Дидактичні функції технічних засобів навчання
Використання у навчальному процесі технічних засобів навчання поряд з традиційними засобами дає змогу ефективно розв’язувати такі основні дидактичні завдання.
1) Забезпечення науковості навчання як один з найважливіших дидактичних принципів оволодіння учнями справді науковими знаннями і сприяння формуванню в них демократичного світогляду. Принцип науковості навчання вимагає, щоб освіта ґрунтувалася лише на вірогідних наукових фактах, щоб перед учнями розкривалися внутрішні зв’язки й закономірності між явищами, щоб останні розглядалися у процесі виникнення, оцінки й розвитку їх. Зміст навчання має відповідати динаміці розвитку відповідних наукових знань.
2) Посилення наочності навчання як принцип дидактики, зумовлений характером процесу пізнання, який розпочинається з чуттєвого сприймання, переходить до абстрактного мислення, а від нього – до практики. Наочність – це комплекс чуттєвих уявлень, які створюють модель реального об’єкта.
Для успішного використання технічних засобів з метою посилення наочності навчання вчитель має:
- визначити доцільність застосування окремих видів технічних засобів навчання, а також комплексного використання їх;
- не перевантажувати учнів екранно-звуковими засобами наочності;
- звертати увагу учнів на найважливіші, суттєві ознаки предметів, явищ та процесів, що вивчаються за допомогою ТЗН;
- орієнтувати учнів на всебічне сприйняття явищ, що вивчаються, за допомогою різних органів відчуттів;
- давати учням змогу при використанні ТЗН бути максимально активними й самостійними.
3) Розвиток пізнавальних інтересів і здібностей учнів як принцип дидактики, що зумовлює найважливіші мотиви навчання учнів. Формування пізнавальних інтересів відбувається двома каналами: за допомогою матеріалу, що становить зміст навчання, і організацією пізнавальної діяльності учнів.
Для того щоб використання ТЗН у навчальному процесі сприяло розвиткові й формуванню пізнавальних інтересів учнів, вчитель повинен:
- відбирати інформацію, що подаватиметься за допомогою технічних засобів навчання, за змістом та компонувати її композиційно так, щоб вона відповідала меті, вікові, знанням та інтересам учнів;
- використовувати евристичні методи у викладанні навчального матеріалу за допомогою технічних засобів навчання;
- організовувати відповідно до специфічних інтересів учнів різноманітні форми самостійної роботи (бажано у вигляді навчальних проектів).
4) Здобування глибоких і міцних знань як принцип дидактики, що вимагає тривалого збереження в учнів усвідомлених систематизованих знань і умінь. Педагогічною наукою встановлено, що для свідомого запам’ятовування суттєве значення має правильна організація первинного сприйняття матеріалу. Відомо, що чим більше органів відчуття бере участь у сприйманні навчальної інформації, тим краще, повніше вона застосовується, тим міцнішими виявляються знання.
Використання технічних засобів навчання у навчальному процесі дає змогу впливати на зорову та слухову пам’ять учнів. Сукупність сприймань сприяє зміцненню знань.
Вчитель, намагаючись забезпечити в учнів якомога міцніші й глибокі знання на заняттях з використанням ТЗН, повинен:
- добирати аудіовізуальні засоби передачі інформації з урахуванням їхніх педагогічних і виражальних можливостей;
- дотримуватися “емоційного ряду” (сполучення кольорів, звукове супроводження, анімація, різні ефекти) при складанні композиції навчального матеріалу;
- психологічно настроювати на сприймання учнями інформації, повідомлюваної за допомогою технічних засобів навчання.
5) Прискорення темпу вивчення і запам’ятовування навчального матеріалу як дидактична функція технічних засобів навчання, яка сприяє повнішій реалізації дидактичних принципів доступності, міцності знань, розширенню пізнавальних інтересів учнів.
Інформація, що подається за допомогою технічних засобів навчання, відрізняється від словесного пояснення того самого матеріалу вчителем лаконічністю виражальних форм, емоційним впливом, інформаційною місткістю (при однаковій тривалості), науковою вірогідністю, глибиною проникнення в суть процесів і явищ, що вивчаються. Це сприяє кращому закріпленню, збереженню й наступному відтворенню здобутих знань, а також значному прискоренню темпу навчання. Систематичне використання ТЗН у навчальному процесі дає змогу заощадити близько 30% навчального часу.
6) Активізація самостійної роботи учнів як одна з найважливіших проблем сучасного процесу навчання. В сучасних умовах непомірного зростання обсягів наукової інформації частину знань учні повинні здобувати в процесі самостійного пошуку.
Досвід навчання виробив два методи здобуття знань:
- метод готових знань;
- метод пошуку, дослідження, активного здобування знань.
Обидва ці методи потребують певної організації самостійної роботи учнів. Лише поєднанням того й другого методів можна досягти підвищення пізнавальної активності учнів. Значну роль у цьому можуть відігравати технічні засоби подання інформації і контролю знань.
7) Зв’язок теорії з практикою як дидактичний принцип навчання, який зумовлює необхідність відображення двох нерозривно пов’язаних сторін єдиного процесу навчання.
Методичні засоби, використовувані вчителем для встановлення зв’язку теорії з практикою, можуть бути найрізноманітнішими. Одним з них є застосування технічних засобів навчання у формі інформаційних технологій з їх широкими можливостями. Взагалі, цілеспрямоване використання ТЗН у навчальному процесі дає змогу не лише показати тісний зв’язок теорії з практикою, а й провадити профорієнтаційну роботу.
8) Зв’язок теорії з практикою як дидактичний принцип, здійснення якого забезпечує вибір способів, прийомів, темпу навчання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, рівня розвитку їхніх здібностей та інтересів.
В сучасних умовах запровадження у навчальний процес технічних засобів навчання, особливо інформаційних технологій відкриває значні можливості для здійснення індивідуального підходу. Це дає змогу впливати на учнів з урахуванням їхніх індивідуальних психічних особливостей (пам’яті, уяви, спостережливості) та розвивати критичне мислення.
9) Контроль за засвоєнням знань як основний компонент педагогічної діяльності та ефективний дидактичний засіб управління процесами навчання та вивчення.
Особливого значення набуває контроль якості знань, умінь та навичок учнів при індивідуалізації навчання. Контроль має бути систематичним, постійним, персональним. Здійснювати такий контроль, як правило, нелегко. Залучення до навчального процесу технічних засобів контролю, комп’ютерних контролюючих програм значно полегшить і цю функцію вчителя.
Для того щоб використання технічних засобів контролю сприяло підвищенню ефективності управління навчальним процесом, викладач повинен уміти:
- складати контрольні програми із своїх дисциплін;
- складати контрольні завдання з урахуванням індивідуальних особливостей учнів;
- вміло поєднувати традиційні і програмовані форми контролю;
- правильно користуватися технічними засобами контролю;
- дидактично правильно застосовувати інформаційні комп’ютерні технології навчання.
Отже, врахування дидактичних можливостей технічних засобів навчання є невід’ємною умовою психолого-педагогічної підготовки викладача до занять у навчально-виховному процесі сучасної школи.