Закріплення вивченого матеріалу
Сутність політичного прогнозування.
Людство завжди прагне якомога більше знати про своє майбутнє, його зацікавленість прогнозами має сильні життєві мотиви. Реалізації прагнень сприяє прогностика — наука, що охоплює методологію дослідження динаміки та перспектив розвитку різноманітних процесів і явищ суспільного життя. Позаяк від рівня прогнозування залежить ефективність планування та управління, політичне керівництво вбачає у науково обґрунтованих прогнозах одну з гарантій передбачуваного розвитку конкретних подій і суспільно-політичних процесів загалом.
Прогнозування є своєрідним випереджальним відображенням дійсності, а здатність до нього — елементом інтелектуальної діяльності, однією з головних функцій свідомості особистості. Стимулює його багатогранна дійсність, яку людина прагне пізнати, подивившись очима розуму у майбутнє (Платон). Таке знання важливе і для прийняття політичних рішень. Адже будь-яка ситуація завжди певною мірою невизначена, і цілком природним є намагання людини знизити рівень цієї невизначеності.
Політичне прогнозування — наукове дослідження (передбачення) перспектив конкретного політичного суб'єкта, політичної ситуації та політичного процесу загалом.
У політології розрізняють політичне прогнозування як наукове дослідження конкретних перспектив політичної ситуації і як практику вироблення прогнозів. Прогноз є науково обґрунтованим судженням про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його забезпечення.
Прогноз необхідний для уникнення небажаних результатів розвитку подій, забезпечення перебігу їх у бажаному напрямі.
Прогнозування охоплює усі сфери життєдіяльності людей.
- Внутріполітичне прогнозування. Охоплює всю внутрішню політику. Суб'єкт такого прогнозу — державні й політичні органи. Інший аспект стосується діяльності політичних інститутів, політичних процесів суспільства.
- Зовнішньополітичне прогнозування. Здійснює прогнози щодо суб'єктів, явищ і процесів у сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики.
Політичне прогнозування є частиною практичної політики.
На сьогодні відомо понад 150 методів прогнозування. Завдання полягає у визначенні сфери використання кожного з них. Здебільшого в політології вдаються до методів, які на практиці довели свою ефективність.
- Вміти давати відповіді:
1. Які українські регіони входили до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини в 20 – 30-х роках.
2. Як відбулось їх приєднання до складу цих держав.
3. Розкрити зміст політики «пацифікації».
4. Які політичні партії діяли та їх вимоги на українських землях в складі Польщі.
5. Які політичні партії діяли та їх вимоги на українських землях в складі Румунії.
6. Які політичні партії діяли та їх вимоги на українських землях в складі Чехословаччини.
7. Як вплинула «Мюнхенська змова» на подальшу долю українських земель.
8. Значення діяльності ОУН в боротьбі за незалежність Української держави.
2. Вміти аналізувати: Порівняти національну політику польського, румунського та чеського урядів по відношенню до українського населення.
Порівняти економічне становище українських земель в складі трьох держав.
- Робити доповіді: «Карпато – українська держава», «С. Бандера».
Література:
Основна:
Бойко О.Д. Історія України: Посібник. - К., 2002.
Історія України: Навчальний посібник / Під ред. В.А. Смолія. - К., 2000.
Остафійчук В. Ф. Історія України:сучасне бачення.-К.,2008
Світлична В.В. Історія України. – К.; Л., 2003.
Субтельний О. Україна: історія. - К., 1996.
Додаткова:
Бойко О. Історія України у ХХ столітті (20–90-ті рр.). - Ніжин, 1994.
Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. - К., 1993.
Сеньків М., Думанець І. З історії боротьби за соборність українських земель 1917-1945 рр. - Дрогобич, 1995.
ОУН і УПА: Фаховий висновок робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. – К., 2005.
Рубльов О.С. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. 20-50-ті роки XX ст. - К., 1994.