Методичні проблеми вивчення індивідуального стилю письменника

У старших класах ряд монографічних тем завершується вивченням індивідуального стилю письменника.

Стиль письменника – ідейно-художня своєрідність його творів, зумовлена особливостями таланту, світоглядом, життєвим досвідом, характером, загальною культурою, орієнтацією на певні зразки тощо. Стиль проявляється у виборі тем, персонажів, у компонуванні творів і розгортанні сюжетів, у розробці улюблених жанрових форм, у доборі зображувально-виражальних засобів, мові тощо. «Правдиві, великі поети, - писав І.Франко, ніхто не подібний один до другого, кожний має щось свого, осібного… те, що з власної душі, з власного чуття вносить у свою поезію і в суспільність».

Сучасні методисти стверджують, що учень засвоїв творчість письменника тоді, коли, прочитавши рядки незнайомого твору, вона самостійно визначає автора, адже у кожного письменника, майстра слова свій «почерк».

У школі перед учителем-словесником не ставиться завдання охарактеризувати всі тонкощі авторського стилю. Діти повинні усвідомити лише найхарактерніші особливості його творчого почерку.

Як методисти пояснюють невміння учнів виділяти, визначати найголовніші риси творчої індивідуальності автора?

- У процесі аналізу творів на уроках літератури порушується принцип єдності змісту і форми. Більшою мірою звертається у вага на зміст, ідеї, соціальні й моральні проблеми, поставлені письменником. Прийоми, способи вираження ідей, своєрідність бачення автором світу відсовуються на задній план.

- Іноді вчителі вивчення стилю зводять до спостережень за своєрідністю мови його творів. Стиль включає в себе й сукупність найголовніших ідейно-тематичних особливостей творчості.

- Методичною помилкою є те, що дехто із учителів розглядає творчу індивідуальність письменника як щось застигле, незмінне, раз і назавжди дане. Наприклад, рання проза М.Коцюбинського нагадує стиль попередників, зокрема І.Нечуя-Левицького, Панаса Мирного. У нього спостерігаються статичні пейзажі, притаманні риси побутовізму, етнографізму у змалюванні життєвих явищ, і лише з часом з’явилися елементи психологізму, модерні тенденції імпресіонізму й експресіонізму. А тому, розкриваючи особливості індивідуального стилю, необхідно показати, як зростав його талант, змінювалися погляди на життя, літературу, способи відображення дійсності.

Творча манера митця безпосередньо реалізується у різних жанрах. Говорити про стильову означеність творчості письменника можна лише з урахуванням стильових особливостей його творів.

Найчастіше, хоч твори митця й різні за тематикою, за формою художнього вираження, вони мають щось спільне. Це не дивно, оскільки вийшли з-під пера однієї людини.

Проблема творчої своєрідності письменника в широкому плані може бути поставлена лише в старших класах.

По-перше, у 5-8 класах у дітей немає необхідної теоретичної бази, уміння зіставляти, порівнювати явища і факти, узагальнювати.

По-друге, на перших етапах вивчення літератури розглядаються лише окремі твори письменника, на основі яких ще не можна вивести необхідні закономірності, які характеризують творчу манеру митця.

По-третє, у старших класах є більше можливостей висвітлювати питання традицій і новаторства письменника, оскільки його творчість розглядається у зв’язку з літературним процесом.

Проте і в середніх класах у цьому напрямі повинна вестися робота належним чином. Якщо учень не навчиться бачити за сюжетом, героями твору автора, його вміння виражати через окремі художні деталі свої погляди на життя, художня література сприймається ними лише з наївно-реалістичних позицій. Навчити учнів відчувати неповторну особистість письменника, творчу своєрідність – одне з першочергових завдань уроків літератури. Без цього не мислиться розуміння учнями специфіки мистецтва.

Робота над стилем письменника вимагає від учителя виділити найхарактерніше у творчості митця. Немає потреби аналізувати всі художні засоби письменника. Треба зосередити увагу на тому, що є найголовнішим у художній палітрі митців, чому підпорядковуватимуться усі види роботи над стилем твору, тобто простежити улюблені теми і проблеми, їх новаторський характер, найулюбленіші жанри, особливості мови, принципи побудови творів, способи творення образів тощо.

Усвідомлення індивідуального стилю письменника вимагає порівнянь, зіставлень, завдяки яким розкриваються наукові закономірності літературних явищ. Варто зіставляти твори на одну й ту ж тему, описи одних і тих предметів чи явищ різними письменниками. Багато творів мають спільну сюжетну основу, образи тощо, між тим засоби зображення різні. Пригадаємо, О.Кобилянської «У неділю рано зілля копала» і М.Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», чи М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» та В.Шекспіра «Ромео і Джульєтта» тощо.

Роботу над спостереженням індивідуального авторського стилю розпочинаємо на вступному уроці вивчення монографічної теми і узагальнюємо і систематизуємо відомості на підсумковому уроці. Сучасні вчителі часто вдаються до укладання текстуальних узагальнюючих таблиць та логічних схем. Пропонують написання творів, індивідуальних повідомлень тощо.