Початковим моментом перебігу давності є день, коли злочин був закінчений (завершений).

Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Обов’язковими умовами звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру є:

1. Вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості;

2. Після вчинення злочину і до винесення вироку, щире розкаяння і бездоганна поведінка.

3. Вчинення злочину вперше.

Примусові заходи виховного характеру, які можуть бути застосовані судом до неповнолітніх котрі досягли віку з якого наступає кримінальна відповідальність (14-16 років ) становлять собою:

1. Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього

2. Застереження;

3. Передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за його згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

4. Покладання неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно або заробіток, обов’язку відшкодувати заподіяні збитки.

5. Направлення неповнолітніх до спеціальної навчально-виховної установи на строк що не перевищує 3-х років.

Дане питання більш детально ми розглянемо в темі № 16

2.7. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК)

Досягнення мсти кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим (наприклад, внаслідок закінчення тривалого строку після вчинення злочину), або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки відпадає або істотно зменшується суспільна небезпечність особи, яка вчинила злочин. До того ж можуть бути втрачені речові та інші докази у справі.

Строки давності,тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов'язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У ст. 49 КК встановлені такі п'ять строків давності:

1)два роки з дня вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менше суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки з дня вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п’ять років з дня вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років з дня вчинення тяжкого злочину;

5) п’ятнадцять років з дня вчинення особливо тяжкого злочину.

Для правильного обчислення цих строків необхідно визначити початковий і кінцевий моменти їх перебігу.

Іноді визначення цього моменту викликає труднощі, проте наука і практика виробили на цей рахунок певні рекомендації. Так, перебіг строку давності для злочинів з матеріальним і формальним складами починається з дня завершення суспільне небезпечного діяння (дії або бездіяльності), передбаченого кримінальним законом. Строк давності щодо триваючих злочинів обчислюється з дня припинення їх з волі або поза волею особи (наприклад, з дня з'явлення із зізнанням, затримання і т.ін.), а щодо продовжуваних злочинів – з дня вчинення останнього діяння з числа тих, що становлять продовжуваний злочин. Початком обчислення строків давності при попередній злочинній діяльності слід вважати день, коли були припинені чи не вдалися підготовчі дії або злочин не був доведений до кінця з інших причин, що не залежать від волі винного. При співучасті початковим вважається день, в який була завершена та роль, що виконував конкретний співучасник.