Поняття про сприймання

Завдання до теми

1. Підготувати повідомлення: «Індивідуальні особливості сприймання та їх передумови», «Роль аперцепції у процесі сприймання».

Поради по виконанню завдання:

А) розібратися в поняттях «сприймання», «особливості сприймання», «індивідуальність»;

Б) провести аналіз поняття «аперцепція»;

В) ознайомитися із видами та властивостями сприймань, їх залежності від індивідуального досвіду людини, її діяльності та від її фізіологічних задатків

Хід проведення

І. Організація студентів.

ІІ. Актуалізація опорних знань студентів:

- Яка була тема попереднього заняття?

Що таке відчуття?

ІІІ. Фронтальне опитування студентів:

1. Дайте визначення поняттю «відчуття».

2.Які фізіологічні основи відчуттів?

3.Що таке «органи чуття»?

4.Що таке рецептор?

5.Що таке подразник, а що ми називаємо подразненням?

6. Яке значення у житті людини відіграють відчуття?

7. Чим відчуття людини відрізняються від таких у тварин?

8. Якими способами можна збагачувати чуттєвий досвід людини? Навіщо?

- Узагальнення, підсумок опитування.

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

«Речі, як вони є » - це такі речі, як їх сприймає розум. Відірвіть їх від розуму, і вони стануть «такими, як їх сприймає ваше бажання ».

Айн Ренд (американська письменниця російського походження й автор бестселерів, філософ, драматург, та сценарист. Творець філософської системи, назва якої — «об'єктивізм».)

- Як розуміти ці слова британського письменника?

«Замість того, щоб нарікати, що троянда має шипи, я тішуся з того, що серед шипів зростає троянда». Жозеф Жубер (французький письменник кінця 18 -поч.19 ст.)

V. Виклад нового матеріалу.

Безпосередньо контактуючи з навколишнім світом, людина одержує інформацію не лише про певні властивості та якості, що притаманні тим або іншим об’єктам чи явищам, відчуваючи їх, а й відомості про самі об’єкти як цілісні утворення. Таке цілісне їх відображення в мозку людини характеризує другу ланку єдиного процесу чуттєвого пізнання — сприймання.

Сприймання— це психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ у цілому, у сукупності всіх їх якостей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

У сприйманні предмета як своєрідного синтезу його властивостей відбувається реакція на комплексний подразник, рефлекс на відношення між його якостями. У результаті сприймання виникають суб’єктивні образи сприйманих об’єктів — уявлення. Процес сприймання відбувається у взаємозв’язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо об’єкт сприймання), мовою (називаємо його словом), почуттями (виявляємо своє ставлення до нього), волею (свідомим зусиллям організовуємо перцептивну діяльність). Важливу роль у сприйманні відіграють емоційний стан особистості, її прагнення, переживання змісту сприйнятого. Емоції постають як мотив, внутрішнє спонукання до пізнання предметів та явищ. У сприйманні предметів та явищ світу важливу роль відіграють активність, дійовість особистості. Вона виявляється в рухах органів чуття, спрямованих на об’єкти, які сприймаються, в їх обмацуванні,

обстеженні зором їх контурів, окремих частин. У всіх різновидах сприймання моторний компонент сприяє виокремленню предмета серед інших об’єктів. На це звернув увагу І. Сєченов, вказуючи на те, що сенсорний і руховий апарати у набутті досвіду об’єднуються у відображувальну систему. Практичні дії — це одна з основних передумов адекватного сприймання предметів та явищ об’єктивної дійсності.

2. Фізіологічні основи сприймань.

За своєю природою сприймання як і відчуття має рефлекторний характер. В своїх роботах І.П.Павлов показав, що в основі сприймання лежать умовні рефлекси, які утворюються в корі великих півкуль при дії на органи чуття людини різноманітних комплексних подразників. У порівнянні з відчуттями сприймання є вищою формою аналітико-синтетичної діяльності мозку.

В основі сприймання лежать два види нервових зв'язків, а саме: нервові зв'язки, що утворюються в межах одного аналізатора, коли діючий на рецептор подразник є однієї модальності, і між аналізаторні зв'язки, коли діючий подразник є комплексним. Наприклад, в основі сприймання музикальної мелодії лежать внутріаналізаторні нервові зв'язки. При сприйманні учнем на уроці навчального матеріалу він бачить вчителя, слухає його розповідь і робить записи в зошиті Комплекс діючих подразників викликає збудження у слухових, зорових і рухових рецепторах, які передаються в мозкові центри. В результаті дії кори великих півкуль утворюються складні системи тимчасових нервових зв'язків, що забезпечують цілісність сприймання. В цьому випадку в основі сприймання лежать між аналізаторні тимчасові зв'язки.

Важливу функцію в процесі людського сприймання виконує друга сигнальна система. Вона визначає зміст людського сприймання, позначає предмет, надає сприйманню людини довільний характер.

Таким чином, фізіологічною основою сприймання є системи внутріаналізаторних і між аналізаторних нервових зв'язків, що забезпечують необхідну цілісність і предметність сприймання.

3. Залежність сприймань від характеру діяльності.

Дослідження показують, що сприймання не зводиться до простої сумації відчуттів, а складає якісно нову ступінь чуттєвого пізнання дійсності. Воно доповнюється і опосередковується наявними в особистості знаннями, її минулим досвідом. Отже, сприймання є надзвичайно складним психічним процесом. Тому не дивно, що цілий ряд питань, пов'язаних з його протіканням, не зважаючи на значні зусилля з боку багатьох вчених, не розв'язані і досі.

Від характеру діяльності людини залежить спрямованість сприймання та вибірковість (прикладом може слугувати сприйняття людьми різних професій міста: соціолога цікавлять люди, педагога – діти, архітектора – будівлі, художника – міські пейзажі). Також різні види діяльності визначають провідний вид сприйняття: художник – зорове, музикант чи логопед – слухове, хірург – тактильне.