Поняття власності аграрних підприємств корпоративного типу

Приватні аграрні підприємства зі статусом юридичної особи корпоративного типу — це засновані на підставі установчого дого­вору і на недержавній формі власності, особистій майновій участі (обов'язковому об'єднанні майна) селян, інших фізичних та юри­дичних (недержавних) осіб у статутному фонді акціонерного това­риства, товариства з обмеженою відповідальністю для ведення ста­тутної діяльності з виробництва, переробки, реалізації аграрної продукції і сировини з метою отримання прибутку.

Товариства створюються і функціонують на основі Закону України «Про господарські товариства».

Згідно зі ст.1 цього закону всі вони є юридичними особами, одноосібними власниками майна, переданого їм учасниками, а також майна, отриманого в результаті господарської діяльності і на інших, передбачених законом підставах.

Тому суб'єктом права власності підприємств корпоративного типу виступають господарські товариства як юридичні особи (а не їх засновники чи учасники). Учасники набувають лише зобов'я­зального права вимагати виплати частини доходу, яка їм належить, а також претендувати на частину майна, що залишилась після ліквідації товариства.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 26 Закону України «Про власність» об'єктом права власності підприємства корпоративного типу є: грошові та майнові внески його членів, що передані йому у власність; виготовлена продукція; дохо­ди, одержані від господарської діяльності; майно, що набуте на закон­них підставах. Вкладами учасників та засновників цього підприємства можуть бути будинки, споруди, обладнання, інші матеріальні цінності (цінні папери, гроші, тощо). Вказані вище закони надають право учас­никам цих товариств вносити як вклад майнові права (право корис­тування землею, спорудами та ін.). У цьому разі право власності на майно товариству не передається, а виникає лише право користуван­ня чужою річчю. Вкладом також можуть бути об'єкти інтелектуаль­ної власності. Розмір вкладу учасника оцінюється виходячи із загаль­ноприйнятої плати за користування таким майном.

Законодавець, враховуючи певні особливості акціонерного товариства, окремо врегулював питання щодо об'єктів його права власності. Згідно зі ст. 25 Закону України «Про власність» об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також майно, набуте згідно із законодавством. Акці­онерним товариством відповідно до ст. 24 Закону України «Про господарські товариства» є товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції, що їх випускає відкрите акціонерне товариство, розповсюд­жуються шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах, акції ж закритого акціонерного товариства розподіляються тільки між засновниками.

Держателями акцій можуть бути підприємства, установи, органі­зації, державні органи, працівники даного товариства, якщо інше не передбачено законодавством України або статутом товариства. Іно­земні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні організації можуть бути засновниками і учасниками ак­ціонерного товариства нарівні з юридичними особами і громадяна­ми України, якщо це не буде суперечити законодавству України.

Акціонерне товариство визнається власником майна, яке заснов­ники та учасники згідно з установчим договором передають йому при заснуванні. Таке майно називається вкладами засновників і учасників. Вклади — це фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді товариства, вартість яких у грошовому вираженні визначаєть­ся вартістю акцій, на які поділений статутний фонд. Види вкладів, порядок їх оцінки визначається установчими документами товари­ства, якщо інше не передбачено законодавством.

Крім вкладів, товариство виступає власником іншого майна (сільськогосподарської продукції, доходів від продажу облігацій, інших цінних паперів, пожертвувань та ін.).

Правовими підставами виникнення права власності госпо­дарських товариств є установчі договори. Відповідно до них утво­рюється статутний фонд товариства. В акціонерному товаристві засновники вносять свої вклади згідно з установчим договором, інші акціонери — на умовах договору купівлі-продажу акцій.

Майно товариства виникає не тільки внаслідок об'єднання майна засновників і учасників, а й у результаті господарської та іншої діяльності, яка не заборонена чинним законодавством.

Однією із підстав виникнення права власності, згідно зі ст. 25 За­кону України «Про власність», є перетворення державних сіль­ськогосподарських підприємств на акціонерні товариства за спільним рішенням трудового колективу та уповноваженого на те держав­ного органу шляхом випуску акцій на всю вартість майна підприєм­ства. Особливості перетворення державних сільськогосподарських підприємств на акціонерні товариства в процесі приватизації ви­значені Законом України від 10 липня 1996 року «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»[1] та від 19 лю­того 1997 року «Про приватизацію державного майна».[2]

Майно, що перебуває у власності акціонерного товариства, поділяється на фонди: статутний, резервний (страховий), сплати дивідентів. Можуть бути інші фонди, якщо це передбачено уста­новчими документами товариства або законодавством.

Так, відповідно до статей 24,52 Закону України «Про господарські товариства» для акціонерних товариств та для товариств з обмеженою відповідальністю мінімальний розмір статутного фонду становить фіксовану суму. Розмір резервного фонду встановлюється установчи­ми документами, але згідно зі ст. 14 Закону України «Про господарські товариства» він не може бути меншим 25 відсотків статутного фонду. Формується резервний фонд за рахунок щорічних відрахувань, але не менше 5 відсотків суми чистого прибутку і використовується тільки для покриття непередбачених витрат і збитків.

Статутний фонд формується при створенні товариства. Його учасники зобов'язані вносити вклади в порядку і розмірах, спосо­бами і в терміни, які передбачені установчими документами. Ста­тутний капітал акціонерного товариства на етапі передоплати має бути оплачений на певну суму, що визначається загальними збо­рами. Статутний фонд складається з часток учасників товариства, і відповідно до того, який відсоток цього фонду вони становлять, розподіляються прибутки і збитки між ними.

Право на отримання частки прибутку (дивідентів), що пропор­ційна частці кожного із учасників, мають особи, які є учасниками то­вариства на початок терміну виплати дивідентів (ст. 10 Закону Украї­ни «Про господарські товариства»). Такі частки можуть у встановле­ному законом і установчими документами порядку передаватися іншим учасникам товариства, третім особам, самому товариству.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (або її частину) одному, кільком учасникам товариства або третім особам, якщо інше не передбачено установчими документами. Учасники товари­ства мають переважне право придбання частки учасника, який її відступив, що пропорційна їхнім часткам у статутному фонді то­вариства або в іншому погодженому між ними розмірі. Передача частки (або її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає.

Частку учасника товариства (після повного внесення ним вкла­ду) може придбати саме товариство, яке протягом одного року зо­бов'язане передати її іншим учасникам або третім особам.

При виході з товариства учаснику виплачується вартість части­ни майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, а також належна йому частка прибутку, одержаного товариством у

поточному році до моменту виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю права та обов'язки щодо цієї частки учасників переходять до спад­коємців у зв'язку зі смертю, а також до правонаступників юридичних осіб у разі реорганізації. При відмові спадкоємця або правонаступни­ка вступити до товариства або відмови товариства прийняти до ньо­го спадкоємця або правонаступника йому видається у грошовій або натуральній формі частка в майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визна­чається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника, відпо­відно до ст. 55 Закону України «Про господарські товариства». В цьому разі розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.

На період функціонування товариства залежно від результатів його діяльності може бути збільшений або зменшений його статутний фонд. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесен­ня повністю всіма учасниками своїх вкладів. Акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижчою за мінімальну. Збільшення статутного фонду здійснюється в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для по­криття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшен­ня номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шля­хом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій. У випадках прийняття рішення акціонерного товариства про зменшення розміру статутного фонду акції, не подані до анулюван­ня, визнаються недійсними, але не раніше як через 6 місяців після доведення до відома про це всіх акціонерів. Рішення товариства про зміну розміру статутного фонду набуває чинності з дня внесен­ня цих змін до державного реєстру.

Як суб'єкт права власності сільськогосподарські підприємства корпоративного типу здійснюють свої правомочності по володін­ню, користуванню, розпорядженню належним їм майном, виходя­чи з рішення органів управління в порядку, передбаченому зако­ном і установчими документами.