Та ризик зараження

Концентрація вірусів у біологічних середовищах організму

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ

Джерелом ВІЛ-інфекції є людина, яка перебуває на будь-якій клінічній стадії хвороби. Треба зауважити, що вірус знаходиться в усіх тканинах і рідинах організму, проте їхнє значення в передачі інфекції неоднакове, що залежить від концентрації збудників. Постійно висока кількість інфекційно-здатних вірусів знаходиться в крові, спермі, цервікальному слизу, дещо менше в грудному молоці, що й зумовлює основні шляхи зараження - парентеральний, статевий та вертикальний (від матері до дитини). У значно менших кількостях вірус можна виявити в слині, сечі та поті.

Слина має подвійне значення - чиста без домішок крові вона не служить чинником передачі інфекції, однак, присутність у слині навіть невеликої кількості крові, гною, виділень з афт, що має місце при гінгівітах, стоматитах, стоматологічних втручаннях, чищенні зубів, випадкових укушеннях, опіках слизової, перетворюється в потенційно небезпечне середовище.

За весь період недуги концентрація вірусів у біологічних рідинах організму не є сталою величиною - вона висока в період гострої інфекції, зменшується в латентний період, надалі знову зростає на стадії СНІД. Однак, навіть під впливом антиретровірусної терапії, коли вірусемія не визначається доступними методами, заразність все-таки зберігається.

Контакт людей з епідеміологічно небезпечними біологічними рідинами визначає шляхи передачі та групи ризику:

1. Група ризику на статевий шлях зараження:

· гомосексуалісти;

· особи, що мали більше ніж одного статевого партнера;

· особи, що мають постійного партнера з ВІЛ-позитивним статусом;

· жінки, яких запліднювали донорською спермою.

· сексуально-активні підлітки;

2. Група ризику на парентеральний шлях зараження:

· споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН).

· гемофіліки й особи, яким часто переливали кров та її препарати.

· Особи, яким проводилась терапія стовбуровими клітинами, пересадка тканин, органів, кісткового мозку.

· Особи з пірсингом, татуюванням.

· Медики хірургічних спеціальностей (хірурги, травматологи, акушер-гінекологи, стоматологи), інтенсивісти, прозектори, працівники станцій переливання крові, швидкої допомоги, лаборанти клінічних лабораторії, середній медичний персонал (маніпуляційні та операційні медсестри, тощо).

3. Група ризику на вертикальний шлях зараження:

·Діти, народжені від ВІЛ-інфікованих матерів

4. Інші групи ризику:

· жінки, які мають ВІЛ-інфікованих грудних дітей;

· члени сім’ї ВІЛ-інфікованої особи;

Побутові стосунки з ВІЛ-інфікованою людиною є доволі безпечними. Безпечно користуватися одним туалетом, ванною, посудом. Однак ризик зараження виникає у випадках, коли ВІЛ-позитивний член сім’ї має відкриті рани, гнійничкові ураження шкіри, поранення чи будь-яку кровотечу, коли оточуючі надають йому немедичні форми допомоги без належних засобів захисту.

Ризик зараження не є однаковим для окремих видів контакту, а також різна роль конкретних шляхів передачі в розвитку пандемії.

Внутрішньолікарняна ВІЛ-інфекція в літературі представлена тими випадками, коли пацієнти заразились при переливаннях крові, кріопреципітатів факторів згортання крові, при багаторазовому використанні нестерильних шприців і голок для ін’єкцій, жінки - при штучному заплідненні донорською спермою. Передавання вірусів до реципієнта може відбутися також і при інших видах донорства (органів, тканин, ембріональних і стовбурових клітин, тощо). Поодинокі випадки професійного захворювання реєструються серед медиків, які під час надання допомоги ВІЛ-інфікованим пацієнтам отримали травми шкіри й слизових із контамінацією біологічними рідинами (так звані аварії при наданні медичної допомоги). Зараження також можливе в разі потрапляння інфікованого матеріалу на видимо непошкоджені шкіру чи слизові оболонки.

На відміну від більшості країн світу, де переважає статевий шлях зараження, у нашій країні споживачі ін’єкційних наркотиків становлять 45,5% інфікованих, у гетеросексуальних контактах заразилися 32,4%, а 18,2% - це діти народжені від інфікованих матерів. Усе активнішим стає статевий і вертикальний шлях – це друга хвиля епідемії. Третя хвиля поширення інфекції очікується серед підлітків, чому сприяє ранній початок статевого життя під впливом сексуальної маскультури й відсутності статевого виховання. Усе зазначене спричинить значний демографічний дефіцит і соціальні катаклізми.