Скульптура.
Живопис.
Склалося 2 напрямки у живопису: стара генерація, яка відстоювала
збереження українського національного стилю в мистецтві та нове покоління
митців, які ставили перед собою завдання створення нової, "пролетарської
культури". Як і в літературі, існувало декілька творчих об'єднань.
Т-во художників ім. Костанді (Одеса, 1922-29), об'єднання художників-
реалістів та аматорів мистецтва на творчих принципах передвижників.
Завдання: пропаганда знань про мистецтво. Члени: Волокидін, Шовкуненко,
Буковецький, Заузе. Не відповідало принципам компартії і було
"самоліквідовано".
Асоціація художників Червоної України (Київ, Харків, 1926-32), на
принципах революційного реалізму. В 1930 перетворено у Всеукр. асоціацію
пластичних мистецтв, а згодом у Всеукр. Асоціацію пролетарських художників.
Ідеологізація творчого життя. Партійні замовлення. В конкурсі на
проект пам'ятника Шевченко на могилі в Каневі в 1926 з 22 проектів жоден не
прийнятий. На міжнародному конкурсі на пам'ятник Шевченко в Харкові 1930 р.
жоден проект не прийнято, звинувачення скульпторів в етнографізмі,
хуторянському просвітництві, академізмі, натуралізмі. Повторний конкурс
1933 р. - 33 проекти. Відхилені проекти Кавалерідзе, Ф.Кричевського,
Петрицького, Касьяна, Б.Кратко. Прийнято проект Манізера і Лангбарда
(побудовано 1935 в саду ім. Шевченко). Манізеру було доручено спроектувати
пам'ятник Шевченко в Києві (Шевченківський парк, 1939).
Бернард Кратко (1884-1960), професор Академії Мистецтв (1919),
Працює також, як кінорежисер: конструктивістська стилізація на
історичну тематику в фільмах "Злива" по мотивам "Гайдамаків" Шевченка
(1929), "Перекоп" (1930), "Коліївщина" (1933), "Прометей" (1936), які він
поставив на Одеській кіностудії. Всі вони були засуджені, як
націоналістичні і формалістичні, внаслідок чого режисер змушений був
наступні фільми знімати в етнографічно-спрощеному стилі ("Наталка
Полтавка", 1936). Через те, що залишався в окупації, зазнав критики
Хрущова. В 1958 зняв фільм "Григорій Сковорода" за власним сценарієм, в
1961 р. фільм "Повія" за П.Мирним з Людмилою Гурченко в головній ролі.
Архітектура. Два напрямки в архітектурі: а)пошуки сучасної
національної архітектури на основі традицій бароко, б)конструктивізм.
Останній спочатку підтримувався компартією, тому що виступав проти
академізму, еклектики. В 1932-33 конструктивізм було об'явлено ворожим
стилем, запроваджено офіційний напрям в архітектурі - поєднання
конструктивізму з псевдомонументалізмом.
Найвидатнішими архітекторами цього періоду в Україні були:
Дмитро Дяченко (1887-1942), виступав проти конструктивізму,
пропагував українські барокові форми.
Автор комплексу будівель Української Сільськогосподарської Академії в Голосієво (Київ), який вважається класичним прикладом нового напрямку в архітектурі. Праці Дяченка викликали в 30-х рр. дискусію і офіціальний осуд. В 1937 вимушений був переїхати в РРФСР, дерепресований.
Олександр Вербицький (1875-1958), проф. Київського Художнього Ін-ту,
ак.Академії Архітектури УРСР. Побудував в стилі українського бароко з
елементами конструктивізму будинок Київського вокзалу (1928-33), елеватор в
Одесі.
Павло Альошин (1881-1961), використовував українські архітектурні
традиції. Побудував будинок Педагогічного музею в Києві (1909-13, буд.
Центральної Ради), буд. Ольгінської гімназії (1914-27, тепер головний
корпус АН України).
Володимир Заболотний (1898-1962), президент Академії архітектури
УРСР, побудував буд. Верховної Ради УРСР (1936-39).