Передовий досвід національного виховання школярів

Основні шляхи реалізації концепції національного виховання

1. Утвердження нового педагогічного мислення, теоретичних і практичних підходів до проблеми національної освіти і виховання.

2. Вивчення в навчально-виховних закладах українознавства як провідного інтегративного курсу, системи наукових знань, ідей про Україну. Громадянська освіта школярів.

3. Виявлення і розвиток задатків, здібностей, нахилів, талантів кожної особистості.

4. Забезпечення пріоритетності родинних цінностей, національної свідомості та самосвідомості.

5. Розробка нових технологій, методик навчання і виховання.

6. Надання постійної допомоги дитячим і молодіжним об’єднанням і організаціям.

7. Узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду вчителів і вихователів з проблем національного виховання.

8. Створення в кожному навчально-виховному закладі системи виховної роботи.

9. Підготовка педагогічних кадрів для використання педагогіки народного календаря, козацької педагогіки, лицарського виховання, українознавства.

10. Підготовка в системі вищої школи патріотів-професіоналів високого класу. У процесі атестації надавання пріоритетного значення виховній роботі вчителів.

11. Стимулювання кожної особистості до самовиховання.

Міністерство освіти і науки України, правління Національної спілки письменників, Національної спілки композиторів та Українського фонду культури розробили положення про рух учнівської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв і обрядів народу. Рух розпочався ще 1 вересня 1990 р. у всіх загальноосвітніх школах України уроком народознавства.

Основна мета руху полягає у вихованні учнів на традиціях, звичаях, фольклорних джерелах свого народу, рідного краю, національної культури як української, так і тих народів, які проживають на території України.

Програма руху передбачає забезпечення комплексу заходів, спрямованих на глибоке вивчення рідної мови, історії свого краю, пам’яток історії культури та природи, коріння свого роду, пісенно-поетичної спадщини, традицій, обрядів, звичаїв, вірувань, ворожінь свого краю.

У загальноосвітніх школах, позашкільних закладах створені первинні осередки руху, до яких входять різноманітні об’єднання, клуби, студії, художні майстерні, краєзнавчі музеї, виконавські колективи.

Орієнтовні напрями діяльності руху:

1. Рідна мова — пісня солов’їна.

2. Мій край — моя історія жива.

3. Роде наш красний…

4. Струни серця (народне ремесло, мистецтво).

5. Кришталеві джерела (обряди, свята, ігри).

Учителі, класні керівники, керівники гуртків, клубів успішно використовують різні форми роботи за цими напрямами.

Рідна мова — пісня солов’їна:

ü вивчення діалектів рідного краю;

ü створення рукописних етнографічних словників свого регіону;

ü організація та проведення експедиції «У глибину віків», пошук стародавніх книг, запис легенд, притч, повернення забутих імен, назв;

ü підготовка і видання «Книги пам’яті», створення серій видань «Казки мого села», «Приказки й прислів’я», загадки, ворожіння, «Заклинання мого краю»;

ü організація пересувних виставок «Моя мова — мова материнська»;

ü розробка туристсько-краєзнавчих маршрутів, пов’язаних із життям і діяльністю майстрів українського слова.

Мій край — моя історія жива:

ü похід учнівської молоді під девізом «Ми родом з України», спрямований на глибоке вивчення і осмислення історії Київської Русі, історії України, історії різних регіонів Української держави;

ü походи «Козацькими стежками», «Тарасовими шляхами»;

ü знайомство з іменами національних героїв визвольного руху, Другої світової війни;

ü ушанування ветеранів війни і праці, виявлення милосердя до хворих і престарілих людей, догляд могил;

ü вивчення нерозкритих сторінок історії України, пов’язаних з роками сталінських репресій, голодомору 30-х р.;

ü вивчення традицій національної пісенної культури, народної архітектури, національного побуту й одягу, речей домашнього вжитку, ремесел;

ü вивчення природи рідного краю, історії землеробства, природокористування в селі, місті, відтворення типового українського озеленення, усвідомлення їх важливого значення в житті українського народу;

ü вивчення традицій, обрядів, звичаїв різних національностей, які проживають в Україні;

ü створення краєзнавчих музеїв, кімнат-музеїв, світлиць, музеїв національного одягу, українського рушника, побутово-етнографічних музеїв.