ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ
МЕТА, ПІДСТАВИ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ІІІ. ПИТАННЯ
Мета застосування запобіжних заходів у кримінальному процесі регламентована в ч. 1 ст. 177 КПК як забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду, або
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, або
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Оскільки відповідно до ч.2 ст.131 КПК запобіжні заходи є складовою частиною заходів забезпечення кримінального провадження, не слід оминати увагою мету останніх, що визначається як досягнення дієвості кримінального провадження.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК. Відповідно до ч.2 ст.177 КПК слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК.
Відповідно до ст.178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Загальні положення застосування запобіжних заходів:
1) запобіжний захід застосовується під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора (ч.4 ст.176 КПК);
2) клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування (ч.1 ст.184 КПК);
3) застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання (ч.4 ст.184 КПК);
4) застосування запобіжного заходу не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що 1) існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування запобіжного заходу; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для досягнення якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч.3 ст.132 КПК);
5) слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст. 176 КПК, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч.3 ст.176 КПК);
6) до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених Главою 18 КПК (ч.7 ст.194 КПК);
7) для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя, суд зобов’язаний врахувати можливість без застосування запобіжного заходу (заходу забезпечення кримінального провадження) отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч.4 ст.132 КПК);
8) під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу сторони повинні надати слідчому судді, суду докази обставин, на які вони посилаються (ч.5 ст.132 КПК);
9) до клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну чи скасування запобіжного заходу додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання (ч.6 ст.132 КПК);
10) під час вирішення питання про застосування того чи іншого запобіжного заходу, крім підстав, зазначених у ст. 177 КПК, враховуються також інші обставини, передбачені в ст.178 КПК як то: тяжкість покарання; вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого тощо;
11) при застосуванні запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, слідчий суддя, суд зобов’язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов’язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування із будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом або спілкуватися з нею з дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею, судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю (ч.5 ст.194 КПК);
12) щодо однієї особи може бути застосований тільки один запобіжний захід. Однак це не виключає можливості одночасного застосування іншого заходу забезпечення крирмінального провадження (наприклад, обвинуваченого, щодо якого обрано заставу, можна відсторонити від займаної посади);
13) відповідно до ст.205 КПК ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення;
14) якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, він зобов’язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу. Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов’язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням (ст.185 КПК);
15) запобіжний захід скасовується або замінюється, коли відпаде необхідність у раніше обраному заході;
16) якщо буквально розуміти ч.3 ст.187 КПК, то з усього наведеного нами переліку неізоляційних запобіжних заходів лише застава є таким запобіжним заходом, за ігнорування виклику в суд для обрання якого, слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого. На нашу думку, така обережність законодавця при регламентації в ч.3 ст.187 КПК підстав постановлення слідчим суддею, судом ухвали про привід є надмірною. Ми вважаємо, що ухвалу про привід слід було б застосовувати в разі ігнорування підозрюваним, обвинуваченим виклику до суду для вирішення питання про застосування будь-якого запобіжного заходу. Такий висновок витікає і зі змісту ст.ст.139-143 КПК. Разом з тим, положення цих статей вступають у конкуренцію з ч.3 ст.187 КПК з приводу регламентації правовідносин, пов’язаних із забезпеченням прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду для участі в розгляді питання щодо застосування запобіжного заходу. І в цій конкуренції більшу юридичну силу має спеціальна норма, а саме ч.3 ст.187 КПК;
17) на підставі ст.203 КПК ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК;
18) запобіжний захід скасовується:
- коли відпаде необхідність у обраному запобіжному заході;
- якщо обвинувачений знаходиться під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання (ч.1 ст.377 КПК);
- при засудженні до обмеження волі суд з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право звільнити обвинуваченого з-під варти (ч.2 ст.377 КПК);
- якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов’язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти (ч.3 ст.377 КПК);
19) відповідно до ст.204 КПК якщо до підозрюваного, обвинуваченого застосовано запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою, він не може бути затриманий без дозволу слідчого судді, суду у зв’язку з підозрою або обвинуваченням у тому ж кримінальному правопорушенні. Таким чином, застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, фактично є імунітетом від затримання підозрюваного, обвинуваченого слідчим чи прокурором без дозволу слідчого судді в подальшому в тому ж кримінальному провадженні.
ВИСНОВКИ З третього ПИТАННЯ:
1. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків.
2. Запобіжний захід застосовується за наявності визначених у ст.177 КПК підстав до його застосування й з урахуванням визначених у ст.178 КПК обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
3. Загальні положення щодо застосування запобіжних заходів регламентовані не лише у гл.18 КПК „Запобіжні заходи, затримання особи”. Застосування запобіжних заходів повинно відбуватися з урахуванням цілого ряду правових положень, передбачених у різних розділах КПК.