Стилі та підстилі

Функціональні стилі сучасної української мови та сфера їх застосування

Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

ЛЕКЦІЯ 3

План

1. Функціональні стилі сучасної української мови та сфера їх застосування.

2. Основні ознаки функціональних стилів.

3. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.

4. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності

Використовуючи мову у найрізноманітніших сферах суспільного життя, люди вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на занятті відрізняється від виступу на зборах, написання приватного листа відрізняється від написання твору. Залежно від змісту і мети висловлювання у процесі мовлення відбувається певний добір і поєднання мовних одиниць. Мистецтво добирати й ефективно використовувати систему мовних засобів з конкретною метою визначає рівень культури мовлення людини і загальний рівень духовної культури нації.

Стиль (від латин. stilus – паличка для письма). Стиль літературної мови – різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль – це власне слова на власному місці.

Термін “стиль мовлення” слід розглядати як спосіб функціонування певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить безпосередньо від основних функцій мови – спілкування, повідомлення, впливу.

Сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий, конфесійний(релігійний)та епістолярний.

У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди – підстилі – для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань.

Розмовний: побутовий, світський.

Художній: епічний, ліричний, драматичний, комбінований.

Науковий: власне науковий, науково - навчальний, науково-популярний.

Публіцистичний: стиль засобів масової інформації, художньо-публіцистичний, науково-публіцистичний.

Офіційно-діловий:законодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцелярський.

Конфесійний: стиль проповіді, стиль богословської літератури.

Епістолярний: стиль листування.

Для виділення стилів мовлення важливе значення мають форми мови – усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна форма більш притаманна розмовному стилю, а іншим – переважно писемна.

Структура текстів різних стилів неоднакова, якщо для розмовного стилю характерний діалог (полілог) то для інших – переважно монолог. Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони – різновиди однієї мови, представляють усе багатство їх виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства – забезпечують спілкування в різних його сферах і галузях.