Структура адміністративних судів в Україні та їх юрисдикція.
У відповідності із Законом України "Про судоустрій України" та Кодексом адміністративного судочинства України систему адміністративних судів складають:
а) місцеві адміністративні суди як суди загальної юрисдикції;
б) окружні адміністративні суди;
в) апеляційні адміністративні суди;
в) Вищий адміністративний суд України.
Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди (п.4 ст.4 Закону).
У відповідності до частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), до юрисдикції місцевих адміністративних судів як судів загальної юрисдикції відносяться розгляд:
1) адміністративних справ, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
2) усіх адміністративних справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до п. 5 Прикінцевих положень КАСУ у місцевих загальних судах запроваджується спеціалізація суддів з розгляду адміністративних справ. В той же час не визначеними зостаються два питання: який порядок призначення суддів в адміністративні суди? Та хто може бути призначеним суддею адміністративного суду?
Відповідь на перше питання ми можемо знайти здійснивши аналіз законодавства. Так, у відповідності до ст.. 62 Закону України „Про судоустрій України”, суддя може бути переведений до іншого суду за його письмовою заявою. Переведення судді за його заявою з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України або голови відповідного вищого спеціалізованого суду згідно з вимогами закону. Виходячи з аналізу цієї статті, можна визначити, що порядок призначення суддів в місцеві адміністративні суди повинен здійснюватись наступним чином: суддя місцевого суду загальної юрисдикції подає заяву з проханням призначення його суддею адміністративного суду до голови місцевого суду; ця заява підписується головою місцевого суду і подається до голови Вищого адміністративного суду України, який подає її разом з клопотанням на затвердження Президенту України.
З урахуванням вимог статті 20 Закону України „Про судоустрій України” можна визначити, що кількісний склад суддів, які уповноважені розглядати адміністративні справи в місцевих судах повинен визначатися Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із головою Вищого адміністративного суду України, з урахуванням обсягу роботи суддів, та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.
Повноваження голови місцевого суду загальної юрисдикції поширюється на діяльність всіх суддів цього суду. Голова суду, у відповідності з законодавством, має заступника або декілька заступників. Заступник голови місцевого адміністративного суду як суду загальної юрисдикції призначаються на посаду строком на п’ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Вищого адміністративного суду України на підставі рекомендації президії суду.
До повноважень заступника голови місцевого адміністративного суду як суду загальної юрисдикції відноситься: 1) здійснення керівництва діяльністю суддів, що уповноважені розглядати адміністративні справи;
2) забезпечення ведення судової статистики та узагальнення судової практики;
3) організовує роботу по підвищенню кваліфікації суддів, що уповноважені розглядати адміністративні справи та працівників апарату суду;
4) звітує перед вищестоящим судом про результати діяльності суддів, щодо розгляду адміністративних справ;
5) здійснює інші надані йому повноваження.
Що стосується повноважень суддів місцевого адміністративного суду, то тут знову ж таки слід вказати на відсутність їх визначення в КАСУ. З урахуванням статті 23 Закону України „Про судоустрій України” можна визначити, що до повноважень суддів місцевого адміністративного суду відносяться здійснення: 1) правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом; 2) процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду адміністративної справи; 3) контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням; 4) інші передбачені законом повноваження.
Відповідно до Указу Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 „Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів” в Україні з 1 січня 2005 року в системі адміністративних судів України повинні бути створені окружні адміністративні суди в кожному обласному центрі України, Автономній республіці Крим, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень КАСУ окружний адміністративний суд починає свою діяльність після призначення (обрання) до його складу не менше трьох суддів і за наявності облаштованого приміщення. Про початок діяльності кожного окружного адміністративного суду Державна судова адміністрація України повідомляє через загальнодержавні та відповідні місцеві офіційні друковані видання.
До початку діяльності окружних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій інстанції відповідні місцеві загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Після початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні позови, подані до відповідних місцевих загальних судів у справах, що підсудні окружному адміністративному суду, передаються цими судами до окружного адміністративного суду, якщо провадження у справі ще не відкрито.
Відповідно до пункту 3 статті 25 Закону України „Про судоустрій України” апеляційні адміністративні суди утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України. Згідно Указу Президента України від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 „Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів” в Україні з 1 січня 2005 року в системі адміністративних судів України повинні бути створені такі апеляційні адміністративні суди: Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд; Донецький апеляційний адміністративний суд; Київський апеляційний адміністративний суд; Львівський апеляційний адміністративний суд; Одеський апеляційний адміністративний суд; Севастопольський апеляційний адміністративний суд; Харківський апеляційний адміністративний суд. Відповідно до цього указу територіальні повноваження апеляційних адміністративних судів розподілені таким чином:
1) Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду - Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області;
2) Донецького апеляційного адміністративного суду - Донецька, Луганська області;
3) Київського апеляційного адміністративного суду - Вінницька, Житомирська, Київська, Черкаська, Чернігівська області та місто Київ;
4) Львівського апеляційного адміністративного суду - Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області;
5) Одеського апеляційного адміністративного суду - Миколаївська, Одеська, Херсонська області;
6) Севастопольського апеляційного адміністративного суду - Автономна Республіка Крим, місто Севастополь.
7) Харківського апеляційного адміністративного суду - Полтавська, Сумська, Харківська області.
До повноважень апеляційних адміністративних судів України, у відповідності до статті 20 КАСУ, відноситься перегляд судових рішень місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.
У відповідності до норм Перехідних положень КАСУ апеляційний адміністративний суд починає свою діяльність після призначення (обрання) до його складу не менше семи суддів і за наявності облаштованого приміщення, але не пізніше 1 вересня 2006 року.
Про початок діяльності кожного апеляційного адміністративного суду Державна судова адміністрація України повідомляє через загальнодержавні та відповідні місцеві офіційні друковані видання. До початку діяльності апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у апеляційній інстанціях відповідні апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У апеляційних загальних судах запроваджується спеціалізація суддів з розгляду адміністративних справ.
Після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних загальних судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.
Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито апеляційними загальними судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами. До початку діяльності апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у апеляційній інстанціях відповідні апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційні адміністративні суди:
1) розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;
2) розглядають по першій інстанції справи, визначені законом (крім апеляційних господарських судів);
3) ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику;
4) надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам;
5) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.
До складу апеляційного адміністративного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді безстроково, голова суду та його заступники.
В апеляційних адміністративних судах утворюються судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.