Організація праці на робочому місці

Санітарні вимоги до території, виробничих і санітарно-побутових приміщень готельно-туристських комплексів

Готельно-туристські комплекси складаються з житлових, виробничих і службово-побутових приміщень. При цьому житлові приміщення функціонально відособлені, а номери розташовуються тільки в надземних поверхах будинків.

Склад і площі житлових і службово-побутових приміщень залежать від будівництва розряду готелів (вищий, I – IV). Кількість, типи, житлова площа номерів та їх устаткування санітарно-технічними устроями повинні відповідати затвердженим нормам.

У номерах мають бути шафи (як правило, вбудовані) для зберігання одягу та білизни глибиною 0,6 м і шириною не менш 0,5 м на одне місце, а також вішалка для верхнього одягу.

Туалети, умивальні й душові (відокремлені для чоловіків і жінок), приміщення для особистої гігієни жінок, розташовані на поверсі, передбачаються виходячи з кількості місць у номерах, що не мають відповідного устаткування. При цьому чисельність чоловіків 1 жінок, що проживають у номерах, приймаються рівними.

Приміщення для чергового персоналу, що обслуговує номера, передбачають виходячи з розрахунку обслуговування до 100 місць у готелях ПІ і IV розрядів. 80 - II розряду, 60 -1 і вищого розрядів. Як правило, ці приміщення є на кожному поверсі, але допускається їх розміщення і через поверх.

У кожному готелі передбачаються виробничі приміщення для громадського харчування обслуговуючого персоналу. Якщо ці приміщення (підприємства) призначені також для обслуговування жителів Населеного пункту, то вони мають додаткові зовнішні входи й вестибюлі з гардеробами та санітарними вузлами.

У вестибюлях варто передбачати зони прийому, відпочинку й очікування, місця для установки кіосків, а також телефонів-автоматів.

Організація праці на робочому місці – це комплекс заходів, що забезпечують трудовий процес та ефективне використання знарядь виробництва і предметів праці.

Робоче місце– це зона, яка оснащена технічними засобами і в якій відбувається трудова діяльність працівника чи групи працівників.

Робоча поза.Правильно вибрана робоча поза сприяє зменшенню втоми та збереженню працездатності працівника. Робоча поза може бути вільною або заданою.

Вільна поза роботи означає можливість працювати поперемінно сидячи і стоячи. Це найбільш зручна поза, бо дозволяє чергувати завантаження м’язів та зменшує загальну втому.

Система робочих рухів.Основним принципом при виборі системи робочих рухів є принцип «економії рухів», який сприяє підвищенню продуктивності праці і, у той же час, зменшенню стомлюваності, кількості помилок і травматизму.

Оснащення робочого місця. Оснащення та обладнання робочого місця залежить від виконуваної роботи (технологічних операцій), від характеру роботи (розумова, фізична, тяжка, монотонна) та від умов праці (комфортні, нормальні, несприятливі).

Робоче місце працівника (особливо, оператора) характеризує два поля: інформаційне поле (простір із засобами відображення інформації) і моторне поле (простір з органами управління та об’єктом праці).

В інформаційному полі (рис. 7.1) зорового спостереження виділяють три зони: у зоні 1 розміщують засоби відображення інформації, які використовуються дуже часто і вимагають точного та швидкого зчитування інформації; у зоні 2 – засоби інформації, які використовуються часто і вимагають менш точного і швидкого зчитування інформації; у зоні 3 – засоби відображення інформації, які використовуються рідко.

В моторному полі теж виділяють три зони (рис. 7.2): 1 – зона оптимальної досяжності, в якій розміщують дуже важливі і дуже часто використовувані (більше 2 раз за хвилину) органи управління; 2 – зона легкої досяжності, в якій розміщують часто використовувані (2 рази за хвилину) органи управління; 3 – зона досяжності, в якій розміщують рідко використовувані (менше 2 раз за хвилину) органи управління.

Рис. 7.1 – Інформаційне поле робочого місця

Рис. 7.2 – Моторне поле робочого місця

Вибір оптимального режиму роботи і відпочинку.Підчас роботи від працівникавимагається підвищена увага,певна швидкість виконанняокремих технологічних операцій, швидка переробка одержаної інформації, точна координація рухів та ін., що можевикликати перевантаження іперевтому організму та зниження працездатності.

Загальна тривалість відпочинку встановлюється у відсотках до тривалості робочої заміни: при фізичній роботі вона має становити 4…20%, при роботі із нервовою напругою – 14…25%, а при розумовій праці – до 10…12%.