Визначення та формалізація терміну ризик.
Аналіз ризику – методологічна основа для розв’язання проблем безпеки людини та довкілля.
Проблема визначення спеціального виду юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства
Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства
Кримінальна та адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення
РОЗДІЛ 26. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
§ 5. Дисциплінарна і матеріальна відповідальність за земельні правопорушення
[1] Див.: Чубуков Г.В. Земельное право России: Курс обзорных лекций. М., 1999. - С. 106.
[2] Див.: Общая теория советского земельного права. М., 1983. - С. 301.
[3] Крассов О.И. Земельное право: Учебник. М.: Юристъ, 2000. – С. 246.
[4] Див.: Земельное право. Учебник для вузов. Отв. ред. проф. С.А. Боголюбов. М., 1999. - С.172.
[5] Див.: Чубуков Г.В. Земельное право России: Курс обзорных лекций. М., 1999. - С. 109.
[6] Див.: Крассов О.И. Земельное право: Учебник. М.: Юристъ, 2000. – С. 247.
[7] Ерофеєв Б.В. Земельное право. Учебник. М., МЦУПЛ, 1999. - С. 357.
[8] Самончик О.А. Некоторые теоретические проблемы административной ответственности за земельные правонарушения. – С.153.
[9] Иконицкая И.А. Земельное право Российской Федерации: Учебник. М.: Юристъ, 2001. - С. 137.
[10] Крассов О.И. Земельное право. М.: Юристъ, 2000. - С. 255.
[11] Иконицкая И.А. Земельное право Российской Федерации: Учебник. М.: Юристъ, 2001. - С. 134.
[12] Див. ред. ст. 104 КпАП із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР № 4982-XI від 25 листопада 1987 року та Законом України № 55/97-ВР від 7 лютого 1997 року.
[13] Див.: Гражданское право. Учебник под ред. проф. Е.А. Суханова. Изд. 2-е, т. 1. М., 1998. - С. 430-431.
[14] ЗП України. – 1993. - № 10. - Ст. 193.
[15] Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 грудня 1996 року.
[16] Див.: Жариков Ю.Г. Имущественные споры землепользователей. М., 1980. - С. 97.
[17] Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. - Ст. 546.
[18] Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, заподіяної забрудненням та засміченням земельних ресурсів порушенням природоохоронного законодавства. Наказ міністра охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27 жовтня 1997 року.
[19] Див.: Аграрне право України. За редакцією академіка АПрН, проф. Янчука В.З. К., 1996. - С. 342 - 344.
[20] Ерофеєв Б.В. Земельное право. Учебник. – М., МЦУПЛ, 1999. - С. 362.
[21] Земельное право. Учебник для вузов. Отв. ред. проф. С.А. Боголюбов. М., 1999. - С. 188.
Нині, коли забезпечення безпеки в екології та промисловості потребує значних матеріальних витрат, важливого значення набуває проблема їх оптимізації. З усією гостротою постає питання про те, який рівень безпеки є прийнятним, тобто забезпечує досягнення максимальної вигоди за мінімальної небезпеки. Від відповіді на це питання значною мірою залежать темпи та масштаби економічних і соціальних перетворень в Україні, а зрештою, - її національна безпека.
Науково обгрунтовану відповідь на це питання можна дати тільки тоді, коли є відповідна методологія дослідження безпеки. Тому необхідно встановити "міру" або шкалу, за допомогою якої можна було б кількісно виміряти різні види небезпеки: від загроз аварій на підприємствах до природних катастроф або результатів повсякденної діяльності людей. Така шкала повинна давати можливість порівнювати ці види загроз між собою і відповідно визначати рівень безпеки - міру захищеності людини та навколишнього середовища.
Сьогодні для вимірювання небезпеки загальноприйнятою є шкала, що базується на вимірюванні ризику від тієї чи іншої діяльності. При цьому під терміном "ризик" у його найзагальнішому значенні розуміють два таких кількісних показники, як величину збитку від тих чи інших подій, явищ або дій (наприклад, економічні збитки, кількість захворювань, травм, смертей тощо) та ймовірність виникнення цих подій, явищ або дій.
Нині існує значна невизначеність щодо поняття терміну "ризик". Так, відсутня не тільки загальновизнана система термінів в області теорії ризику, але ще й досі не усвідомлена необхідність потреби такої термінології. Широко вживається набір спеціалізованих термінів, з яких два використовуються значно частіше решти - "загроза" (hazard) і "ризик" (risk).
Отже, існує декілька визначень обох цих термінів:
1) Загроза - це геологічна умова, процес чи потенційно можлива подія, що загрожує здоров`ю, безпеці та добробуту населення чи нормальному функціонуванню економіки й органів управління.
2) Загроза - це подія, ситуація чи процес, які можуть бути природними, викликаними чи змішаними: при їх прогнозуванні, запобіганні та корегуванні мають використовуватися геологічні критерії.
3) Загроза – це явище чи ситуація, що може завдати шкоду здоров`ю людини або її безпеці. Небезпеку можна визначати якісно, а ризик – кількісно.
Головною проблемою наукового визначення поняття "ризик" є його комплексний характер, що вимагає залучення широкого кола вчених - представників багатьох дисциплін. Саме тут вимагається застосування методів системного аналізу, врахуванння всіх факторів, що сприяють виникненню критичних ситуацій, і аналізу всіх наслідків, до яких вони можуть призвести. Переважна більшість фахівців з природних і техногенних небезпек визначають ризик, використовуючи з цією метою розробку У. Рої:
1) Ризик - це усвідомлена небезпека виникнення в будь-якій системі небажаної події з певними в часі та просторі наслідками.
2) Ризик - це ймовірність несприятливих наслідків (індивідуальний ризик захворіти на рак печінки - це ймовірність того, що він викликатиме страждання протягом життя).
3) Ризик - це величина, що визначається як добуток величини події на міру її можливості.
Віддаючи належне змістовності та відносній повноті термінів, розглянутих у, автори пропонують таке визначення понять "загроза" та "ризик", що достатньою мірою відповідають змістові широкого кола екологічних та еколого-гігієнічних завдань і віддзеркалює його сучасний зміст (ризик через загрозу) і включають в себе:
- ймовірність того, що групи людей зазнаватимуть негативного впливу різних рівнів антропогенних факторів навколишнього середовища;
- ймовірність того, що у даних осіб виникнуть саме ці, а не інші небажані ефекти.
Ці два елементи відповідають головним аспектам оцінки ризику, що споріднює її з теорією прийняття рішень в умовах недетермінованих параметрів.