Систематика фітоценозів

 

Систематика, класифікуючи всі ознаки фітоценозів, розташовує їх у певному ієрархічному порядку. Ділянки рослинності об'єднуються в першу найнижчу одиницю систематики фітоценозів — асоціацію. Міжнародний ботанічний конгрес у 1910 р. охарактеризував асоціацію як рослинне угруповання певного флористичного складу з однорідними умовами місцезростання і однаковим зовнішнім виглядом. Сьогодні поширені такі визначення:

Асоціація — природно сформована в межах певного ареалу з подібними умовами існування рослинність, однорідна за видовим складом, співвідношенням життєвих форм, функціональними зв'язками, типами кругообігу речовини, продуктивністю та тенденціями розвитку.

Асоціація — основна одиниця класифікації рослинного покриву, су­купність однорідних фітоценозів.

Нині у світі намітилася тенденція уніфікації уявлень про асоціації, які вважають сукупністю фітоценозів, що відображають певний тип місцезростань і характеризуються загальним флористичним складом і структурою. Асоціацію можна визначити також як сукупність ділянок рослинності з однорідною фізіономічністю і загальними домінантами у всіх ярусах. Отже, основними рисами асоціації є: найважливіші види, їх покриття, ярусність, вигляд і часові зв'язки зі зовнішніми умовами.

Асоціація, подібно до виду, в якому виділяють внутрішньовидові від­мінності, може мати одиниці нижнього рангу, котрі називають субасоці-аціями чи мікроасоціаціями. Визначаючи межі асоціації та її розмір, виходять з того, чи відрізняється ця ділянка поміж інших певними морфологічними особливостями, характером рельєфу, ґрунту, зволоженості. Поперечник асоціації може коливатися від кількох метрів до кількох сот метрів у випадку неоднорідності середовища.

Після того як асоціація виділена і описана, її необхідно назвати. Тоді асоціації називають згідно з міжнародними вимогами латинською мовою. Існує два способи найменування асоціацій — бінарний і домінантний. У першому випадку до родової назви домінантів додають певні суфікси.

У лісівництві поширені назви асоціацій (тип лісу) за місцезростаннями, головним чином ґрунтовими. Наприклад, соснові ліси (бори) поділяють на п'ять типів: 1) дуже сухий бір; 2) сухий бір; 3) свіжий бір; 4) вологий бір; 5) мокрий бір. Аналогічно підрозділяють діброви, смеречники, ялинники тощо. Такий підхід покладений в основу відомої едафічної сітки Алексєєва-Погребняка.

Подібні за істотними ознаками асоціації об'єднуються в таксони ви­щого рангу, підпорядковані одні одним. В 30-х роках XX ст. російський фітоценолог В.В. Альохін запропонував такі таксономічні одиниці: асо­ціація, групи асоціацій, формація, група формацій, клас формацій, тип рослинності. Для цих одиниць він наводить такі приклади фітоценозів:

1. Асоціація (бір — кисличник, бір — чорничник, бір — бруснич­ник).

2. Група асоціацій (асоціації об'єднуються в групи асоціацій: бір — зеленомошник, оскільки для них характерна присутність зелених мохів (Нуіосотіит)).

3. Формація (групи асоціацій складаються в формацію: сосновий ліс, ялиновий ліс і т.д.).

4. Групи формацій (хвойні ліси: соснові, ялинові, ялицеві; літньозе-лені: дубові, букові, березові тощо).

5. Клас формацій (об'єднує всі ліси: сезонні — літньозелені, зимово-зелені, хвойні, а також чагарникові угруповання).

М.А.Голубець, К.А.Малиновський (1969) запропонували дещо спро­щену ієрархічну класифікацію, яка виглядає таким чином:

Тип рослинності — лісова

Формація — букових лісів

Субформація — грабово-букових лісів

Екологічна група асоціацій (тип лісу) —- свіжа грабова бучина

Асоціація (корінна) — бучина яглицева

Антропогенні сукцесії, що відбувалися в букових чи дубових лісах, змінили склад корінних асоціацій; на їх місці з'явилися похідні — бере­зові, грабові, осикові тощо. Часто на місці вирубок створювалися агроце-нози, які згодом, після певного використання ділянок для сільськогос­подарського виробництва, перетворювалися в пратоценози (суходільні луки). На території населених пунктів на місці колишніх корінних асо­ціацій трапляються садово-паркові асоціації.

Корінну асоціацію можна встановити, користуючись аналогією, а точніше, еколого-порівняльним методом. Такий підхід дасть змогу створити на місці корінної асоціації такий фітоценоз, який би найповніше відповідав продуктивним можливостям свого попередника. Там, де цього зробити неможливо, встановлюють тип лісу або тип лісорослинних умов.