Заключна частина лекції

Порядок проведення заняття

4.1. Вступна частина(організаційний момент та вступне слово)

На початку заняття лектор називає тему, ознайомлює присутніх з метою лекції та її практичною значимістю.

Вирішує організаційні питання заняття (перевірка наявності курсантів у групах або персонально, їхню готовність до заняття: наявність зошитів для конспектування, ручок тощо);

Ознайомлює курсантів з рекомендованою навчальною літературою.

Оголошує план лекції (навчальні питання).

Ознайомлює з навчальною літературою, нормативно-правовими документами та науковими джерелами для самостійного опрацювання.

4.2. Змістовна частина(розгляд навчальних питань).

Після вступного слова викладач називає навчальне питання, і поєднуючи елементи індуктивного та дедуктивного викладання разом з використанням засобів наочності, а також технічних засобів навчання систематизує навчальний матеріал і доводить його до присутніх.

Під час лекції лектор з метою активізації пізнавальної діяльності курсантів може ставити перед ними контрольні або проблемні запитання. Після розгляду кожного навчального питання лектор робить висновок і переходить до наступного питання. Заняття закінчується заключним словом лектора.

Викладач формулює висновок з теми, відповідає на запитання.

Визначає ступінь досягнення мети заняття;

Викладач визначає завдання щодо підготовки до наступного заняття і рекомендує літературні та інші джерела для самостійної роботи; надає відповіді на запитання.

ВСТУП

Загальновідомим постулатом кримінального законодавства будь-якої країни є положення про те, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана притерпіти заходи державно-примусового впливу. При цьому, як писав Ч. Баккаріа: «… один з найдієвіших засобів, що стримують злочин, полягає не в жорстокості покарання, а в його неминучості».

Разом з тим, у ряді випадків, спеціально передбачених у законі, особа, яка вчинила злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності.

Правовий інститут звільнення від кримінальної відповідальності принципово відрізняється від випадків, коли дія чи бездіяльність не є злочином або відноситься до інститутів необхідної оборони, крайньої необхідності, заподіяння шкоди при затриманні особи, що вчинила злочин, добровільної відмови, які об’єднуються поняттям відсутність в діянні ознак складу злочину. Реалізація положень Конституції України, які закріплюють провідну роль суду, визначило й таку новацію кримінального законодавства як віднесення питань звільнення від кримінальної відповідальності виключно до компетенції суду.

Однак, звільнення від кримінальної відповідальності не є визнанням факту невинуватості особи у вчиненні злочину. Всі види звільнення від кримінальної відповідальності є проявом гуманності держави до особи, а не реабілітуючими обставинами. Тому метою нашого заняття є висвітлення актуальних проблем звільнення особи від кримінальної відповідальності, як одного з багатьох інститутів кримінального права.