Природа соціального.

Суспільство – це системне утворення, спільна життєдіяльність людей. Головною ознакою, що характеризує суспільство, його системною ознакою є соціальне. Первинна якість соціального осягається через усвідомлення докорінної відмінності даного феномена від природно-тваринного світу. Природа соціального полягає в людському способі життя. Соціальне – це все те, що характеризує спільне існування людей і відрізняє від їх природної, фізико-біологічної основи. Соціальне виникає як системна характеристика, як інтегральний ефект безпосередньої чи опосередкованої взаємодії людей. Поза такою взаємодією соціальне не існує.

Носіями соціального виступають люди та продукти їх символічної діяльності. Соціальне є властивістю будь-якої особистості й засвоюється індивідом, а це означає, що сам індивід соціалізується. Розуміння процесу соціалізації особистості багато що пояснює, зокрема, відносно природи свідомості кожної людини. Соціалізація виступає як вплив людини на інших людей – якщо людина розглядається поза соціальними зв’язками, її свідомість виступає лише як дещо психічне, детерміноване нейрофізіологічними процесами.

Людина прагне досягти гармонії у світі не поверненням до природи, а через всебічний розвиток усіх своїх потенцій і сил, людяності, що досягається значною мірою через задоволення потреби у самореалізації. А це є не чим іншим як становленням особи у світі, виявом її творчих можливостей. Потреба в самореалізації як свідчення духовної активності людини цілком відповідає природі людини і задовольняється вона через спілкування, пізнання, самопізнання, формування власної самосвідомості. Таким чином, спілкування, як і діяльність, є необхідною ознакою соціального.

Загалом соціальність можна класифікувати як діяльне спілкування людей, що забезпечує якісну своєрідність їх суспільного життя. Людину як носія суто соціальних якостей, що виникають і реалізуються в процесі міжіндивідуального спілкування, позначають поняттям “особа”. Тобто особа – це індивід, що пройшов процес соціалізації – засвоєння зразків поведінки, соціальних норм і цінностей, необхідних для його успішного функціонування в суспільстві. Соціалізація охоплює всі етапи залучення до культури, навчання і виховання, за допомогою яких людина набуває соціальної природи і стає органічною частиною соціального життя. До цього процесу залучене все оточення індивіда – сім’я, школа, засоби масової інформації тощо.

Як особа людина займає в суспільстві певний статус. Соціальний статус – це позиція індивіда чи групи в соціальній системі, що визначається певними правами і обов’язками. Серед кількох статусів, як правило виокремлюють головний (або інтегральний), що визначає місце у суспільстві конкретного індивіда. Соціальний статус виявляє себе як у зовнішній поведінці чи вигляді, так і у внутрішній позиції (в установках, ціннісних орієнтаціях, мотиваціях та ін.). Статус може бути приписаним і набутим, природним і професійно-посадовим. Соціальний статус визначає конкретне місце індивіда в даній системі. Людина в суспільстві також є носієм соціальної ролі. Соціальна роль – це сукупність дій, які мусить виконувати особа, маючи певний статус у соціальній системі.

Таким чином, соціальне є сукупністю певних особливостей суспільних відносин, інтеграцією індивідів і соціальних груп у процесі спільної діяльності. Суспільство охоплює різноманітні процеси, відносини між людьми і складається з певних соціальних інститутів. У суспільстві реалізуються різноманітні види матеріальної та духовної діяльності людей. І головне, суспільство – це реальні люди, які об’єднуються в соціальні групи, нації, взаємодіють між собою. Тільки в процесі взаємодії вони впливають один на одного, сприяючи тому, що кожний з них стає носієм і виразником певних соціальних якостей.