Особливості пропозиції праці в кризовій економіці

1. В умовах кризи людина, не маючи інших джерел доходу крім продажу своєї праці, змушений працювати навіть тоді, коли ставки оплати праці досить низькі.

2. Люди змушені збільшувати кількість праці, що виявляється в масовій вторинній зайнятості, скороченні споживання платних послуг (виконанні даної роботи вдома), забезпеченні продуктами харчування за рахунок праці в підсобних господарствах.

Це приводить до того, що низькі ставки сприяють росту пропозиції праці, а не його зниженню. Графіки пропозиції праці і попиту на нього представлені на рис.8.

Рис. 8. Попит та пропозиція на кризовому ринку праці

Від крапки А крива пропозиції праці відповідає аналогічним кривим попередніх графіків. Крапка А – крайня крапка пропозиції праці, їй відповідає мінімальний рівень оплати праці (W_А), а зайнятість знаходиться на «нормальному» рівні (ТА). Площа прямокутника АW_А ОТ_А дорівнює грошовій масі, що відповідає мінімальному рівню доходів, що забезпечує споживання на рівні мінімального споживчого бюджету всім членам суспільства. Особливість лінії АС полягає в тому, що площа прямокутників, утворених перпендикулярами від будь-яких крапок цієї лінії до осей координат рівні. Це означає, що фактично при рівні зайнятості Т_С і рівні оплати W_С населення споживає стільки ж, скільки і при рівні зайнятості ТА, і оплаті праці W_А, але працюють набагато більше. Крапка D означає рівновагу, при якому оплата праці використовує додаткову працю, що забезпечує споживання, що перевищує рівень мінімального споживчого бюджету. Крапка С означає відносну рівновагу при неефективній економічній зайнятості.

Інфраструктура ринку праці

Інфраструктура ринку праці включає державні і недержавні установи забезпечення зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, що забезпечують взаємодію між попитом та пропозицією праці.

Функції інфраструктури ринку:

1. Регулювання відносин між роботодавцями і найманими робітниками з питань оплати праці, її умов, рішення соціально-трудових конфліктів.

2. Посередництво між роботодавцем і найманим робітником, забезпечення їхнього контакту і взаємодії, допомога в підборі працівників і місця роботи.

Елементи інфраструктури ринку праці:

ü комплекс регулювання і гарантування зайнятості: закони і нормативні акти, що гарантують права в сфері зайнятості;

ü комплекс регулювання заробітної плати;

ü комплекс регулювання компенсацій у зв'язку з втратою і зміною роботи;

ü пенсійна система;

ü комплекс регулювання умов праці;

ü служби зайнятості і працевлаштування (державна служба зайнятості, біржі праці, агентства по підбору персоналу, агентства по працевлаштуванню, консалтингу персоналу, лізингу персоналу);

ü система професійної підготовки і перенавчання;

ü об'єднання працівників як носія їхніх інтересів;

ü кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди сприяння зайнятості.

Питання 4. Сегментація ринку праці

Сегментація ринку праці – це розподіл робочих місць і трудящих по об'єднуючих ознаках на відносно стійкі і замкнуті сектори, що обмежують мобільність робочої сили своїми границями. Ринок праці розділяється на первинний і вторинний.

Первинний ринок праці – та його частина, що поєднує «престижні» роботи, характеризується стабільністю зайнятості і надійністю положення трудящого, високим рівнем оплати праці, можливістю професійного росту, використання прогресивних технологій, що вимагає високій кваліфікації і здатності до навчання працівників.

Вторинний ринок праці – та його частина, що поєднує «непрестижні» роботи і характеризується прямо протилежними якостями: висока плинність кадрів і нестабільна зайнятість, негарантована і невисока оплата праці, безперспективність службового становища, примітивні технології.

Критерієм ринку праці є ступінь стабільності трудових відносин.

(Первинний ринок – «ядро». Вторинний ринок – «периферія»).

Причини сегментації ринку праці:

1) застосовувані технології вже задають поділ робочих місць на первинний і вторинний сектори;

2) адаптація підприємства до економічної ситуації відбувається за рахунок вивільнення тимчасових працівників і скорочення робочого часу чи внутрівиробничого переміщення основних робітників;

3) існують бар'єри мобільності робочої сили між різними сегментами ринку праці, зв'язані з дискримінацією (при найманні на роботу, звільненні з роботи; при виборі професії і просуванні по службі; при одержанні професійної підготовки; при оплаті праці).

Це приводить до існування декількох сегментів ринку праці й обмеженому переливу робочої сили між ними. Процеси, що підвищують мобільність робочої сили:

1) кількісна гнучкість, що виражається залежністю кількості зайнятих і рівнем заробітної плати;

2) функціональна гнучкість (гнучкі режими зайнятості, зміна систем оплати;

3) різні форми гнучкості (реорганізація робочого часу, нестандартні форми зайнятості, зміна системи найму і звільнення, удосконалювання процедур визначення і зміни заробітної плати).

Питання 5. Національні ринки праці

Якщо на національному ринку праці переважний розвиток одержує зовнішній ринок праці, тобто охоплює сферу оберту робочої сили між підприємствами, то говорять про національний ринок праці, орієнтований на зовнішній ринок.

Якщо переважний розвиток одержують інститути, характерні для внутрішнього ринку праці, тобто базуються на горизонтальній і вертикальній мобільності працівників усередині підприємства, то говорять про національний ринок праці, що тяжіє до внутрішнього ринку.

Моделі ринку праці США і Японії

В Україні модель ринку праці, що формується, обумовлена наступними особливостями розвитку трудових відносин в економіці радянського періоду, що був орієнтований на внутрішній ринок праці. Однак економічні перетворення приводять до переорієнтації на зовнішній ринок. У той же час дотепер не вирішеними залишаються ряд проблем: недостатньо розвинуті економічні, адміністративно-державні (правові й організаційні) регулятори, покликані забезпечувати локальність ринку праці; низька матеріально-інформаційна база системи служби зайнятості.