Визначення запасів лікарської рослинної сировини.

Визначення запасів проводиться для рідкісних видів сировини на конкретних заростях методами: облікової ділянки, проекційного покриття, модельних екземплярів (гілки).

Метод облікової ділянки використовується для трав’янистих рослин, півкущів та невеличких кущів, у яких сировиною є надземні та підземні органи. Для визначення запасу необхідно знати дві величини – площу зарості та врожайність (запас сировини на одиницю площі). Облікові ділянки закладають, охоплюючи по можливості всю зарость, на певній відстані одна від одної. Їх розміщують на паралельних або перпендикулярних маршрутних ходах, по діагоналі або „конвертом”, незалежно від наявності, або відсутності екземплярів вивчаємого виду у даному місці. Кількість облікових ділянок повинна бути достатньою для статистичної обробки матеріалу. Необхідна кількість ділянок залежить від рівномірності розподілу вивчаємого виду в межах зарості, чим рівномірніший розподіл, тим менше потрібно ділянок. В оптимальних випадках достатньо закладання 15 ділянок, при нерівномірному розподілі кількість ділянок досягає 50. В більшості випадків для визначення врожайності достатньо закладання 30 ділянок розміром 1 м². Розмір ділянок залежить від величини дорослих екземплярів вивчаємого виду (1-10 м²). Розмір ділянки вважається достатнім, коли на ній розміщується не менш ніж 5 дорослих екземплярів вивчаємого виду. З кожної облікової ділянки збирають всю сировинну масу рослини, відповідно до вимог інструкції по збиранню та сушінню даного виду.Зібрану сировину зважують і підраховують масу сировини зі всієї площі, враховуючи процент покриття зарості.

Метод проекційного покриття. При визначенні врожайності по проекційному покриттю встановлюють дві величини: середнє проекційне покриття виду в межах зарості і вихід маси сировини з 1% проекційного покриття – так звану цену. Проекційне покриття – проекція надземних частин вивчаємого виду рослин на поверхню грунту. Визначають його різними способами: сіточкою Раменського, квадратом – сіткою. Для визначення „цени” 1 % покриття на кожній ділянці зрізають та зважують сировину з 1 дм². Врожайність підраховують як призведение середнього проекційного покриття на „цену” 1 %.

Цей метод використовується при роботі з невисокими або сланкими рослинами (брусниця, мучниця, чебрець).

Метод модельних екземплярів (гілки). Використовується для визначення запасів сировини з великих кущів та дерев.

При оцінці врожайності всановлюють два показники – кількість екземплярів (гілок) на одиницю площі та середню масу сировини, яку отримують з одного екземпляру (гілки). Рахунковою одиницею може бути екземпляр або гілка (використовують, коли збирання сировини з цілого екземпляру трудоемко).

Підрахунок кількості екземплярів (гілок) проводять на облікових ділянках розміром від 0,25 до 10 м², які закладають рівномірно в межах зарості.

Врожайність розраховують, перемножуючи середню кількість екземплярів на середню масу свіжозібраної сировини одного модельного екземпляру.

На першому етапі визначають біологічний запас конкретної зарості ЛР. На другому етапі визначають об’єм щорічної заготівлі.

Щорічна заготівля на одному місці можлива тільки для плодів та насіння. Інші види потребують строку відновлення.

Суцвіття та підземні органи однорічних рослин – один раз на два роки;

надземні органи багаторічних рослин – 1 раз на 4-6 років;

підземні органи – 1 раз на 15-20 років.

Об’єм можливої щорічної заготівлі розраховують як частку від ділення експлуатаційних (біологічних) запасів на строк відновлення (оборот заготівлі) плюс рік заготівлі.