівень доходів, смаки, вподобання, сезонність, тощо.

Стійкий попит на деякі товари може протягом років визначати спеціалізацію регіонів або країн: для Єгипту, наприклад, це бавовник, для Куби – цукор, для країн Центральної Америки – тропічні культури, тощо.

Вплив окремих чинників показаний в таблиці 2.

В епоху науково-технічної революції змінюється пріоритетність окремих факторів розміщення. Вплив НТР на територіальну структуру господарства:

1) переорієнтація матеріаломістких галузей на транспортний чинник і споживача;

2) відбувається концентрація виробництва і населення у межах агломерацій і мегалополісів;

3) у зв’язку з високими вимогами до екологічної якості виробництва шкідливі підприємства та працемісткі виробництва (легкої промисловості, збірного машинобудування) переносять у країни, що розвиваються;

4) інтеграція науки і виробництва, формування технополісів (20 в Японії, США- “Силіконова долина”, включає науковий парк Стендфордського університету і понад 2 тис. фірм; технополіс Бостону включає наукові парки Гарвардського та Масачуссетського технологічного інституту);

5) переорієнтація на інші види сировини (в 18 столітті центр чорної металургії Росії знаходився на Уралі, в 19 столітті лідером стає Донбас, оскільки було винайдено технологію, що дозволяла в якості палива використовувати кам’яне вугілля).

Таким чином, на сьогоднішній день визначальними факторами в розміщенні виробництва є фактор НТП, фактор ринкової кон’юнктури, споживчий та екологічний.

Таблиця 2.

Ступінь впливу основних фондів на розміщення промислового виробництва

Умовні позначення:

+ + + вирішальне значення

+ + сильний вплив

+ слабкий вплив

- відсутність впливу