Специфіка економічного мислення

Вступ. Економічне мислення

Класифікація, мета, завдання, предмет та об'єкти аудиту

Щоб отримати всебічну характеристику сутності аудиторської діяльності,важливе значення має науково обґрунтована класифікація аудиту, яка дає можливість зрозуміти роль аудиту, його завдання і функції, повніше використовувати результати аудиту в господарській практиці. Класифікація широко застосовується в усіх науках як один із основних засобів упорядкування і систематизації матеріалу, що досліджується. На сьогодні існує досить багато різноманітних підходів до класифікації аудиту виходячи з його видів. Будь-яка класифікація повинна відповідати двом постулатам:

❖ перший - вона має бути теоретично обґрунтованою, тобто базуватися на науковій основі, легко засвоюватися для підготовки фахівців;

❖ другий - застосування її на практиці повинно бути необхідністю.

Аудит класифікують залежно від окремих ознаками:

1. По стадіям історичного розвитку:

• підтверджуючий аудит - під час проведення перевірки аудитор перевіряв та підтверджував практично кожну господарську операцію, вів власні облікові регістри. В наш час таку послугу називають відновленням або веденням бухгалтерського обліку;

• системно-орієнтований аудит - передбачає спостереження систем, які контролюють операції. Це призвело до того, що аудитори стали проводити експертизу на основі внутрішнього контролю;

• аудит, що базується на ризику - передбачає проведення вибіркового дослідження господарських операцій, виходячи з умов роботи підприємства, визначення так званих "вузьких місць" в його роботі.

2.Відносно законодавчих вимог:

• обов'язковий - проводиться у випадках прямо передбачених законодавством, а також за рішенням суду або слідчих органів;

• ініціативний - проводиться за замовленням суб'єкта господарювання, не залежно від того, чи передбачена така перевірка за законом;

• за спеціальним завданням - проводиться по перевірці окремих статей звітності,стану майна, економічної та юридичної експертизи договорів,ефективності використання капіталу та ін..

3. По відношенню до господарюючого суб'єкта:

*зовнішній аудит - здійснюється суб'єктом аудиторської діяльності;

*внутрішній аудит - здійснюється кваліфікованим працівником самого під-ва

Ми надалі звернемось до двох тлумачень ЕМ:

По-перше, як різновиду мислення, виділеного за ознакою сфери застосування знань і вмінь – тоді ми будемо використовувати термін ЕМ;

По-друге, як різновиду мислення, виділеного за ознакою певного способу мислення, тоді ми будемо користуватись терміном «мислення економіста»;

Спочатку визначимо ЕМ за ознакою специфічності сфери застосування розумових здібностей людини.

Мислення загалом може визначатись як процес відображення реальності в свідомості людини, система опосередкування реакцій людини на зовнішні умови існування через вищу нервову діяльність.

Відповідно, ЕМ забезпечує таке опосередкування в певній сфері людської життєдіяльності – в сфері господарського життя.

В якості ознаки класифікації фактів до «сфери господарського життя» ми використовуємо, здебільшого, те, що вони стосуються використання обмежених ресурсів для задоволення потреб.

Іншими словами економічне мислення – мислення, що опосередковує вибір людини з альтернативних варіантів використання наявних можливостей задоволення потреб.

Можна сказати, що економічне мислення – відображення в свідомості людини явищ і процесів господарського життя, тобто тих процесів, що стосуються використання обмежених можливостей (ресурсів) для задоволення потреб в процесі цілеспрямованої спільної діяльності із створення, обміну, розподілу і споживання благ.

Відповідно, ЕМ – мислення, що опосередковує реакцію людини на природні і суспільні умови діяльності із перетворення оточуючого середовища відповідно з нашими потребами.

Отже ми дещо розмито окреслили специфічну сферу буття, сферу людської діяльності, з приводу якої мислення ми називаємо економічним, проте чи є мислення в цій сфері дійсно специфічним, дійсно відмінним від мислення в інших сферах? На думку вчених економістів – так.

Обираючи сьогодні спосіб дістатись до ВНЗ ви могли враховувати естетичні, морально етичні, емоційні, соціальні тощо аспекти вашої діяльності. Але в результаті поєднання всіх цих аспектів сформувались дві вагомі константи вашого ЕКОНОМІЧНОГО вибору: ваші уподобання (як ви хочете дістатись) і ваші можливості (ресурси – як ви можете дістатись до ВНЗ). Саме конфлікт бажаного і досяжного, проблема співвідношення цінності для вас втрачених можливостей із альтернативними можливостями їх використання слугує основою специфічності економічного мислення. Отже в основі специфічності ЕМ – конфлікт бажаного і досяжного, необхідність порівняння, визначення співвідношення суб’єктивної цінності якісно різнорідних можливостей використання наявних ресурсів (загальне бачення проблеми вибору з альтернативних варіантів).

Визначення категорії «економічне мислення»

Для того, щоб розуміти закономірності поведінки людини в господарській сфері, розуміти причини певних економічних явищ і процесів ми маємо виходити з певного базового, аксіоматичного бачення того, як типова людина сприймає господарські процеси, як вона ставиться до фактів господарського життя. Тобто ми маємо охарактеризувати ЕМ типового індивіда, щоб мати початкові передумови очікувати певної реакції людини в різних економічних ситуаціях. Коли ми визначаємо риси економічного мислення ми визначаємо базові принципи опосередкування в свідомості людини її реакцій на явища і процеси господарського життя. Звертаю вашу увагу – абстрактні, які зрозуміло зовсім не обов’язково виявляються в кожного, але досить поширені, типові принципи людського ставлення до умов економічного життя.

Покладені в основу нашого курсу напрями економічної науки виходять з того, що мисленню людини в господарській (економічній) сфері притаманні такі риси:

1. прагнення максимального задоволення особистих потреб (аксіома ненасичуваності, тобто з двох наборів благ, людина надасть перевагу тому, в якому присутні всі блага наявні в альтернативному і хоча б одного блага більше);

2. раціональність (здатність знаходити оптимальний спосіб використання наявних можливостей для досягнення особистих цілей), що зростає з накопиченням досвіду і досягає найвищого ступеню в сфері професійної діяльності особи;

3. здатність до стихійної (не в межах певної організації а на засадах взаємодії вільних не підпорядкованих ніякому керівному впливу суб’єктів) взаємної адаптації і використання переваг спільної діяльності (приклад із автомобільними шляхами);

4. егоїстичність мотивів, що проявляється як в діях особи, так і в параметрах діяльності організацій;

5. неоднакова здатність індивідів до прийняття рішень в умовах невизначеності й ризику, неоднакова схильність і здатність до ризику, що зумовлює розподіл людей на групи, що виконують різну роль в суспільному виробництві (не плутати з різною професійною підготовкою).