Національне життя в Західній Україні.
В 1830-х роках центром національного життя в Західній Україні стає Львів. Серед визначних побудників національної свідомості були Маркіян Шишкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький - так звана "Руська трійця", що в 1837 р. заснувала "Русалку Дністрову" - першу літературну збірку, видану в Галичині народною мовою. Своєю метою бачили боротьбу проти соціального, політичного і духовного гніту українців.
З початком революції в Австро-Угорщині, 2 травня 1848 р. у Львові була створена перша русько-українська політична організація - Головна Руська Рада, яка оголосила у своєму першому
маніфесті, що галичани є частиною українського народу, який мав славне минуле і власну державу. Головна Рада відновила герб галицьких князів (лев) і прийняла жовто-блакитний прапор як національний стяг.
В II половині XIX ст. національний рух в Західній Україні розколовся на дві течії:москофілів та народовців (українофілів).
Москофіли - консервативна течія, котра заперечувала окремішність українського народу та зараховувала галичан до "єдиного великоруського народу". Своїм спасителем бачила російське самодержавство. Москофіли щедро фінансувалися Москвою, мали свій печатний орган "Слово"; ідеологи Б.Дудицький, І.Наумович.
Народовці протистояли москофілам. Це ліберальна течія, котра об'єднувала середні верстви населення. Головною метою вважали не політичну боротьбу, а розвиток мови та культури. Для цього в 1868 р. заснували у Львові товариство "Просвіта", яке займалося широкою культурницькою та видавничою діяльністю.
В Західній Україні діяли і революційні демократи, які висловлювали інтереси селян. Його очолювали І.Франко, М.Павлик. Для них вирішення національного питання тісно пов'язувалося з соціальним визволенням українського народу від експлуатації.
В 1890 р. виникла перша українська політична партія, програма якої базувалася на засадах соціалізму, демократії, соборності України.
В 1899 р. була створена національно-демократична партія на чолі з Ю.Романчуком, в яку входив і М.Грушевський.