Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок при нормальному режимі роботи

Дія електричного струму на людину матиме місце лише в тому випадку, коли людина стала елементом замкнутого електричного кола, тобто доторкнулась одночасно до двох точок електричної мережі, між якими існує різниця потенціалів. У такому випадку небезпека ураження людини залежить від напруги мережі, режиму її нейтралі, якості ізоляції струмопровідних частин від землі і т.д.

1. Електрична ізоляція – це шар діелектрика або конструкція, виконана з діелектрика, яким укривається поверхня струмоведучих частин або струмоведучі частини відділяються одна від одної.

Періодичний контроль ізоляції передбачає вимір активного опору ізоляції у встановлені правилами терміни (1 раз в три роки), а також при виявленні дефектів.

Опір ізоляції силових і освітлювальних електродротів має бути не менше 0,5 МОм.

Електрична ізоляція може бути:

- робочою – ізоляція частин електроустановки, що забезпечує її нормальну роботу і захист від поразки електричним струмом;

- додатковою – передбаченою додатково до робочої ізоляції для захисту від поразки електричним струмом в разі пошкодження робочої ізоляції;

- подвійною – що складається з робочої і додаткової ізоляції;

- посиленою – це поліпшена робоча ізоляція, що забезпечує таку ж міру захисту від поразки електричним струмом, як і подвійна ізоляція.

2. Недоступність для випадкового дотику до струмопровідного устаткування досягається застосуванням наступного:

- огороджувальні пристрої – суцільні і сітчасті, служать для запобігання доступу людей до електроустановок.

- блокувальні пристрої – не допускають помилок персоналу при роботі на електроустановках. Як правило, блокувальні пристрої допускають певний порядок включення (відключення) механізмів, виключаючи тим самим попадання людини в зону, де можливий дотик до токоведущих частин.

- розміщення струмопровідних частин на недосяжній висоті або в недоступному місці – забезпечує безпеку без обгороджувань і блокувань.

3. Мала напруга – це напруга до 42 В, яка не здатна викликати небезпечну електричну дію на людину за нормальних обставин. Використовується в переносних лампах, аварійному освітленні, ручному інструменті тощо.

4. Вирівнювання потенціалів – метод зниження дотику і кроку між точками електричного ланцюга, до яких можливий одночасний дотик або на яких одночасно може стояти людина.

5. Захисне розділення мереж – це розділення електричної мережі на окремі електрично не з’єднані між собою ділянки за допомогою поділяючих трансформаторів.

12.4 Технічні засоби, що забезпечують безпеку в аварійному режимі електроустановок

1. Захисне заземлення – навмисне електричне з'єднання із землею або її еквівалентом металевих не струмопровідних частин, які можуть виявитися під напругою в результаті пошкодження або пробою ізоляції (замикання на корпус).

Принцип дії захисного заземлення полягає в зниженні до безпечних значень напруги дотику і крокової напруги, що виникають при замиканні фази на корпус. Це досягається зменшенням потенціалу заземленого устаткування (через малий опір пристрою, який заземлюється), а також вирівнюванням потенціалів заземленого устаткування і підстави, на якій стоїть людина (рис. 12.1).

~~~~~~~ С

~~~~~~~ В

~~~~~~~ А

Рис. 12.1 – Принцип дії захисного заземлення

Заземлювач – це сукупність з'єднаних провідників, які знаходяться у контакті із землею або її еквівалентом. Розрізняють заземлювачі:

- штучні – найчастіше виконують з вертикальних і горизонтальних електродів (сталеві стрижні, труби, куточки), зв'язаних між собою смуговою сталлю перетином не менше 4х12 мм. Між собою горизонтальні і вертикальні електроди з'єднують зваркою, а з корпусом устаткування, що заземлюється за допомогою болтів;

- природні – різні металоконструкції, що мають хороший контакт з грунтом, арматура залізобетонних конструкцій, трубопроводи (для негорючих рідин і газів), металеві оболонки кабелів (окрім алюмінієвих), обсадні труби та ін.

2. Занулення – навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих не струмопровідних частин, на яких може з'явитися напруга.

Нульовим захисним провідником називається провідник, що з’єднує корпус установки з глухо заземленою нейтраллю. Таке з’єднання на випадок пробивання ізоляції на корпус призводить до короткого замикання між фазним та нульовим провідниками, а струм короткого замикання обумовить вимикання пошкодженого обладнання (розплавлення плавких запобіжників або спрацювання автоматичних вимикачів).

3. Захисне відключення – це швидкодіючий захист, що забезпечує автоматичне вимикання електричної установки при виникненні в ній небезпеки ураження людей електричним струмом.

4. Електрозахисні засоби – це прилади, апарати, переносні і які перевозяться, пристосування і пристрої, які використовують для захисту персоналу, що працює в електроустановках від поразки електричним струмом, дії електричної дуги, електричного поля, продуктів горіння, падіння з вишини та ін.

Захисні засоби можуть бути умовно поділені на три групи: що ізолюють, огороджують і запобіжні.

а). Ізолюючі захисні засоби – ізолюють людину від струмопровідних або заземлених частин устаткування, а також від землі. До них відносяться: діелектричні рукавички, ізолюючі штанги, ізолюючі кліщі для електровимірювання, слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими рукоятками, покажчики напруги; ізолюючі калоші, килими, підставки, сходи, ковпаки.

б). Огороджуючи захисні засоби – призначені для тимчасового огороджування струмопровідних частин, до яких можливий випадковий дотик або наближення на небезпечну відстань, а також для запобігання помилковим операціям з комутаційними апаратами. До них відносяться – тимчасові переносні огороджування – щити і огороджування-клітки, бар'єри, тимчасові переносні заземлення і попереджувальні плакати.

в). Запобіжні захисні засоби – призначені для індивідуального захисту працюючих від світлових, теплових і механічних дій, від продуктів горіння, від дії електричного поля, а також від падіння з вишини. До них відносяться: захисні окуляри; спеціальні рукавиці з тканини, що важко загоряється; захисні каски; протигази; запобіжні монтерські пояси; запобіжні канати; монтерські кігті; екрануючі пристрої.

Тема 13. Безпека при роботі з електронно-обчислювальними машинами

13.1 Вплив ЕОМ на стан здоров’я людини

Комп’ютерна техніка у наш час знайшла широке використання у діловодстві, промисловості, науці, навчальному процесі, але при недотриманні вимог безпеки, вона може завдавати значної шкоди працюючим.

До основних негативних факторів належать: випромінювання різних діапазонів електромагнітного спектру (рентгенівське та оптичне випромінювання, високочастотні та низькочастотні ЕМП, ЕМП з надто низькими частотами, електростатичні поля), шум у джерелі ВДТ, психосоціальні фактори виробничого середовища, нервово-емоційна напруга та інші.

Робота ЕОМ і ВДТ призводить до зміни фонової концентрації іонів повітря. Так, приблизно через 5 хвилин роботи монітору концентрація легких негативних іонів знижується в 5-10 разів (фонове значення цього показнику становить 350-620 іонів/см³), а через 3 години роботи їх концентрація наближається до нуля.

Доза рентгенівського випромінювання перед екраном монітора на відстані 50 см від його поверхні є безпечною, вона не досягає межі допустимого рівня (50 мкР/год), але не вивчена дія цих променів у поєднанні з іншими, які генеруються ЕОМ на людину, що не дозволяє говорити відносно безпечної їх дії.

Згідно даних ВООЗ, електромагнітні випромінювання викликають розвиток катаракти. Потенційно сприяють розвитку катаракти іонізуюче, ультрафіолетове – А, інфрачервоне і мікрохвильове випромінювання.

Фізіологічні порушення супроводжуються розладами функцій шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, скелетних м’язів, залоз внутрішньої секреції, шкіри, статевої системи. Встановлено, що ці розлади частіше мають місце у працівників з високою та середньою тривалістю роботи за ЕОМ.

До психологічних і поведінкових розладів відносяться: агресивність, фрустрація, нервозність, дратівливість, порушення сну, швидкий розвиток втоми тощо.