ТИПИ КОНТРАСТУ ЗА ІТТЕНОМ

Сім кольорових контрастів.Наші відчуття отримують певне враження тільки через порівняння. Так, відрізок не здається довгим, якщо коло нього немає коротшого для порівняння. Цей самий відрізок здаватиметься коротким, коли рядом знаходиться довший. Те саме відбувається з колористичними ефектами, де кольорові ефекти можна підсилити чи приглушити за допомогою контрастуючих кольорів поряд.

Коли перевірити характерні стани кольорових ефектів, то можна відмітити сім видів різних контрастів. Вони настільки відмінні по своїй природі, що кожен з них вимагає окремого вивчення. Кожний з цих семи контрастів являється за своїм характером і значенням, за оптично-експресивним і конструктивним ефектом настільки специфічним та унікальним, що можемо вважати їх фундаментальними засобами формування кольорів. Ось ці сім контрастів: Контраст кольорів самих по собі; Контраст темного та світлого; Контраст теплого та холодного; Контраст протилежних (доповнюючих) кольорів; Одночасний контраст; Контраст насиченості; Кількісний контраст.

Контраст кольорів самих по собі.Контраст кольорів у собі являється найпростішим з-поміж семи контрастів. У тому, що стосується його сприйняття, він непретензійний, оскільки для демонстрації цього контрасту можна скористатися просто чистими кольорами, в найвищій точці їхньої яскравості.

Так само, як чорний та білий створюють найсильніший світлотіньовий контраст, так жовтий, червоний та синій являються найвищим проявом контрасту кольору в собі. Для його представлення, нам потрібно обвести контуром ці три кольори, відокремлюючи їх одне від одного. Ефект виглядатиме завжди кольоровим, експресивним (виразним) та впевненим. Контраст кольорів у собі втрачає свою силу в міру того, як кольори віддаляються від основних. Таким чином, виразність оранжевого, зеленого та фіолетового є слабшою, ніж жовтого, червоного та синього. Ефект кольорів третього порядку ще менш виразний. Коли кольори відокремлено чорними чи білими лініями, їхній особистий характер проявляє себе чіткіше, а одночасний вплив кольорів один на одного значною мірою спадає. Кожний колір одержує реальне, конкретне значення. Навіть якщо трьохколірна гармонія жовтий-червоний-синій являється найвищим проявом контрасту кольору в собі, будь-які чисті, незабруднені кольори дозволяють утворити такий контраст.

Контраст кольорів самих по собі отримає зовсім новий вираз, коли висвітлити чи затемнити обрані кольори. Крім цього, можна також змінювати кількісну пропорцію кольорів.

Контраст світлого й темного.День і ніч, світло і тінь. Ці протилежності мають величезне, фундаментальне значення для людського життя та всієї природи. Для художника, білий і чорний колір являються найсильнішим засобом вираження світла та тіні. Чорний та білий являються полярними точками світлотіньового контрасту, між ними також існує широка шкала сірих та весь ряд хроматичних кольорів.

Вивченню належать як проблеми світла та тіні таких "кольорів" як білого, чорного та сірих, так само і світлотіньового ефекту чистих кольорів, та їхніх співвідношень, оскільки з цього випливають цінні зауваження, важливі для творчої діяльності.

Зображення, отриманні способом гравюри на дереві чи міді, також основуються на протиставленні світлого та темного. Через напрямок штриху та тональні площини гравюр може досягти диференційованої передачі різних відтінків світлого й темного.

Роботу, написану на основі світлотіньового контрасту, можна побудувати за допомогою двох, трьох чи чотирьох основних тональностей. Художник тоді говорить про чотири плани, а тональні групи повинні точно співпадати. Кожний з цих планів може мати всередині невеликі тональні модуляції, однак такі, що не розбивали би цілісність групи. Щоб слідувати цьому правилу, важливо бачити однакові тональності кольорів.

Якщо основні тональні групи, чи плани не беруться до уваги, композиція втрачає свою впорядкованість, зрозумілість та силу. Без певного порядку, неможливо добитися привабливого ефекту в картині.

Контраст теплого та холодного.Можливо, декому здасться дивним, що ми говоримо про температуру в області зорового сприйняття кольорів. Експериментально, однак, доведено що в двох офісах, з яких один помальовано в зеленуватий синій, а інший в жовтуватий червоний, відчуття температури повітря відрізняється на 3-4 градуси.

Розглядаючи хроматичне коло, ми бачимо, що жовтий є найяснішим кольором, а фіолетовий — найтемнішим. Це означає, що між цими двома кольорами існує найбільший світлотіньовий контраст. Під кутом 90 градусів до жовтого та фіолетового знаходяться червоно-оранжевий і синьо-зелений — два протилежні полюси тепло-холодного контрасту. Оранжево-червоний або сурик, це найтепліші кольори, тоді як зеленуватий синій або оксид марганцю — найхолодніший. Загалом, жовтий, жовто-оранжевий, оранжевий, оранжево-червоний, червоний і червоно-фіолетовий вважаються теплими кольорами, тоді як зеленувато-жовтий, зелений, зеленувато-синій, синій, синюватий фіолетовий — холодними.

Відмінні ефекти доводять великі експресивні можливості тепло-холодного контрасту. Він дозволяє досягти надзвичайно живописних ефектів, і створює атмосферу музикальності, дзвінкості, нереальності. В природі, віддалені об'єкти завжди здаються холоднішого відтінку завдяки прошарку повітря, яке їх віддаляє.

Тепло-холодний контраст, таким чином, надає елементам ефект, що вказує на віддаленість чи близькість, будучи важливим засобом передачі перспективних і художніх ефектів.

Контраст протилежних кольорів.Кольори, суміш яких дає в результаті нейтральний сірий, називаються протилежними (або взаємодоповнюючими). У фізиці, це два кольорових промені, поєднання яких дає біле світло.

Взаємодоповнюючі кольори, це дивна пара. Вони являються протилежними, однак вимагають один одного, розміщені поруч посилюють інтенсивність один одного, змішані — взаємознищуються, повертаючи сірий — їх можна порівняти з вогнем і водою.

Існує тільки один колір, протилежний даному. В нашому хроматичному колі, протилежні кольори розміщені діаметрально навпроти один одного.

Вони утворюють наступні пари протилежних кольорів:

жовтий - фіолетовий
жовто-оранжевий - синьо-фіолетовий
оранжевий - синій
червоно-оранжевий - синє-зелений
червоний - зелений
червоно-фіолетовий - жовто-зелений

Протилежні кольори у відповідних пропорціях дають статичне, стабільне зображення. Кожний колір залишається, в такому разі, незмінним і максимально насиченим.

Одночасний контраст. Під одночасним контрастом розуміємо феномен того, що наше око вимагає для наданого кольору протилежний, утворюючи його самостійно, якщо не знаходить такого. Цей факт доводить, що основний закон кольорової гармонії включає виконання правила взаємодоповнюючих, протилежних кольорів. Протилежний колір народжується самий як кольорове відчуття глядача, і частіше його не існує насправді. Його неможливо сфотографувати. Одночасний контраст і послідовний контраст (післяефект) мають, напевне, те саме походження.

Можна зробити наступний експеримент: на великій поверхні яскравого кольору розташуйте маленький чорний квадрат. Цей квадрат прикрийте напівпрозорою калькою такого самого розміру. Якщо навколишній колір червоний, тоді глядачеві здаватиметься, що квадрат під калькою має зеленуватий колір. Якщо поверхня фіолетова, квадрат здаватиметься жовтуватим, і так далі. Кожний колір автоматично викликає в очах глядача собі протилежний.

Той факт, що колір народжується через одночасний контраст, його не існує насправді, а тільки в нашому оці, викликає нове відчуття неспокою та живої мінливої вібрації, що постійно змінюється. Базовий колір після довгого споглядання, здається, втрачає свою інтенсивність, око змучується, тоді як відчуття протилежного кольору посилюється.

Одночасний ефект не з'являється не тільки між чистим кольором і сірим, але й між чистими кольорами, які не є точно протилежними. Кожен з таких кольорів намагається підштовхнути інший до свого протилежного, і в більшості випадків, обидва втрачають свій первісний характер, набуваючи нових відтінків. Кольори, здається, знаходяться в найвищій ступені динамічного неспокою. Їхню стабільність порушено, і вони починають мінливо мерехтіти. Вони позбуваються свого реального, об'єктивного характеру, і вібрують у новому, нереальному вимірі. Колір дематеріалізується, і слова "реальність кольору не завжди тотожна з його ефектом" тут цілком виправдані.

Контраст насиченості.Під насиченістю розуміємо наближеність кольору до чистого спектрального відтінку. Контрастом насиченості називаємо відношення між чистими, насиченими кольорами та забрудненими, змішаними. Спектральні кольори, отримані шляхом розкладу білого світла, являються найбільш насиченими та яскравими. Так само серед пігментів багато таких, що наближаються до максимально насичених. Як тільки колір через суміш з іншим стає світлішим чи темнішим, він втрачає свою силу.

Ефект контрасту за насиченістю є відносним. Колір може здаватися насиченим, коли стоїть поряд з більш приглушеним, той самий колір поряд з яскравішим здаватиметься брудним.

Кількісний контраст.Кількісний контраст означає відношення розміру двох чи більше кольорових поверхонь. Тобто, це протилежності як от "багато - мало", "великий - малий". Компонувати можна кольорові плями будь-якого розміру. Однак, нам слід спитати, яким є кількісне відношення двох чи більше кольорів, яке ми могли би вважати врівноваженим (еквівалентним), коли жоден з кольорів не виділяється більше за інший?

Два фактори визначають активність певного кольору. Перший — його яскравість, другий — його розмір. Щоб можна було порівняти яскравість, чи світлоту кольорів, нам слід розмістити їх на фоні нейтрального сірого. Ми побачимо, що інтенсивність світла кожного кольору відрізняється. Гьоте занотував яскравість кольорів у цифрах, якими нам зручно буде користуватися. Ці цифри, звичайно, дуже приблизні. Встановити точні цифрові відповідники яскравості кольорів було би важко з тієї простої причини, що у різних виробників пігментів, вони мають різну яскравість (ба навіть відтінок). Зрештою, наше відчуття є визначальним. Окрім цього, в картинах, як правило, більшість кольорів все ж таки отримано через суміш з іншими, а отже в якійсь мірі забруднено. Наше око, однак, відчуває різницю яскравості настільки добре, що можемо цілком покластися на нього.

У розділі про одночасний контраст ми встановили, що око вимагає протилежного кольору даному. По сьогоднішній день не відомо, чого це так. Можливо, ми підкоряємося універсальній волі рівноваги та самодостатності. Кількісний контраст також завдячує цій тенденції своїм незвичайним ефектом. Колір, представлений у мінімальній кількості здається відносно яскравішим ніж якби він був представлений у гармонійних співвідношеннях кількості. Розглядаючи довше колір, представлений у меншій кількості ніж інші, помітимо, що він стає все більш інтенсивним та жвавим.