Типові електричні навантаження пасажирського автомобіля

Друге призначення акумуляторної бата­реї — виконання навантажувальних по­треб автомобіля, коли вони перевищують можливості зарядної системи з постачан­ня енергії. Зарядна система витримує елек­тричне навантаження за нормальних умов руху автомобіля. Проте якщо двигун пра­цює на холостому ходу, то батарея може віддати частину енергії для допоміжних пристроїв. Це спостерігається під час їзди містом, коли постійно припиняється і по­новлюється рух за нормального наванта­ження допоміжних пристроїв. Акумуля­торна батарея має відновити електричне навантаження автомобіля в разі відмови зарядної системи.

У разі заміни автомобільного акумуля­тора слід застосовувати еквівалентні акумуляторні батареї. Якщо потрібна більша надійність, то треба застосовувати акуму­ляторну батарею більшої ємності.

Третє призначення акумуляторної бата­реї — її дія як стабілізатора напруги в за­рядній системі. Час від часу в електричній системі виробляються надто високі пере­хідні напруги. Це може статися, наприк­лад, під час замикання або розмикання ланцюга. Акумуляторна батарея частко­во поглинає і значно споживає ці пікові напруги і захищає напівпровідникові ком­поненти від виходу з ладу.

Зберігання акумулятора.Що холодні­ше на вулиці, то більше проблем у водіїв. Одна з основних — як на морозі пустити двигун. І тут дає про себе знати насампе­ред акумулятор. Саме на нього в мороз па­дає найбільше навантаження: пуск двигу­на потребує значних зусиль. Щоб стартер повернув колінчастий вал холодного дви­гуна, акумуляторній батареї потрібно від­дати значно більше енергії. При цьому не забувайте, що роботоздатність акумулято­ра відновлюється не миттєво, а через дея­кий час: електроліт, що загустів на холоді, повільно проникає всередину пластин. Саме тому повторну спробу пуску двигу­на рекомендують робити тільки через кіль­ка хвилин. До того ж на морозі батарея під час роботи стартера розряджається ду­же швидко.

Деякі водії, намагаючись пустити «за­мерзлий» двигун, безперервно крутять стартер раз за разом. Унаслідок цього на­сильства акумулятор дуже швидко «зди­хає» — остаточно і безповоротно: пласти­ни батареї, не витримуючи надмірних на­вантажень, починають жолобитися та об­сипатися.

Певно, немає потреби говорити про не­обхідність регулярного догляду за акуму­лятором, зокрема про те, що потрібно раз, а то й більше на тиждень перевіряти рівень електроліту в банках і в разі потреби до­ливати дистильовану воду. Якщо акумулятор не обслуговується, — турбот мен­ше. Однак увагу приділяти доведеться все одно — періодично варто перевіряти на­тяг привідного паса, а за перших ознак зниження потужності акумулятор потріб­но підзарядити.

А тепер мова про те, як швидше і з най­меншою шкодою для акумулятора пусти­ти двигун на морозі.

Насамперед треба вчасно замінити мас­ло на зимове. Краще — на імпортне, тому що вітчизняне (зокрема, й фасоване) інко­ли має неприємну особливість на морозі перетворюватися на кисіль або зовсім за­мерзати. Не кажучи вже про те, як таке масло буде змащувати деталі двигуна, аку­мулятору з ним доведеться дуже скрутно, і він швидко вийде з ладу.

Тепер — свічки. На зиму краще встано­вити нові. Проте це теорія, а на практи­ці часто спрацьовують такі чинники, як «ощадливість» або брак свічок під рукою у потрібний час. До того ж поки двигун пускається нормально, багато хто навіть не згадує про те, що у двигуні є свічки... Якщо свічки все-таки старі, то треба вста­новити в них потрібний зазор, що постій­но збільшується через обгоряння електро­дів. Краще це зробити заздалегідь, інакше доведеться витратити багато часу тоді, ко­ли потрібно їхати. У крайньому разі, якщо двигун не пускається, зазор можна вста­новити меншим, ніж рекомендується, але в цьому разі електроди обгорятимуть ще швидше.

У сильні морози, перед тим як увімкну­ти стартер, слід «розігріти» акумулятор — увімкнути на кілька хвилин дальнє світло. І не намагатися завести двигун відразу. Спочатку кількома короткими вмикання­ми стартера слід поганяти поршні в цилін­драх, щоб злегка розігнати загустіле мас­ло. А вже після цього спробувати його пус­тити. Якщо двигун не запустився з першої спроби, не вимикайте відразу стартер. Най-оптимальніший режим пуску двигуна серії 10... 15-секундних спроб із трихвилин­ними перервами.

Несправності акумуляторних батарей і їх діагностування.У свинцевих акумуля­торних батареях можуть бути такі основні несправності: розряджання і саморозря-джання, сульфатація і коротке замикан­ня пластин, тріщини у банках і замикання вивідних штирів, жолоблення і замикан­ня пластин тощо. Причинами саморозря-джання можуть бути забруднення акуму­лятора, замикання пластин активною ма­сою, що обсипається, утворення місцевих (паразитних) струмів, які виникають внас­лідок потрапляння металевих домішок в електроліт. Сульфатація полягає в по­критті поверхні активного шару пластин великими кристалами сульфату плюмбу-му внаслідок зниження рівня електроліту, тривалого зберігання акумулятора без дозаряджання, високої густини електро­літу, експлуатації дуже розрядженої аку­муляторної батареї і надмірного користу­вання стартером. Коротке замикання плас­тин настає через випадання з них на дно банок великої кількості активної маси. Жолоблення і руйнування пластин трапля­ється від тривалого перезаряджання, під­вищення густини і температури електролі­ту (понад +45 °С), недостатнього кріплен­ня батареї у гнізді, замерзання електролі­ту і значної сульфатації пластин, збільшен­ня сили зарядного струму, короткого за­микання, а також у разі частого й трива­лого вмикання стартера. В кінцевому під­сумку всі названі несправності зменшують ємність акумуляторних батарей.

Акумуляторні батареї треба тримати в чистоті. Пробки заливальних отворів мають бути щільно закручені, поверхня батареї суха, а їхні вентиляційні отвори прочищені. Пил, вологу і бруд видаляють сухою тканиною. Якщо на поверхню мас­тики потрапив електроліт, то його нейтра­лізують 1-процентним розчином нашатир­ного спирту, а потім протирають поверхню сухою тканиною. Наконечники про­водів, а також затискачі й штирі акумуля­торів старанно зачищають від оксидів, щільно затягують і змащують тонким ша­ром технічного вазеліну. Періодично пе­ревіряють кріплення акумуляторних бата­рей. Вони мають бути щільно укріплені в гнізді, а взимку утеплені. Особливо важ­ливими роботами під час ТО акумулятор­них батарей є підтримування їх у зарядже­ному стані, а також доведення до норми густини і рівня електроліту.

Рівень електроліту перевіряють скля­ною трубочкою з внутрішнім діаметром 5...6 мм. Висота рівня має дорівнювати 10... 15 мм від верхнього краю пластин аку­мулятора або запобіжного щита. Періо­дичність перевірки в зимову пору — не рідше як через 30 днів, а влітку — через 10... 15 днів. Зниження рівня електроліту нижче від норми може призвести до суль­фатації пластин унаслідок оголення їх, ос­кільки оголені місця (передусім у негатив­них пластин) посилено окиснюються, утво­рюючи сульфат плюмбуму. Крім того, утруднюється пуск двигуна стартером, він не розвиває потрібної потужності внас­лідок збільшення опору в самому акуму­ляторі (сульфат плюмбуму не проводить електричний струм). Якщо протягом 2— З тижнів верхня частина пластин залиша­ється оголеною, пластини руйнуються, ос­кільки сульфат плюмбуму випадає з ґраток. Рівень електроліту доводять до норми, до­даючи дистильовану воду, яку готують за допомогою різних дистиляторів. Дисти­льовану воду зберігають у скляному, фарфо­ровому, пластмасовому, ебонітовому або свинцевому посуді. Електроліт додають в акумуляторні батареї у разі його витікання.

Густина електроліту в працюючому акумуляторі під час заряджання збільшу­ється, а під час розряджання зменшується (в електроліті залишається менше сульфат­ної (сірчаної) кислоти). Тому змінення гу­стини електроліту може бути діагностичною ознакою, яка визначає ступінь розрідженості акумулятора. В процесі екс­плуатації батареї мають бути повністю за­ряджені, інакше внаслідок підвищення за­рядного струму вони прискорено руйну­ватимуться, знизиться надійність пуску двигуна стартером, оскільки зменшиться сила струму, що живить стартер і систему запалювання. Із зростанням розрядже­ності акумуляторної батареї підвищуєть­ся температура замерзання електроліту. Тому експлуатація батарей улітку дозво­ляється при розрядженні до 50 % ємності, а взимку — не більш як 25 %.

Густину електроліту визначають арео­метром з точністю до 0,01 г/см³ в усіх аку­муляторних банках. Для центральних ра­йонів СНД протягом року вона має ста­новити 1,27 г/см³ (зведена до 15 °С), для пів­нічних районів — більше, для південних — менше.

За виміряною густиною електроліту з урахуванням його густини повністю за­рядженої батареї можна визначити ступінь розрядженості акумуляторних батарей, %:

С_р=6,25(у_п-_Ув)100,

де у_п — початкова густина електроліту повністю зарядженої батареї, зведена до 15 °С, г/см³; у_в — виміряне значення гус­тини електроліту, зведене до 15 °С, г/см³. Ступінь розрядженості акумуляторної батареї можна визначити за таблицями, в основу яких покладено лінійну залежність густини електроліту і ступеня розрядже­ності батареї від 0 до 100 %. Якщо немає таблиці, то ступінь розрядженості можна визначити орієнтовно, виходячи з таких співвідношень: зниження густини електро­літу на 0,01 відповідає розрядженню аку­мулятора на 6,25 %. Ступінь розрядже­ності акумуляторної батареї треба визна­чати за найменшою густиною електролі­ту в одному з акумуляторів, при цьому рівень електроліту не повинен відрізнятися від норми більше ніж на 2...З мм. Якщо зниження рівня більше, то треба додати дистильовану воду до норми, зарядити ба­тарею протягом 50...60 хв, а потім виміря­ти густину електроліту й урахувати тем­пературну поправку. Зазвичай вимірюван­ня роблять при температурі 15 °С.

Роботоздатність батареї оцінюють ста­лістю напруги під навантаженням, що від­повідає роботі стартера. Перевірити ро­ботоздатність акумуляторної батареї, вста­новленої на автомобілі, можна під час пус­ку двигуна стартером, оскільки її справ­ність позначається на роботі стартера. Як­що стартер розвиває потужність, достат­ню для нормального пуску двигуна, то це свідчить про справність акумуляторної ба­тареї. Оцінити роботоздатність акумуля­торних батарей, знятих з автомобіля, мож­на, перевіривши напругу батареї під біль­шим навантаженням. Для цього застосо­вують навантажувальні вилки, які штуч­но збільшують навантаження (воно стає таким, як навантаження при ввімкнутому стартері). Якщо показання вольтметра на­вантажувальної вилки протягом усього випробування (до 5 с) будуть стійкими і відповідатимуть 1,5...1,8 В, то акумулятор справний. Категорично забороняється пе­ревіряти роботоздатність батареї корот­ким замиканням на «іскру».

Продіагностуваши акумуляторну бата­рею, оцінити її стан швидко і з документу­ванням результатів можна за допомогою спеціальних тестерів. Одним із них є пор­тативний пристрій ВАТ 121 фірми Bosch (рис. 16.2). Цей портативний пристрій має: тест 12 V АКБ, тест 12 V генераторів і регу­ляторів; вольтметр; автоматичний хід теста; просте підключення; малу масу (до 600 г); енергонезалежність; вбудований принтер; однозначність і секундну тривалість тесту; текстову оцінку результатів (наприклад: роботоздатний, зарядити (замінити) зами­кання тощо); легке керування; дисплей з підсвічуванням; можливість калібрування

Рис. 16.2. Портативний електронний тестер